(Блог) Чи варто інтровертам ходити на музичні форуми?

Я — головна редакторка і водночас значною мірою інтроверт. Але чому я взагалі почала з інтровертності? Бо чи не половина ефективної участі в будь-якому професійному форумі — це нетворкінг, тобто взаємодія, і часто з невідомими людьми, до того ж професіоналами, з якоїсь віддаленої країни, та ще й не рідною мовою. Для мене це звучить як виклик, який, утім, я собі поставила, і можу чесно поділитися результатами.

Отже, 12–14 лютого відбувся міжнародний музичний форум Selector PRO, організований Британською Радою в Україні та вітчизняною організацією Music Export Ukraine. Долучитися до нього могли безкоштовно всі охочі, треба було лише зареєструватися. Окремий нетворкінг був організований для музичних журналістів. Мене насамперед вабили заявлені актуальні теми обговорень, а нетворкінг не так щоби дуже, та все ж я зареєструвалася на перший у моєму житті музичний форум (з попереднього подібного досвіду в мене лише офлайнові Львівські медіафоруми). Й ось що я можу сказати.

 

Суперсила форуму

Не буду тягнути далеко й одразу видам вам найголовніший аргумент ЗА відвідування форуму, особливо в плані нетворкінгу. Це можливість поділитися особистим практичним і професійним досвідом, і виявити, що в Грузії чи Великобританії він дуже схожий на український. Наприклад, коли ми обговорювали проблеми сучасної музичної журналістики, грузинський журналіст Georgi Muradyan майже дослівно озвучив ту реакцію, яку він отримував на критичні матеріали від гуртів, що я бачила під нашими критичними рецензіями. Клянуся, слово в слово! А розмова про деякі не дуже корисні звички андеграундних виконавців несподівано знайшла відгук у британських колег. А я то списувала все на молодий вік української сцени)

Словом, якщо у вас буде можливість обговорити свої професійні проблеми з колегами з інших країн, ви швидко з’ясуєте, наскільки насправді наш світ глобалізований, і не просто через якісь статті, а з вуст реальних практиків тої чи іншої справи. В умовах, коли подорожі все ще недоступні, а форуми вимушено переїхали в онлайн, користуйтеся цим.

Частиною івенту була пряма трансляція виступу ірландської виконавиці Sinead O'Brien на вечірці на честь завершення першого дня форуму 

 

Корисна інформація

Тепер про те, заради чого я насамперед йшла на форум. Мені було дуже цікаво послухати маловідому мені тему про екологічність концертів, а ще про психічне здоров’я музикантів, і про те, як заробляти у 2021, і як утримати свого слухача, і про онлайн-концерти. Бачите, я перерахувала майже всі головні дискусії форуму, і всі вони неймовірно актуальні, як на мене.

Чи почула я якісь неймовірні одкровення? Радше, ні, бо значну частину озвученого я так чи інакше знала, принаймні на рівні загальних трендів. Але якщо це все приправити особистими практичними кейсами з різних куточків світу, зокрема й Ташкенту(!), як у випадку розповідей про карантинні івенти, чи суперпоглибленою теорією про авторське право і стримінгові сервіси з воркшопу Кріса Кука, то, я певна, навіть у досвідчених музичних експертів язик не повернеться назвати форум марно витраченим часом. А якщо ви просто музикант і не читаєте регулярно музичні медіа, то ці два дні могли для вас стати просто суперінтенсивом, наприклад, з практики проведення тих же онлайн-концертів, адже корисних дрібничок, як-от про взаємозв’язки психології та віку слухачів, там вистачало.

А ще на лекціях НЕ треба було сидіти з увімкненою камерою, можна було слухати у своє задоволення, хоч лежачи на ліжку в піжамі. Великий лайк за це)

 

Практичні можливості

У програмі форуму була запланована консультація з Рейчел Мензіс (BMG), яка 15 років працює в музичній індустрії і професійно шукає та розміщує цікаву музику на радіо, телебаченні, у рекламі, кіно тощо. Усі охочі могли запропонувати їй послухати свій трек, і кілька гуртів були відібрані для публічного обговорення й отримали відгук, але, що важливо, увагу Рейчел. Хтозна, може, ці щасливчики вже укладають угоду і скоро ми їх почуємо у якомусь серіалі на Нетфлікс? А якщо й ні, то, наприклад, чудову пісню київської сінгер-сонграйтерки sophistication. почула велика кількість відвідувачів, серед яких могли бути інші музичні професіонали чи виконавці, зацікавлені в колабораціях.

