Білоруський панк — музика протесту

Цікавість до білоруської музики, яку можна спостерігати останнім часом в українських соцмережах, звісна річ, невипадкова. Протести, що відбуваються в сусідній країні турбують значну кількість вітчизняних музикантів і просто слухачів. Отож, якщо ви також задумувалися над тим, що послухати білоруського, ми підкажемо.

Одразу зауважимо, що обійдемося без Ляпісів і Міхалка, для цього є інші медіа. Ми ж зупинимося на білоруській панк-сцені, яка ще з 2000-х років відома своєю політизованістю, а тому цілком підходить, аби слухати в чинній ситуації. До того ж частина команд, згаданих у статті, виступала в Україні, що робить їх іще ближчими до нас.

Спершу про класиків. Пісню Contra La Contra "Из черной резины сделана власть" цими днями не запостив хіба лінивий, але вона, і справді, максимально точно передає дух ситуації та ще й меседж сформований дуже влучно. У тому ж ключі треки "Резиновые пули" чи "Лука заебал", словом, наведений нижче реліз радимо переслухати весь. А ще "Ни слова о политике!" — один із найдавніших альбомів у підбірці, адже вийшов він у 2002 році, і це важливо для розуміння того, наскільки озвучені в релізі теми не є новими для білорусів.

Узагалі ж Contra La Contra — одна з найвідоміших білоруських панк-команд і водночас одна з найбільш політизованих. Музиканти із міста Гродно встигли виступати в Литві, Польщі, Австрії, Німеччині, Данії, Швеції, а також видатися на касетах і вінілі.

Утім, історія білоруської панк-сцени ще давніша. Легендами і піонерами сцени справедливо вважається мінські анархо-панки Hate To State. Вони одними з перших почали поширювати  DIY-рух у наших сусідів. "Hate Demo"(1998) — перший і єдиний запис Hate To State, що також є класикою булоруського панку. 

Ще одні піонери білоруської панк-культури — команда Deviation, заснована у 1993 році. Їхні пісні сильно політизовані та критикують фашизм, тоталітаризм, правоохоронні органи і безпосередньо "вічного" президента Олександра Лукашенка. Так, перший альбом колективу називався "Lukaschenko … Uber Alles" й містив гостру критику останнього, хоча більш популярним став усе ж другий повноформатник, який і пропонуємо послухати нижче. 

Ще один альбом із далекого 2002 року — "Pod kontrolem!" від Antiglobalizator. Подібно до попередньої команди тут досить прямолінійна та політизована лірика. Пісня, яка дала назву релізу, власне, розповідає про контроль держави над особистістю.

Їхнє перше демо називалося "Ёбоннный политик" і вийшло у 2000-му році, а роком пізніше комада відкрила власний панк-клуб Shit Sound Shock Club, що був по суті, переробленим гаражем і зачинився досить скоро під тиском білоруської влади.

Славне діло Contra La Contra продовжила команда IKNOW, що виникла трохи пізніше, у 2005 році, і яку часто асоціюють із попередниками через жіночий вокал. Тематика тут та сама, послухайте, наприклад, пісні "Эй, мент!" чи "А судьи кто?". Окрім того, можна послухати пісні про тотальну брехню, яка оточує людей, про ненависть і знищення особистості, як такої, не лише політиками, але й телебаченням, пресою. IKNOW утворили досвідчені учасники багатьох панк/хардкор команд, що зробило їх одними з лідерів білоруської сцени. Також видавалися на вінілі.

Білоруська команда Bagna із міста Гродно в Україні виступала, зокрема, на топових андеграундних фестивалях, як житомирський Burn the Scene for Fun чи одеський Маяк Фест. Тут уперше чуємо й білоруські тексти, а ще знаходимо рядки на кшталт "как оставаться собой, не попав за решетку?" чи "система нас топчет под марши своей пропаганды".

На тому ж Маяк Фесті у 2014 році виступали ще одні білоруси — Monday Suicide. А утворили гурт, до слова, учасники згаданих тут команд Contra la Contra, Bagna, I Hope You Die, що вже говорить про якість. Й узагалі яскравою рисою білоруської панк-сцени є те, що одні й ті самі люди встигли переграти в чималій кількості проєктів.

Мелодік хардкор команда I Hope You Die з того ж таки міста Гродно альбом 2016 року назвала "Превращая Свободу В Рабство", а йдеться в ньому про пропаганду, тиранів і кордони, свободу, що межує з рабством, і ще багато подібного.

Resurgam — ще одна білоруська хардкор команда, яку можна було почути наживо в Києві неодноразово. Тут знаходимо тільки білоруські тексти, не дуже прямолінійні, як, наприклад, у IKnow, але точно такі, що спонукатимуть до боротьби за свободу та незалежність.

