Neformat Family: Snakerider
Snakerider — це ще один стоунер гурт, до створення якого долучився Ігор Сидоренко, але у доволі незвичній ролі ударника. Розповідаємо, чим запам'яталася ця команда та що встигла зробити за час свого існування.
Гурт зібрався 2009 року. "Граємо низько та повільно", — так лаконічно характеризували свою stoner doom творчість самі учасники.
Основний склад:
- Даша Пасій — гітара, губна гармоніка
- Сергій Павлюк (Kasu Weri, Time Of Defeats) — гітара, вокал
- Ігор Сидоренко (Stoned Jesus, Voida, Krobak, Arlekin, Funeral Of The Sun, MC Прожектор) — ударні
"Гурт почався з того, що й Даша, і я грали на гітарах, любили стонер дум і вирішили постворювати подібну музику разом, — пригадує Сергій. — На барабани покликали Ігоря, котрий тоді теж захоплювався таким. Грали з кількома різними басистами, але жоден із них не затримався, тому вирішили продовжувати втрьох".
"Мабуть, саме натхнення експериментувати зі звуком у Snakerider спочатку зумовлювалося тим, що нас було всього троє. Зазвичай цього не достатньо, особливо, коли нема басиста. Шукали його досить довго, а потім змирилися з таким складом, і це ніколи нам не зашкоджувало в плані звуку. Але завдяки тому завжди намагалися спробувати щось нове. Наприклад, я вмикалася в басовий підсилювач через Big Muff Pi, і зазвичай відгук після концертів був позитивний і що баса не бракувало. А до цих коментарів ставилась досить серйозно, тому що на концерти зазвичай ходили музиканти з інших київських гуртів, які в цьому багато що розуміли. Гармоніка теж була своєрідною експлорацією звуку, того, що з ним можна зробити та як змусять людей себе почувати ці додані мрійливі космічні звуки.
Звичайно, були закордонні гурти, якими захоплювались, наприклад Electric Wizard, Sleep, Acid King, Ufomammut, Sons of Otis. Але здається, Snakerider рівнявся більше на щільність звуку й атмосфери цих команд. Для мене було прикладом саме те відчуття, коли ти наживо слухаєш один із таких гуртів і відчуваєш риф і глибину звуку по всьому тілу. Настроюючи звучання на концертах і репетиціях, шукала саме той момент, коли пішли мурашки по шкірі, а з ним уперше познайомилася слухаючи ці гурти. Ще на той час дуже пишалась і надихалась локальними гуртами, як-от: Mozergush, Bomg, Forever Wasted і Kasu Weri зараз.
Тоді в нас було дуже тісне ком'юніті, усі одне одного знали не тільки в Києві, а й по всій Україні. Пам'ятаю, що як їздили грати в різних містах, то ніколи не було відчуття незнайомих людей — якось усі відразу органічно ставали давніми друзями. Завдяки тодішнім взаємозв'язкам кожен концерт мав особливу атмосферу та енергетику. Щось є незрівнянне в атмосфері локальних лайвів у маленькому клубі, особливо, де не було розділення сцени й залу, як у "Малій опері".
Багато хто співпрацював із різними гуртами. Telоne (Сергій) ще грав у Kasu Weri, а Prog Jester (Ігор) займався Krobak і Stoned Jesus. Вважаю, що наявність різних проєктів тільки збагачує творчість, бо, можливо, через інші експіріенси винаходиш щось нове.
Завдяки Неформату ми всі познайомились і почали грати разом, висіти разом, ділитися музикою та створювати цікаві речі. Можливо, це мені так суб'єктивно запам'яталося, але всі одне одного підтримували та ходили до інших на концерти. У ті часи починали розвиватися різні напрями в музиці, які для України були зовсім нові, тому і співпраці було повно. То були найбільш ранні й тендітні часи українського сладжу та стоунеру.
Я завжди захоплювалася креативним драйвом Макса Сікаленка (Cape Cod), на мою думку, він чітко передбачав багато жанрових віянь. Тому коли був офер знятися у відео на "Nimrod Glacier", підійшла до цього з великим ентузіазмом, тим паче, що мені завжди подобалася творчість +/-", — пояснює Даша.
Snakerider на Neformat Fest 2010
Ось що розповідає про свою таку мало висвітлену сторону музичної діяльності ударника Ігор:
"Грати на барабанах навчив драмер гурту, у якому мій батько був гітаристом. Цей ВІА існував ще зі студентських часів, і вони іноді тікали від дружин пограти для себе в місцевому ДК, а малий я крутився під ногами. Тато тоді вже вчив грати на гітарі, так що барабани були наступним логічним кроком. Думати-як-драмер дуже допомогло мені надалі при творенні власного матеріалу, деякі треки навіть народжувалися з якихось ритмічних патернів.
Власне, у Snakerider я приніс тільки один риф для треку "Orion’s Trap", усе інше придумували Сергій і Даша, навіть деякі партії ударних. Мене це абсолютно влаштовувало, особливо подобалося, що матеріал був досить повільний. Просто ніколи не був настільки хорошим драмером, щоби грати швидко та рівно. Ще чомусь я вирішив урізати собі сетап до флор-тома, бочки, снейра, креша й хета — не дуже практично, але досить стильно, як мені здавалося, ахах".
Успішний дебютний виступ відбувся того ж року під час Distorted Evening 2, організованого "Неформатом", де виступили також Forever Wasted, Stoned Jesus, Somnolent та інші. Наступного року Snakerider взяли участь у "Neformat Fest" разом з Uprising Fomalhaut, Marejada, Slow Ride Home та багатьма іншими.
Snakerider встигли випустити один-єдиний реліз — спліт із The Moon Mistress "Obsessed By Cursed Wastelands", який вийшов 2011-го.
"Востаннє разом ми зіграли влітку 2012-го на розігріві в культових Jucifer. Потім якось усе стало суперактивно в Джізасів (тури, новий матеріал, новий драмер), плюс я вирішив повернути Хробака… Отже, коли Сергій і Даша як Snakerider зіграли кілька концертiв із Михайлом (Kasu Weri), тільки зрадів. Він і в матеріалі подібному більше розбирався, і як драмер був на кілька голів вищим за мене", — уточнює Ігор.
"Завершилось усе тим, що Даша поїхала вчитися і працювати до Канади, Ігор зосередився на Stoned Jesus, а я — на Kasu Weri", — підсумовує Сергій.
"У 2013 році я переїхала до Торонто й досить швидко познайомилася з музикантами, які теж недавно змінили місце проживання. Деякі з них переїхали туди з Ванкувера, Сіетла та Мінська, де вони теж грали в гуртах різноманітних стилістик. Наступні два роки ми регулярно збиралися, джемили, але ніколи не було постійного складу, та й у планах не мали студійних записів і релізів. Мені здається, це були спроби стати частиною якогось ком'юніті, створити щось схоже й рідне в місті, де ми майже нічого не знали, і вони зблизили. Звичайно, уже не вважаю Торонто чужим, але на той час усім потрібна була підтримка, яка найяскравіше проявляється в музиці. Ми заглиблювалися в електроніку, ембіент і краст. У Ванкувері та Сіетлі є багато досить талановитих краст гуртів, і було цікаво експериментувати з новим для мене звуком після стоунера. Зрештою, усі ці проєкти формують особистість і допомагають розвиватися. Зараз, у цей період життя, для мене грати музику — не пріоритет, але можливо, це зміниться в майбутньому", — ділиться Даша.
