Music meets Art vol. 5

Настало XXI століття. Музична індустрія досягла чергового піку, адже тепер музику можна завантажити з інтернету у декількох форматах. Звукозаписні компанії, музиканти, слухачі поступово переміщуються в мережу, але ще не остаточно. Все ще продаються диски. Фетиш фізичних носіїв відходить. Альбомний арт представлений у своєму біологічному і креативному різноманітті.

Цього разу ми вирішили не писати про обкладинки виконавців, які були у попередніх випусках, хоча деякі з них і варті того. Далі про виконавців, які стояли в авангарді будівництва нової свідомості та розвивали музичний смак першого десятиліття нової ери.

Вплив цього гурту на масову культуру, слухачів, музикантів, фестивалі, інформаційне поле є стихійним. Він лавиною уже неодноразово накривав меломанів і отримував тонни та гігабайти хвалебних відгуків з усього світу. Обкладинки перших трьох альбомів Muse також залишили свій слід у музичній історії.

В оформленні першого - "Origin of Symmetry" Метью Белламі використав роботи 14 художників, об'єднаних однією заданою темою. За словами вокаліста гурту, попри різні виконання, існує "якась форма спадковості через сприйняття різними людьми однієї і тієї ж теми".

Вже на початку нашого століття мінімалізм міцно увійшов в моду і 10-15 років тому просте і лаконічне оформлення обкладинок було в пріоритеті. На передній обкладинці зображена робота художника William Eagar, якого часто плутають з класичним однофамільцем William Eagar, що жив у 1796 - 1839. А який тоді міг бути мінімалізм? У лівому верхньому кутку на картинку поміщене лого колективу, виконане у нетрадиційному для Muse шрифті, але з використанням схожого на оригінальний.

Для двох наступних релізів "Absolution" і "Black Holes and Revelations" album art робив англійський художник і режисер Storm Thorgerson. Раніше він працював з Led Zeppelin, Black Sabbath, Peter Gabriel, Genesis, Dream Theater, The Cranberries, The Mars Volta etc.

На оформленні "Absolution" не до кінця зрозуміло, залишають люди Землю або навпаки приземляються на неї. Слухач може сприймати цю обкладинку у вільному трактуванні.

"Ескадрон тіней ошелешує свідка події, який дивиться угору. Окрім того, те, що повинно було сподобатися гурту - це візерунок з тіней. Він створює симетрію в оформленні. Це не просто рівний малюнок, що повторюється з людських фігур на фактурному асфальті. Їх контури нагадують героїв з дитячих оповідань від Maurice Sendak", - розповідав художник.

Для повного ефекту команда, очолена художником, взяла вирізані з ДВП людські фігури, закріпила їх на високих жердинах і, дочекавшись виходу сонця з-за хмар, обвела тіні на землі крейдою, а опісля зробила знімки для обкладинки. Але через мінливу англійську погоду цю операцію доводилося проводити тричі.

Завершує трилогію оформлень альбом "Black Holes and Revelations". На ньому зображені чотири Вершники Апокаліпсису з Книги Одкровення. Вони сидять на стільцях навколо столу, на якому стоять їх зменшені коні різного кольору. Вершник білого коня є Антихристом, червоного - війною, чорного - голодом, а блідий, нечіткий - це смерть і занепад. Коні спеціально зроблені маленькими, щоб наочно продемонструвати, що біди самих вершників давно вже переросли розміри їх непарнокопитного транспорту.

Зображення всередині буклету альбому - це установка HAARP, M87, документи Project MKULTRA і синій слід інверсії літака Aurora. HAARP - це науково-дослідний проект, метою якого є вивчення іоносфери. M87 - еліптична галактика у Діві, яка випускає потік матерії, можливо, з надмасивної чорної діри всередині неї. Літак Aurora, на думку любителів глобальних загадок, - це надсекретний гіперзвуковий літальний апарат, який залишає за собою синій інверсійний слід на небі.

А Project MKULTRA був проектом ЦРУ, який розробляв і використовував хімічні речовини для контролю свідомості людини та взаємодії з нею. До слова, у 2007 році Q Magazine виставив на аукціон стіл і стільці з оригінальної обкладинки.