Я свій ді-біт до розгляду не пропонувала, тому не можу дати вам докладніший відгук про цей вектор форуму, але, гадаю, особливо для ніші інді- чи фолк- виконавців, це гарна можливість знайти якісь додаткові контакти, просунути свою музику і, може, навіть трохи підзаробити на ній. Врешті, навіть всесвітньовідомі ДахаБраха не повважали такий шанс зайвим для себе, то чи варто соромитися вам?

 

Мої рекомендації

Чи можу я додати якусь ложку дьогтю в описані мною плюси для балансу? Щиро кажучи, не дуже. Так, якісь лекції були менш вдалі, ніж інші, когось було важче розуміти, когось легше. Ну от нехай це й пораджу організаторам — якщо форум очевидно орієнтований на Україну, а так воно й було, бо наші спікери були широко представлені в кожній дискусії, то можна було потурбуватися про якийсь український переклад для тих, хто не володіє англійською взагалі або недостатньо її знає. Хоча на записах лекцій уже з’явилися субтитри, які, до речі, допомогли мені розібрати краще особисті назви й окремі незрозумілі моменти. Та все ж це певне обмеження, бо я особисто знаю зацікавлених музикантів, яким свого часу не вдалося вивчити англійську достатньо, аби відвідувати подібні заходи.

Сама технічна платформа Pine, на якій проходив форум, як на мене, дуже інтуїтивна та зручна, а майбутнім учасникам подібних дійств я б порадила заздалегідь вивчити її можливості, не тому, що там складно, а аби максимально ефективно використати свій час. Наприклад, можна було пройтися по списку учасників і пошукати цікаві для себе контакти, заповнити власний профіль, аби хтось міг знайти вас тощо. Я це завдання успішно прогавила, зізнаюся, але сама собі обіцяю на наступному заході виправитися)

Останнє зауваження ні до кого по суті, бо тут не винні ні організатори, ні відвідувачі. Я помітила, що на онлайновому форумі відволікаєшся значно більше й легше. Наприклад, якщо ти на якомусь форумі наживо, то сидиш там до останнього: ноутбук із роботою можна лишити в готелі чи вдома, а піти з форуму означає реально фізично їхати кудись, а якщо є цікава компанія, то ти навпаки затримуєшся. Тут же ти сидиш у своєму кріслі, поряд робочий ноутбук, плейстейшн, кіт-муркотун, а не піти на останню лекцію й повернутися додому — справа лічених секунд. Отак я і пропустила додатковий нетворкінг із лекторами) Полінилася і шкодую, тому ви так не робіть.

 

Висновок

Якщо ви інтроверт чи екстраверт, андеграундний митець чи більш відомий, менеджер чи творець діайвай лейбла, я всяко раджу відвідувати музичні форуми, особливо, якщо їх роблять українські організатори. Як мінімум, усе проходить через призму вітчизняного, а це означає автоматично плюс 10 до актуальності контенту саме для українського відвідувача. Як максимум, розуміти глобальні музичні тренди та перебирати й переосмислювати успішні практики ще нікому не завадило.

 

Основні тези форуму

Для тих, хто вже шкодує, що не пішов, я записала основні тези. Я не зазначатиму всі імена лекторів, бо не все точно зафіксувала, до того ж деякі думки транслювалися одразу кількома людьми, тому пройдуся, радше, по головних тезах, які мені б хотілося виділити, при чому місцями зі своєю додатковою інтерпретацією на українські реалії.

 

Про онлайн-концерти

Найімовірніше, активне концертне життя, яким ми його знаємо повернеться лише у 2022-му, а доти залишається сподіватися на онлайн-формат. Такий формат був доступним і 30 років тому, але актуальним став лише зараз.

