Neformat Family: Маяк

Сьогодні згадуємо один з центрових українських synthwave/sovietwave проєктів та аналізуємо, наскільки він актуальний у 2021-му.

Усупереч поширеній думці низки шанувальників творчості Маяка не так давно, зі слів адміністратора офіційної фан-групи проєкту у "Вконтакте", стало точно відомо, що це проєкт однієї людини, а не гурту. Справжнє ім'я автора — Вадим, прізвище не розкривається. Народився в Харкові, на початку творчого шляху (2009–2010 роки) відточував свій музичний досвід у різних гуртах разом з іншими музикантами, але пізніше шляхи музикантів розійшлися і він почав самотужки працювати над власними музичними проєктами. Брати участь у концертах він не став, зате активно почав викладати свою творчість в інтернет. Так і зародився Маяк, один із перших і найбільш популярних synthwave/sovietwave проєктів у незалежній Україні. Варто зазначити, що автор Маяка веде досить закритий спосіб життя й не надає жодних коментарів із приводу того, чому саме він обрав такі жанри музики. Вірогідно, що це пов’язано із загальною хвилею захоплення ретро-культурою у 2010-х роках. Ясна річ, що Маяк був не єдиним, хто грав таку музику, тому приблизно в цей час з’явився ряд і інших проєктів, націлених на те саме, найцікавішими серед яких можна назвати Электроника 302 і Протон-4.

Дискографія Маяка нараховує один промосингл "Алый закат" (2013); два мініальбоми: "Маяк" (EP, 2013) і "Выше звёзд" (EP, 2014) та два повноформатні альбоми: "Река" (2013); "Романтика" (2014). Уся дискографія викладена на Бендекмпі, Саундклауді проєкту та на офіційній фан-сторінці Маяка у "ВКонтакте". З усього творчого доробку проєкту на вінілі вийшов лише один альбом "Река", решта релізів на жодних фізичних носіях не видавалася.

Чим заслуговувала на увагу творчість Маяка в пік його популярності? І чим може бути цікавою його музика зараз? Відповідь на ці два запитання — одна. Це музика якоїсь особливої мрійливості та романтики. А якщо ширше, то, як написано на офіційній фан-сторінці Маяка у "ВКонтакте": "мотиви-теми, які цікавлять автора: кохання, дитинство, спальний район, спадщина СРСР, звичайні люди, юність, самотність, весна, мрії про космос, романтика, подорожі". Всебічно і вичерпно. До того ж перегукується з настроями актуальної в мережі хвилі Doomerwave, хоча остання все ж більше акцентує на сумне.

Якщо слідувати за хронологією записів Маяка, то очевидно, що від початку 2013 року автор шукав свою музичну ідентичність десь між позитивною (світлою) та досить таки похмурою, місцями депресивною (чорно-білою) тематиками. Трохи згодом Маяк надав перевагу все ж таки виключно світлій тематиці. І як наслідок, у його музиці немає різких переходів, а все це повністю компенсується плавними, згладженими та світлими інтонаціями. Його музика спокійна, вдумлива, мрійлива, з закладеною основою, що створює атмосферу ненав'язливості та відкриває власний вільний простір для думок. Але, щоби повною мірою зрозуміти таку музику, на мою думку, потрібно мати чітке уявлення про те, чому і для чого, власне, вона створена і з чим пов'язана.

Маяк часто грав музику, яка дарувала фанатам жанру частинку тепла та ностальгії за втраченою епохою СРСР, хоча переважна більшість із цих фанатів, будемо чесні, не жила в часи юності своїх батьків і чисто технічно вся ця ностальгія базується лише на розповідях людей старшого покоління. Тому на мою думку, ностальгія ця трохи штучна і ключовим має бути той факт, що це розповіді саме того, soviet-покоління людей і це їхні усміхнені лиця на їхніх же фотографіях.

Останній кліп Маяка, після якого проєкт припинив діяльність

До речі, музика Маяка також була досить популярною, навіть "вірусною", на анонімних іміджбордах (форумах, де користувачі позбавлені необхідності реєструватися, і які побудовані із кількох тематичних розділів "дошок" із розширеними можливостями прикріплення графічних зображень до повідомлень). За моїми спостереженнями, згадки про цей проєкт, зокрема у період 2013–2014 років, здебільшого траплялися на таких іміджбордах як "iichan" чи "2ch", частково присвячених російській візуальній новелі "Everlasting Summer", одним із лейтмотивів якої була ностальгія за втраченим СРСР, хоча сама гра, як і Маяк, не обмежувалися тільки цим. Врешті, Маяк, як і власне "Everlasting Summer", особисто для мене, став символом цієї, вже частково забутої зара, епохи іміджбордів, пік популярності якої серед українців якраз і припав на його "прижиттєві роки".

Проте, навіть через 8 років після закриття проєкту, про Маяк досі пам’ятають, його слухають, про нього пишуть. Закінчити цю розповідь можна словами Елізабет із комп’ютерної гри "Bioshock Infinite": "Завжди є маяк. Завжди є людина, завжди є місто". А на sovietwave сцені України цим маяком якраз і можна вважати харківський музичний проєкт Маяк.

Маяк у соцмережах:

https://majak.bandcamp.com/
https://soundcloud.com/majak-official
https://www.facebook.com/majakofficial
https://forum.neformat.com.ua/electronic/63687-mayak.html
https://www.youtube.com/channel/UCBmwSQEGZ1fwWj99dDFWKcg
https://www.discogs.com/artist/3589421-%D0 %9C%D0 %B0 %D1 %8F%D0 %BA-3

Раніше у Neformat Family ми писали про Теорія ґвалту, Snakerider, Coala Pascal, Burrow, Hurtovyna, Marejada та ряд інших.