Мінська ді-біт команда The Destroyers співає про життя в тоталітарній державі, закони системи, які душать людину й панк-романтику в "дохлій державі".

My Dog's a Cat — ще одні ветерани білоруського хардкору, майстри своєї справи, що також встигли засвітитися в командах Appleshout, Pull Out An Eye, Kung Fu Devils тощо. Співають англійською, наприклад, таке: "Wish he's dead today / Necrology on the front page / Wish he's dead today / The only hope for change", що в контексті пісні, а ще мерчу з портретом Лукашенка з кулею в лобі, натякає на зміст цих слів.

На їхній альбом "Hope And Despair" (2010) ви можете почитати рецензію.

Мінська команда Devil Shoots Devil зібралася в далекому 2004 році на окраїні міста. Наведена нижче пісня "Я не верю ворам" цілком повністю демонструє ставлення колективу до режиму Лукашенка. До слова, тут також можемо почути жіночий вокал, що значно відрізняє білоруську панк-сцену від, наприклад, української, адже в нас проєктів із вокалістками куди менше.

Ще одне підтвердження наведеної вище тези — стрейт едж команда Jiheaert з їхнім альбомом "Velvet dictatorship" 2005 року. А ще в гурту зберігся старенький сайт, де можна почитати не лише тексти пісень (звісно, політизованих), але й деякі роздуми про ситуацію в країні.

"За таких умов існування будь-якої громадянської ініціативи, м'яко кажучи, не підтримується урядом. Кожна група, яка налічує понад 100–200 членів, автоматично перебуває під контролем міліції та КДБ. Наша панк хардкор сцена опиняється в цій системі. Ми заявляємо про свою політичну позицію, але будь-яка спроба зробити щось на практиці зупиняється в нашій свідомості або в розмовах між собою. Я запитую себе чому, але я не можу знайти відповіді. Можливо, ми звикли до нашого статусу полонених системи; може, ми просто втрачаємо мистецтво самостійної дії?", — йдеться в одному з текстів.

Один з наймолодших гуртів  у цій підбірці - гурт хЗВЕРЬхСОБАКАх із міста Столін. У плані лірики краще аналізувати їхнє демо 2015 року, де зміст не ховається за красивими образами, а б'є прямо в обличчя:

"День после выборов
Как день сурка
Каждый раз
Одна и таже хуита
Чай с вареньем
Усатое падло
Поле бульбы
Клюшка и шайба"

Гомельська мелодік хардкор команда Dive to Survive у треці "Хайян", здається, передбачила майбутнє: "Я не забуду тот день, когда я понял, что ты. Никогда! Не сможешь просто уйти всеми забытый старик."

Ще одні гомельчани Sorta в Україні бували неодноразово, при чому грали й у Києві, і в Житомирі, і в Харкові. Це мелодійний хардкор із політизованою лірикою. У пісні "РБ1996 -…" знаходимо, наприклад, таке:

"Объявить себя богом легко
Трудно заставить других в это верить.
Шеренги ментов, один полубог
И тысяча дней под колпаком."

Appleshout — стара білоруська хардкор команда, яка виникла ще у 2004 році і співала про актуальні проблеми не лише Білорусі, але і всього світу — диктатура Лукашенка, неонацизм, брехливі політики, війни тощо. Тут же варто згадати іншу мінську команду, яка ділила учасників з Appleshout, — Pull Out An Eye. Останні співали більше про гомофобію, неонацизм, але також тоталітаризм, бюрократію тощо. А ще, аби не затягувати матеріал, залишимо вам для самостійного дослідження Brud Krou, які також, мали спільних учасників з Appleshout, Jiheart, Hate to state та іншими.

Уже з обкладинки альбому "Born Under A Bad Sign" мінської команди Unsilent, де зображені ті самі "ментовські дубинки", про які ми писали на самому початку, і стилізований герб Білорусі, можна зробити певні висновки, хоча англомовні тексти на релізі — якраз приклад тої образної лірики, що покликана мотивувати боротися, але прямо про речі не говорить.

Якщо підсумувати, то ще з 1990-х білоруські панки чимало співають про поліцейський терор, тиск системи під виглядом законності (а насправді беззаконня), закриті кордони (під безглуздими причинами музикантів могли не випускати з країни), і власне, про те, як усім допік колишній президент Олександр Лукашенко. Хтось робить це дуже буквально, хтось ховає за складними образами, але не помітити наскрізні теми просто неможливо.

Вас також може зацікавити наша підбірка пісень про поліцейське свавілля. 

Фото — Вікіпедія