Зараз уже будь-який шанувальник stoner-sludge-doom сцени знає, що реліз Sleep "Dopesmoker" - це еталон і легенда жанру. Альбом виходив сім років і це не через те, що сам його стиль шалено в'язкий, повільний і густий. Спочатку London Records у далекому 1996 році відмовилися його випускати, оскільки на ньому був всього один трек тривалістю близько години. Але гурт відмовився що-небудь переробляти.

Пізніше, у 1999 році, реліз побачив світ, але з назвою "Jerusalem". Тоді його поділили на частини у вигляді затягнутих пісень тривалістю близько 10 хвилин кожна. Це не вирішило поставлене гуртом завдання і "Dopesmoker" знову відклали до нових віників.

Кінцеве оформлення альбому - це картинки з караваном, що йде до Єрусалима з великим вантажем марихуани. У тексті єдиної пісні релізу є рядки про людей з величезними легенями і серійних винищувачів гашишу. Караван іде по пісках, повільно і ніби утопає в ньому. Все це передають зображення з album art. До речі, на оформленні присутні два місяці, що, мабуть, переносить події релізу до паралельного Всесвіту.

До фінальної версії для Sleep робилося ще кілька оформлень. На версії "Jerusalem" зображений мандрівник, який молиться перед багаттям, у виданні 2003 року - вершник з ятаганом верхи на триголовому коні, а свій кінцевий вигляд альбом отримав аж у 2012 році під час перевидання.

Про культовість і вплив "Dopesmoker" написані цілі праці. І є думка, що гурт у другій половині 1990-х розпався саме через нього, адже студія відмовлялася його видавати, гадаючи, що трек такого розміру буде комерційним провалом.

З 1996 по 2012 "Jerusalem" & "Dopesmoker" були видані і перевидані у всіляких фізичних форматах на таких потужних лейблах: Rise Above Records, The Music Cartel, Tee Pee Records, Southern Lord, Daymare Recordings. Наразі відомі чотири варіанти візуального оформлення цього масивного звукового полотна, три з яких створив Arik Roper, витримці легендарного художника можна аплодувати стоячи.

Також цікавим є той факт, що Джим Джармуш частково використовував його у якості саундтреку до своїх "Поламаних квітів". Крім того, Sleep поряд з Sunn O))) і Earth надихнули режисера на створення "Меж контролю".

Третій альбом Нормана Кука "Halfway Between The Gutter And The Stars", більш відомого як Fatboy Slim, з'явився у перший рік нового десятиліття і нового століття. Робота в big beat стилі досить іронічна, як і її оформлення. На заході або сході сонця стоїть людське тіло, і його знімок зроблений таким чином, що сонце світить у нього між ніг.

Знімок переданий у позитивних тонах. Подібний настрій Норман Кук створив і у кліпі на "Weapom of Choice" з релізу. На відео актор Крістофер Вокен танцює у порожньому готелі, де не діють закони гравітації. Згодом цитати з його танцювальних рухів використовувала маса людей.

Фото для обкладинки альбому зробив англійський фотограф Mcdonald Strand, а одним з фотографів для буклету був Tim Day, який пізніше працював з Coldplay. Оформляти диск взялася англійська компанія графічного дизайну "Red design". Вони відомі також співпрацею з INXS, Bonobo, Quantic etc.

З оформленням для цих легенд 2000-х також активно попрацював вищезгаданий Storm Thorgerson. Перший альбом прогророкового колективу The Mars Volta "De-Loused In The Comatorium" вийшов абсолютно концептуальним з треками, що перетікають з одного в інший.

Реліз розповідає історію якогось Хуліо Венегаса на прізвисько Cerpin Taxt, котрий розповідає після коми від передозування про свою боротьбу з дияволом там, у паралельному світі. Після того, як головний герой альбому прийшов до тями у цьому світі, він стрибнув з моста у потік машин, що їхав під ним.

Його суїцид також згадується у пісні "Embroglio" гурту At the Drive-In, які стали предтечею The Mars Volta. Пізніше гурт випустив книгу, у якій розповідається повна історія Хуліо Венегаса.

9 з 10 пісень на релізі зіграв Флі з Red Hot Chili Peppers, оскільки гурт на первинній стадії своєї появи довго не міг знайти басиста у постійний склад. Варто зазначити, що під час туру гурту від передозування помер один з його учасників Джеремі Уорд. Саме він вигадав усі електронні та вокальні ефекти на дебютному альбомі гурту. Після цього учасники The Mars Volta перестали вживати наркотики.