Після перших несміливих спроб музикантів із різних країн в онлайн навесні 2020-го, коли стало ясно, що живих концертів скоро не буде, окремі виконавці та агентства зрозуміли, що ключ успіху в якості. Також вони дійшли висновку, що онлайн-концерти вигідно відрізняються від просто лайвів із концертів тим, що можуть проводитися на крутих локаціях, де можна завдяки відсутності глядачів зробити не лише класну картинку (доступні всі ракурси), але і звук (не потрібно використовувати потужну апаратуру). Водночас на відміну від традиційних лайвів, онлайн-концерт передбачає, що гурт виконує музику для того самого слухача, який за це заплатив, а не який дивиться запис того, як гурт грає десь-колись для когось іншого.

Окрім того, це можливість комунікувати зі слухачами прямо тут і зараз, при чому аудиторія сильно збільшується завдяки кільком факторам:

  • географічний — якщо ви живете в Харкові, вашим фанам з Ужгорода не треба їхати цілу добу, щоби ваш послухати, відповідно, географічні межі просто зникають; також легше охопити фанів із маленьких міст, де транспортна інфраструктура нікудишня
  • економічний — за ті самі (підставте необхідне) гривень вас послухає не одна людина, а ціла родина з 4 людей
  • психологічний та фізичний — є люди з інвалідністю, мами з дітьми, яким непросто вибратися кудись із дому, особливо в Україні, а ще є просто фани, яким у натовпах некомфортно чи вони банально люблять зручність власного дому. Це все нові аудиторії, доступ до яких відкривають саме онлайн-концерти.

Окрім того, онлайн-концерти дають змогу музикантам зібрати більше статистичної інформації про своїх фанів і, відповідно, якісніше та точніше задовольняти їхні потреби та запити в майбутньому.

 

Вигода для організатора онлайн-концерту чи цілого фестивалю ще й у тому, що можна зібрати компанію людей для його проведення, а також учасників, зі всієї країни, та навіть за її межами, як це зробили, наприклад, засновники Інтерсіті. Допоможе комунікація в Зумі та технарь, який зможе це все звести докупи. І, звісно, активні люди на місцях.

Експерти прогнозують, що з поверненням реальних концертів онлайн-формат популярність дещо втратить, але вже не зникне. Наприклад, радять використовувати його як промо для альбому чи туру — так можна дати фанам послухати нові пісні та зрозуміти, що на них чекає на живому виступі. Окрім того, онлайн-виступи можуть стати гарною альтернативою, або хоча б доповненням до відеокліпів, які з часу своєї появи вже не відіграють такої суттєвої ролі: коштують дорого, знімати їх важко, грошей майже не приносять, а сучасна аудиторія вже хоче не лише гарної картинки, але й контакту зі своїми кумирами.

Врешті онлайн-формат може стати поштовхом для створення чогось ще новітнішого. Так український проєкт ZMOVA, який поєднав українських інді-виконавців та пам'ятки культури, які занепадають, якраз був результатом усвідомлення того, що сам фактор онлайну трохи незручний, а якщо його виключити можна собі дозволити якісніші зйомки, гарний постпродакшн. А ще це добрий приклад того, що співпраця між різними напрямами мистецтва може давати кращі плоди, ніж просто музика сама по собі, як у плані уваги глядачів, так і отримання державних грантів.

 

Про взаємодію з аудиторією в онлайні

Отож, значна частина аудиторії вимушено перейшла в онлайн. (Гадаю, навіть у нас в Україні, де живих концертів було побільше, ніж у колег, увага до онлайн-активності зросла так чи інакше.) І тепер завдання полягає в тому, як її увагу утримати, як зацікавити своїх фанів, як розважити їх чи підтримати у складний час.