Оформлення "De-Loused In The Comatorium" існує у двох видах. На першому, класичному, зображена золота голова людини, що лежить на блюді в операційній, і з її рота виривається яскраве світло. На тлі, закривши обличчя, імовірно, від сліз, стоїть хтось із персоналу більше схожий на дитину.

Але існує й альтернативний варіант обкладинки. На деяких рідкісних релізах Storm Thorgerson помістив на зворотному боці релізу зображення особи у воді. Та частина, яка знаходиться над нею, дивиться у небо, а інша частина голови, що йде під воду, є переплетенням нервових закінчень, стилізованих під водорості або навпаки.

Оскільки важливість цього гурту для першого десятиліття поточного століття не менша, ніж у Muse, ми додамо ще кілька слів про пару-трійку релізів колективу. Третій альбом "Amputechture" вийшов уже без оригінального альбомного арту, розробленого спеціально під реліз. Гурт вперше використав для оформлення живопис Jeff Jordan.

Спочатку для оформлення третього альбому Storm Thorgerson намалював окрему версію. На ній він зобразив жінку, яка закривається від нападу дзеркального черепа посеред степу. Гурт хотів її побачити черницею і молодою циганкою одночасно. Останній образ повинен був всім своїм виглядом демонструвати черепу безстрашність. Але, з незрозумілих причин, album art використаний не був.

Гурт припинив співпрацю з художником, але залишився у теплих стосунках і перейшов повністю на візуальне забезпечення від Jeff Jordan. Два наступні "The Bedlam In Goliath", "Octahedron" були оформлені його роботами.

Під час випуску "The Bedlam In Goliath" на офіційному сайті гурту розмітили пазл у вигляді обкладинки. Склавши цю головоломку правильно, можна було безкоштовно завантажити трек з нового релізу, кавер-версію на "Back Against the Wall" від Circle Jerks.

Один з найбільш культових гуртів важкої сцени зі своєрідним почуттям гумору створив навколо себе свою маленьку секту фанатів і зібрав таку ж кількість критиків. Tool - це більше, ніж музика, це феномен сучасної альтернативної культури, який виходить за рамки лінійної комунікації слухач-виконавець.

У 2001 році до цього гурту прийшов комерційний і масовий успіх. Вони випустили свій найбільш хітовий альбом "Lateralus". Реліз потрапив на перше місце в американський Billboard 200 в перший же тиждень після виходу. У кліпі "Parabola" знявся Tricky, а у живих виступах під час перших турів на підтримку "Lateralus" взяли участь Buzz Osborne, Mike Patton, а також учасники Isis і Meshuggah.

У багатьох гуртів є свої персональні художники. А з тим урахуванням, що гітарист Tool Adam Jones робить спецефекти в Голлівуді, колективу він, виходить, не потрібен. Але не в цьому випадку! Учасники Tool давно і плідно співпрацюють з одним із найбільш езотеричних і космічних художників - Alex Grey.

Про нього самого можна подивитися масу фільмів і дізнатися багато цікавого. Але нас у цьому матеріалі цікавить той факт, що він робив повне оформлення "Lateralus". Один з напрямків, у якому працює художник називається visionary art (мистецтво провидіння). Трактувань обкладинки, як і трактувань альбому, написано вже кілька томів.

Про значимість і значення релізу, а також Числа Фібоначчі, з якими концептуальний твір нерозривно пов'язаний, можна прочитати у Всесвітній павутині. А до самого оформлення краще придивитися і звернути увагу на деталізацію абсолютно всіх зображень релізу. Якщо попадеться оригінальний диск, то сам CD теж цікавий для вивчення.

Alex Grey відомий своєю любов'ю до дрібних моментів свого живопису. Придивившись до неї, може відкритися третє око або статися ЛСД-тріп без наявності такого насправді. Є кілька документальних фільмів про художника і відео від нього самого, де він розповідає про медитативні практики, Ваджраяну і практики з власною свідомістю і розумом.

Для любителів йоги і "всього східного" не зовсім підійде "Lateralus" і творчість Alex Grey, оскільки Ваджраяна - слово, хоч і схоже на індійське (це санскрит насправді), але має пряме відношення до Буддизму. Досі ходять чутки про те, що учасники Tool практикували різні таємні вчення родом з Тибету і мають безпосереднє відношення до однієї зі світових релігій.

Судячи з усього, неабияка частина цього опусу про альбомний арт буде присвячена одному художнику - Storm Thorgerson. Він прямо сірим кардиналом жанру був у 2000-их. Практично все, що він зробив за перше десятиліття поточного століття, відзначилося в історії цієї гілки образотворчого мистецтва.

Цього разу він виступив автором першого однойменного альбому гурту Audioslave. Навряд читач не знає про колаборацію Chris Cornell і музикантів Rage Against The Machine. Тонни всього написані про цей супергурт. І, якщо Rage стали яскравим символом 1990-х, одними з унікальних творців nu-metal, то Audioslave стали таким же символом для 2000-х, тільки без нот протесту.

На обкладинці першого альбому зображено подобу пам'ятника "вічному полум'ю", яке Thorgerson і його соратники Peter Curzon та Rupert Truman розташували на вулканічному острові Лансароте. Перед вогнем стоїть чоловічок.

Вся ця композиція - це пряме відсилання до вибухової природи та співпраці музикантів у Audioslave. В альтернативній версії оформлення чоловічок мав бути оголеним. Але художники відмовилися від цієї ідеї, тому що не були впевнені в успішності її реалізації.

Всі три автори обкладинки входили в арт-групу "Hipgnosis ', яка створювала оформлення для альбомів Pink Floyd, T. Rex, UFO, Bad Company, Led Zeppelin, AC/DC, Scorpions, Yes, Emerson, Lake & Palmer, the Alan Parsons Project, Genesis, Peter Gabriel, Electric Light Orchestra, the Police etc.

Навряд чи меломан, цінитель вузьких джинсів, кедів Converse, незалежної музики не знає обкладинку з голим профілем нижньої частини жіночого тіла, на яке опирається рука у шкіряній рукавичці. У лівому верхньому кутку написано The Strokes "Is This It". Обкладинка гурту Касабланкаса і Ко визнана однією з найкращих у світі за всю історію album art.

А вийшло все спонтанно. Фотограф Colin Lane вирішив влаштувати раптову фотосесію своєї колишньої дівчини, яка щойно вийшла з душу. Він просто хотів зробити сексуальне фото, а в результаті воно потрапило до The Strokes. Перший тираж альбому з цим зображенням розлетівся моментально. Але, гурт занепокоївся через нападки консерваторів зі США і різко змінив оформлення на фото субатомних частинок у вакуумній камері. Це був свідомий хід, як і те, що знак питання з назви альбому прибрали, щоб меседж релізу звучав правильно.

При цьому перша версія все ж стала одним із символів альбомного арту і досі шанувальники незалежної, вибачте, indie сцени можуть ненароком повісити фото з оголеною нижньою частиною панянки і шкіряною рукавичкою у себе в кутку кімнати і включити під ним флуоресцентну економічну аромалампу.

До речі, деякі експерти від мистецтва порівняли перший варіант обкладинки з оформленням альбому гурту Spın̈al Tap "Smell The Glove", на якому оголена дівчина в БДСМ-нашийнику, стоячи на колінах, тягнеться обличчям до шкіряної рукавички.

Перше десятиліття XXI століття закріпилося у свідомості слухача ламаних ритмів своїм бумом на IDM і glitch. Без електронної музики і в цю епоху не обійшлося. Одну з найбільш істотних ролей у становленні таких витончених смаків до першочергово танцювальної музики зіграли Autechre.

Оформлення їх трилогії "Confield", "Draft 7.30", "Untilted"' 2001, 2003 і 2005 років, відповідно, виконано в одному стилі. Такого роду зображення стали прямими ілюстраціями для всього музичного стилю. Вони абстрактні, але структуровані, вони динамічні, але намальовані, як обкладинки альбомів.

Вперше з часу співпраці гурту з Warp Records англійський дует вирішив відмовитися від традиційної для них The Designers Republic, які оформляли їх роботи в 1990-х. Студія також співпрацювала з колегами Autechre Aphex Twin і The Orb, та робила дизайн для MTV, Coca-Cola і Nickelodeon.