Музиканти, клуби, музичні школи та подібні навколомузичні організації в онлайн перейшли, по суті, теж вимушено, тому, як зазначають експерти, комунікація зі слухачем/відвідувачем стала набагато прозорішою та чеснішою, людянішою, якщо так можна сказати. Тепер клуби можуть написати, що ось, у нас закінчилися гроші, допоможіть, хто може. Подібну чесність стали краще сприймати й меломани. Пам’ятаю, як до Ковіду окремі пости про те, що гурт краудфандить на новий альбом збирали чимало критики та непорозуміння, а тепер заклики підписатися на чийсь Патреон — звична справа. Підключаються навіть уряди різних країн, які раніше й не розглядали можливість допомоги просто організаторам тих чи інших івентів.

Що стосується, власне, підтримки, то люди реагують по-різному: хтось обов’язково хоче отримати щось взамін, а інші донейтять просто так, бо їм важливо підтримати улюблений гурт чи місцину.

Досвідчені колеги з-за кордону зазначають, що карантин, переноси концертів та перехід в онлайн по-різному вплинули на різні аудиторії. Наприклад, молодші аудиторії (18–25), імовірно, через більші доходи, відсутність дітей, старих родичів, вищий рівень надії, більше схильні купляти квитки наперед і не повертати їх при переносах, тоді як у старшій категорії (35–40) гроші витрачають менш охоче. Водночас у поведінці онлайн теж є певні особливості. Ось такі тенденції я підсумувала з доповідей усіх учасників панелі:

  • деяким аудиторіям потрібно більше контенту, тому можна ніби трохи розтягувати контент
  • інші демографічні групи можуть хотіти коротшого контенту
  • чим дорожчий квиток, тим більше вражень хоче отримати глядач
  • просто онлайн-виступи на сцені виглядають надто однаковими й набридли, тому варто їх урізноманітнювати кадрами із саундчеку, гримерки тощо, тобто створювати для глядача якийсь глибший і довший експіріенс
  • люди хочуть отримувати нові скіли, тому варто звернути увагу на воркшопи чи майстеркласи
  • важлива складова успіху в онлайні, аби люди якось могли взаємодіяти між собою, а також зі спікерами, виконавцями
  • аби охопити молодші аудиторії, можна робити доступніші стріми для них, тобто дешевші
  • тривалість виступу в онлайні має значення і, так само як і на живих івентах, залежить від жанру, рівня відомості виконавця тощо
  • треба випробовувати всі нові технології, платформи, не боятися їх, але водночас не варто сліпо гнатися за хайпом, якщо це невластиве тому чи іншому виконавцеві, краще бути чесними й показувати, як і що ти робиш
  • оскільки онлайн-концерт чи фестиваль можна слухати в будь-який час доби й на фоні, то в невідомих виконавців є більше шансів бути почутими.

Експерти погоджуються, що поцілити в інтерес конкретних демографічних груп справді важко, тому треба постійно експериментувати та робити висновки з практики. Допоможуть і інтуїтивні спостереження за фанами, і статистика, числа, — варто використовувати всі доступні методи. Водночас усі погоджуються, що для менших гуртів це може бути серйозним викликом, адже не всі мають достатньо грошей, не всі можуть бути операторами та режисерами.

Отож, хоча онлайн і дав змогу розширити аудиторії, збільшити перегляди, кількість відвідувачів, охопити нові імена, це теж великий шматок роботи для музикантів чи організаторів. Тому експерти вже слухачів просять бути терплячішими, адже ніхто не може бути активним 24/7, особливо, якщо це український інді-виконавець, якому завтра зранку на роботу, так само як вам.

 

Як заробити гроші у 2021

Очевидно, через вплив ковіду окремі джерела доходів у музичній індустрії зникли, деякі сильно знизилися, а інші взагалі лишилися без змін чи навіть виросли, як-от стримінги Вплив цей по-різному відчувається в різних галузях та різних країнах. Наприклад, унаслідок ковіду кіноіндустрія, виробництво трейлерів і реклами сильно сповільнилися, люди інвестували в них неохоче, але Нетфлікс, Тік-Ток та інші подібні “домашні розваги” дуже навіть живі. Відповідно тим, хто міг заробляти через ліцензування музики потрібно було трохи перепрофілюватися.

Водночас експерти вказують, що тут важлива й реакція самих музикантів, адже в індустрії завжди були й будуть якісь проблеми. Заробити гроші в музиці — завжди челендж, постійно якісь напрями працюють, а якісь страждають, отож треба пристосовуватися. Інший важливий момент — диверсифікація доходів, бо покладатися на одне-єдине джерело надходжень ризиково в будь-якій діяльності, отож це актуально і для музикантів.

Грає роль і географія. Наприклад, в окремих пострадянських країнах досвіду виживання куди більше, ніж у розвинених європейських, тому що в 90-х вони пережили, хто економічну кризу, а хто й цілу війну, і ще пам’ятають той період. Відповідно, ковідні обмеження сприйняли легше, принаймні психологічно.

Важливо також не сприймати будь-яку кризу лише в негативному аспекті. Так, усі старі структури й механізми поламалися, так, зараз важко, але це водночас захопливо, адже можна збудувати щось власне, тобто важливо, як ти використаєш цей унікальний момент.

Показовим є приклад українських вертальних концертів, який вразив доповідачів з інших країн. Сергій Козаченко, креативний директор студії звукозапису SKB Brothers / BamBoo, який їх організовував, розповідає, що в якийсь момент зрозумів із командою, що через карантин готелі теж пустують, це й був рушій ідеї, далі залишалося лише якось це використати.

 

Інша важлива думка, яку висловив Сергій, полягає в тому, що хоч заробити на таких концертах багато й не вдалося, бо було мало часу, щоби продати квитки за хороші гроші, відвідувачі все ж були, а доходи від квитків допомогли підтримати бізнес, музикантів, робочих сцени, готелю, букінгу тощо, тобто навіть вийти в нуль — це вже якась підтримка музичної інфраструктури, що ризикує зникнути від тривалого браку доходів. Зараз Сергій із командою планують тур на дев’ять міст із підходящими локаціями.

У випадку діджейки та менеджерки харківського клубу і школи “Культура Звука” Ольги Удовенко новація полягала в тому, що через неможливість виступів закордонних діджеїв більше уваги отримали локальні, а на масштабний 46-годинний стрім її організація зібрала буквально всіх харківських діджеїв. Окрім того, карантин не завадив відкрити другу школу, уже в Києві, адже запит на навчання навіть виріс.

Повертаючись до вже звичних карантинних онлайн-практик, музикантам однозначно радять постійно нагадувати про себе фанам так чи інакше; бути на стримінгах, а особливо в плейлистах; не забивати на онлайн-концерти та інтерактиви в Зумі; вивчати та задовольняти запити своєї аудиторії, а особливо розвивати тісний зв’язок із ядром своєї аудиторії; використовувати зникнення географічних меж і шукати своє позиціювання у світі музики, навіть якщо це означатиме, наприклад, підкорення африканських ринків; освоювати розумний таргетинг замість того щоби мучитися й намагатися відтворити реальне життя; вивчати свої права й заробляти на цьому; і, знову ж таки, не концентруватися виключно на музиці, а бути частиною різних галузей культури.

Варто почитати: книга  Кріса Кука "Dissecting the Digital Dollar"  

 

Про психічне здоров'я музикантів

Бути музикантом у наш час соцмереж та майже повної відкритості дуже непросто. Суспільство очікує, що як творча людина ти просто не можеш бути сумним чи нещасним. Але так було не завжди, це сучасний концепт, тоді як раніше для культурних діячів бути відвертими мізантропами не вважалося чимось ненормальним. Зараз же ми живемо в епоху “смайл економі”, коли треба постійно бути на звязку, посміхатися, показувати найкращі свої сторони. Але це не є нормально. Не можна бути весь час позитивним. Для людини цілком нормально злитися, сумувати, а проте зізнаватися в цьому досі й соромно, і важко. І найгірше, коли подавлення справжніх емоцій завершується самогубством, як у випадку з Емі Вайнхаус.

Якою ж є ціна музичних амбіцій? Дві найпоширеніші проблеми це депресія та тривожність. Звісно, не варто забувати і про різні залежності, жорстокість, спричинену впливом цих речовин на людину. Лекторка Саллі Енн Гросс зазначає, що ці проблеми характерні як для виконавців музики, так і для інших музичних професіоналів, що забезпечують роботу галузі, хоча суспільство і ставить для них трохи різні вимоги.