Всю трилогію малював режисер і художник Alex Rutterford. Англієць відомий тим, що починав свою кар'єру зі створення частини дизайну для "Судді Дредда". Пізніше, він став режисером кліпу Autechre "Gantz Graf" і продовжив після цього малювати їм обкладинки. З трилогії IDM-ікон два релізи - "Draft 7.30", "Untilted" - його рук справа.

Окрім того художник і дизайнер відомий своєю роботою над кліпом Bjork "All Is Full Of Love" і Squarepusher"Come On My Selector". За загальним оформленням відео стиль Alex Rutterford вгадується дуже легко.

Мабуть, більш оригінальної та самобутньої співачки, ніж Bjork, у світі просто не існує. Кожен її реліз - це окремий шедевр у музичному, тестовому і візуальному плані. Вихід кожного альбому супроводжується оригінальним художнім рішенням і актуальним за своєю технологічною і психологічною складністю кліпом.

Альбом "Medúlla" не став у цьому відношенні винятком. Реліз вийшов у 2004 році, звучить він дуже мінімалістично, і у всьому альбомі робиться наголос на вокальні партії. Наприклад, досить згадати, що в записі брав участь Mike Patton і відразу стає зрозуміло, що з себе представляє реліз у плані самобутності та божевільності.

Оформленням "Medúlla" займалися Inez and Vinoodh - дует голландських фешн-фотографів і дует M/M Paris - арт-колаборація Mathias Augustyniak і Michael Amzalag з Парижа.

На обкладинці релізу зображена сама виконавиця у масці з волосся, яку їй зробила ісландська подруга Shoplifter. Bjork надихнулася ідеєю подібної маски після виставки художниці, на якій та представила настінний розпис з переплетених косичок.

На шиї у співачки висить намисто з коричневих кісток, яке складає напис "Medúlla". Взагалі, під час створення арт-буклету, Bjork була за те, щоб її одягу для альбомної фотосесії було мінімум. У Shoplifter вийшло створити для ісландської співачки темний образ воїна або Валькірії, адже вона зробила маску, яка нагадувала шолом.

Фотографи, у свою чергу, надихалися образом жінки, яка створює домашній затишок і займається якимись ремеслами саме вдома. Жінки, котра дотримується більш самітницького, а не екстравертного способу життя.

На початку XXI століття танцювати під гітарну музику почали знову, не минуло і 20 років. Частина письменників-фантастів думала, що цю епоху захопить електронщина, але vonz прогадали. Публіка вже повністю виринула з рейвів і навіть виплюнула останню їх краплю із залишками лізергіну.

Прийшло нове покоління танцюючих панків, а з ними і диско-ритм, тільки в іншій інтерпретації. Однією з таких знакових формацій епохи десятирічної давності став нью-йоркський гурт Yeah Yeah Yeahs. До 2010 року вони випустили три альбоми і кожен із них став знаковим.

У плані оформлення найбільше відзначився "It's Blitz!" зі своїм динамічним фото роздавлювання яйця і води, що тече з руки, на обкладинці. Над створенням буклету працювали три художники-фотографи: Eric Uhlir - американський фотограф, гітарист гурту Nick Zinner, Autumn de Wilde - американська фотографка, відома своєю роботою зі ще одними мінімалістами The White Stripes; у цей же список додамо The Raconteurs та Nick Cave & The Bad Seeds і Urs Fischer - швейцарський contemporary artist, який створює інсталяції, скульптури та картини за допомогою глини, фруктів, воску, дерева, скла, пластику, хліба та інших предметів побутової діяльності людини. Судячи з характеру його робіт, обкладинку робив саме цей художник.

Альбом продюсував Nick Launay, який також співпрацював свого часу з Nick Cave & The Bad Seeds. У підсумку вийшло, що один співробітник притягнув до проекту іншого і так далі, як, втім, найчастіше і відбувається у творчому і комерційному світі.

Таким же знаковим гуртом минулого десятиліття поряд з нью-йоркськими денс-панками стали англійці Kasabian і їх дебютний однойменний альбом. На його треки робили масу танцювальних реміксів, оригінали пісень з альбомів вставляли в свої сети всесвітньо відомі ді-джеї, а ажіотаж навколо гурту зростав у геометричній прогресії з першого дня появи альбому у продажі.

Оформлення альбому вийшло у різних кольорах залежно від географії продажу: в Англії реліз вийшов чорно-білим, у решті Європи - чорно-червоним, у США - чорно-синім, в Японії делюкс видання отримало чорно-срібне забарвлення.

Окрім того був випущений лімітований тираж "Kasabian", що складається з двох дисків. Один з них - DVD з документальним фільмом про створення альбому і декількома кліпами. Так ось він взагалі світиться у темряві.

Про цей англійський гурт можна написати багато приємних і суперечливих речей. Дуже важливо, що варто згадати у цьому матеріалі, крім їх першого альбомного арту - це їхня дружба з Noel Fielding, актором і шоуменом. Він створює настільки сюрреалістичні шоу, що співпрацю гурту з психоделічною трупою актора варто відзначити окремим пунктом. Музика + театр далеко не новаторське поєднання, але в такому тандемі воно дуже запам'ятовується.

Ще одна легенда, ще один символ першого десятиліття XXI століття - гурт Coldplay. Оформлення до їх другого альбому "A Rush of Blood to the Head" зробив норвезький фешн-фотограф Sølve Sundsbø. Тільки спочатку його робота призначалася зовсім не для британської рок-легенди.

Скандинава найняв журнал Dazed & Confused ще наприкінці 1990-х і поставив йому завдання зробити на білому тлі якийсь незвичайний знімок, пов'язаний із сучасними технологіями. Sølve Sundsbø вирішив використати для цього 3D-сканер. Основою для знімка стала жива модель, на котру накинули кіпер (спеціальна тканина - ред.). Але щось пішло не так і комп'ютер засканував зображення в 3D, неправильно розпізнавши кольори. Ба більше, нерозпізнану частину він передав у вигляді шипів. Сама модель була "знята" тільки на 30%.

У результаті фото вийшло дійсно оригінальним і незвичайним. Редактор Dazed & Confused опублікував його. Кріс Мартін побачив цей знімок, зацікавився і попросив дозволу використати його для оформлення другого альбому його гурту. Вокаліст Coldplay пішов далі та запропонував Sølve Sundsbø співробітництво у рамках їх релізів. Художник одразу ж запропонував зобразити в 3D всіх учасників гурту. Пізніше, фотограф створював зображення для концертного відео колективу в 2003 році.

У 2010 році цей альбомний арт увійшов в 10-ку музичних релізів, які Королівська Пошта випускає в серії "Класичні обкладинки альбомів".

***

Перед вами далеко не весь список кращих робіт того десятиліття. З цієї частини Music meets Art ми хочемо почати публікувати додатково ті оформлення, які не увійшли до списку, але також гідні, і буде просто злочином не згадати про них. Отже, залишилися неописаними, але згаданими:

• The Cure - "Bloodflowers", "The Cure", "4:13 Dream" - 2000, 2004, 2008
• Gorillaz - "Demon Days" - 2005 - ми дуже хочемо про нього написати, але про них потрібно писати окрему статтю такого ж розміру, як цей матеріал. Парою десятків пропозицій тут не обійдеться.
• Death From Above 1979 - "You're a Woman, I'm a Machine" - 2004
• The Roots -"Phrenology" - 2002
• Chromatics - "IV: Night Drive" - 2007
• Bad Religion - "The Empire Strikes First" - 2004
• Architecture in Helsinki - "Places Like This" - 2007
• Sigur Rós - "Ágætis byrjun" - 2001

Також цього разу без опису залишились Beck і The Prodigy. Але про них було в попередній серії і буде окремий звіт, як про колективи, що вплинули на світову культуру загалом.

І все одно - це далеко не всі гурти, про які ми ще вам розповімо.

Матеріал вичитували, доповнювали\урізали, коментували: Філіп Добров, Валерій і Юлія Корнєви, Олександр Масовець, Ярина Денисюк. Дуже їм дякуємо!

To be continued…

Матеріал підготовлено за підтримки:

RobustFellow Bandcamp Facebook VK Twitter

Ethereal Riffian Bandcamp Facebook VK

Усі частини матеріалу тут:
https://www.neformat.com.ua/rubrika/music-meets-art

All images are copyrighted by their respective copyright owners