Варто почитати: книга Саллі Енн Гросс "Чи можна захворіти через музику? Вимірюючи ціну музичних амбіцій" (Can Music Make You Sick? Measuring the Price of Musical Ambition).

Окремо дістається жінкам у музиці, від яких очікують, що вони повинні постійно бути гарними, худими та вічно молодими. Остання вимога, що очевидно, взагалі нереалістична, але саме вона транслюється через ті ж образи із соцмереж, Інстаграму. Вони ж — джерело постійних порівнянь себе з начебто більш успішними колегами. Звідси додається і трудоголізм, невміння відпочивати. Але ми, люди — біологічні особи, нам важливо мати перерви, інколи виходити на вулицю, що особливо актуально в дону карантину.

У чоловіків свої гендерні проблеми, як-от мачизм, вічне змагання між собою. Подібна токсична маскулінність шкодить чоловікам, а ще поглиблює поляризацію в суспільстві, де фемінність також багато хто зводить до максимуму.

Саллі Енн Гросс радить оцінити свій спосіб життя, допомогти собі, повернути здоровий ритм, відключитися від інтернету, якщо потрібно, звернутися до лікарів, більше комунікувати, подорожувати.

Очікування, що ми будемо щасливі постійно, не лише нездорові, вони шкідливі, а звертатися по допомогу цілком нормально, тож, будь ласка, не доводьте себе до крайнощів.

 

Про екологічний аспект концертів

Карбоновий слід музичної індустрії нестримно росте з 2000 року. На це впливають стримінги, виготовлення мерчу, живі тури й шоу тощо. Чимало відвідувачів це розуміють, тому хочуть бачити, що організатори фестивалів турбуються про екологію хоч якось. Перше й найочевидніше для них — сміття, пластикові відходи, отож, використання багаторазового посуду чи виготовленого з перероблюваних матеріалів уже не примха, а вимога. Також можна організовувати на фестивалях компостинг чи сортувальні станції. Новою вимогою часу може стати правильна утилізація масок.

Та, що важливіше, фестивалі можуть привносити нові ідеї, розповідати відвідувачам, які саме відкриті для інформації, як вони впливають на екологію, наприклад, про вуглецевий слід від подорожей, і що з цим можна зробити. Доречним буде привертати увагу до екологічних проблем країни чи місцевості, де фестиваль проходить, розповідати, як це впливає на місцеву флору та фауну, на здоров’я самих людей. Особливо важливо, аби ті самі меседжі доносили своїм фанам музиканти.

Досвідчені організатори радять початківцям у цій справі не просто самим сортувати сміття чи проводити лекції, але втягувати відвідувачів у певні активності, аби вони мали і якусь практику, краще запам’ятали почуте, наприклад, висаджували дерева. Допомогти в цьому можуть спонсори, гранти (яких для України в цій сфері виділяється достатньо) чи бренди, яким може бути цікаво не просто висіти на сцені у якості банеру, але асоціювати свою назву з чимось насправді корисним.

 

Відвідувачам же радять бути пильними, адже деякі організатори через те ж сортування створюють хибне відчуття вирішеності проблеми, а насправді, наприклад, везуть одного артиста на персональному літаку. Це явище називається “зелений камуфляж” або грінвошинг. Саме тому є й інше поняття — “зелені райдери” й організатори мають домовлятися і прагнути, аби всі їхні учасники мали такі. Водночас експерти визнають, що не можуть змінити все одразу, особливо, якщо йдеться про дуже великі події, тому треба чітко комунікувати такі моменти з відвідувачами, тобто пояснювати, що минулого року ми змінили оце, цьогоріч оце, а цей нюанс покращимо наступного фестивалю.

І, задля справедливості, не варто забувати, що у світі 100 великих компаній відповідальні за дві третини всіх вуглецевих викидів, отож, вимагати змін потрібно й від урядів держав, чиновників. Виконавці можуть звертатися до молодих слухачів, а ті — до своїх батьків, чому вони не прагнуть змін.

Neformat.com.ua ©