Neformat Family: Теорія ґвалту

Теорія ґвалту — хмельницький стріт-панк, ой, ска та фолк-панк гурт. Характеризується вкрапленнями українських та ірландських народних мотивів.

Був створений 2007-го року друзями дитинства Лесем Калашніком та Сашком Барановим. Відтоді склад колективу змінювався, трансформовувався (зокрема додавався акордеон) та укомплектовувався, поки не сформувався цілісним.

Основний склад:

• Олексій Калашнік — вокал, сопілка, тромбон
• Сашко Баранов (ex-Сios) — вокал, гітара
• Панкрат (Cios, Keine Engel) — бек-вокал, бас-гітара
• Вадим Канчалаба (The Visitors, René Maheu, ex-Cios) — барабани

Ось якими спогадами про заснування гурту ділиться Сашко:

"З Олексієм ми знайомі з юнацького віку. У музиці не були новачками: я освоював баян у дитячій школі мистецтв, а він грав на баритоні і трішки на фортепіано та гітарі. Кожні наші посиденьки закінчувались тим, що на дві гітари ми підбирали все від Тарантіно до Red Hot Chili Peppers. Досить швидко бринькання переросло в спроби написання свого матеріалу. 

Щойно я придбав першу електрогітару, з'явилась ідея створити гурт. Олексій спочатку грав на радянському басі, але, коли до нас приєднався басист-початківець Іван, зосередився на вокалі та сопілці. Іван підмутив тижневий запас тарані під пиво та репетиційну площу в спортзалі коледжу. За відсутності ударника ми грали під електронні барабани, прописані на комп'ютері.

Перший концерт відбувся 2007-го в місті Старокостянтинів Хмельницької області з електронними барабанами й диким антуражем у вигляді сосисок, примотаних до мікрофонної стійки. Усе це було досить аматорське, але жваве й із фолковими елементами. Після концерту до нас підійшов Дмитро Мацуца й виявив бажання пограти разом. Він був досвідченим і талановитим ударником, поява Дмитра дала копняка цілому гурту, щоби рухатися вперед. Концепцією нашої музики було поєднання ню-металу та українського фолку.

Незабаром із нізвідки до Теорії долучилась акордеоністка Надя та трубач Роман. Відігравши заледве кілька репетицій, усією зграєю ми поїхали на конкурс молодіжної музики в Шепетівці Хмельницької області, де з переляку здобули перше місце. Почесним членом журі був Сашко Положинський, що додавало ваги цілому заходу. Сам конкурс дав нам ще більшого копняка, щоби займатись музикою, записувати альбоми та грати концерти.

Ска до мене прийшло із захоплення звучанням духової секції. А її можна почути в більшості ска-колективів. Остаточно ця любов закріпилася після знайомства зі скінхедівською сценою. В інтернеті тепер ска — мемогенний напрям у музиці, якого краще не торкатись. Але насправді це цілий пласт музичної культури разом із танцем, модою".

 

"Аналогічно, тим більше, що духові інструменти — то єдине, у чому я хоча б якусь підготовку вже відчував. Бо і мляві потуги з бас-гітарою, і вокал, і сопілка — усе було чистим "гаражним" самонавчанням. А тут з’явилася можливість згадати, що таке "мідь". Щоправда, тромбон теж був трохи новою територією, з кулісою працювати навчався "з ютубом".  А далі разом зі ска прийшла любов і до всієї музики слабкої долі: рокстеді, регі. Дуже вже душевний перетин культур у Ямайці між ефіопською Африкою та британським Заходом відбувся," — додає про початок зацікавлення ска Олексій.

2009 року з'явився "Self Titled" альбом, що складався зі старих пісень, які потім не виконувались. А 2010-го — кілька (за описом самих музикантів, "в’ялих") демок.

Олексій пояснює:

"Починали, як і всі "мамкині рокери" на той час, з домашніх демо-записів, тим більше, що доступна студентам технологія вже давала змогу багато чого зробити, маючи лише комп’ютер і кілька мікрофонів. Треба було щось пропонувати організаторам концертів, фестів, та й матеріалу трішки накопичилося. Так і з’явився демо-альбом, який ніде не релізили, роздали з десяток дисків на якомусь концерті в хмельницькому "Куті", якщо не помиляюся. Дуже еклектичний матеріал був.

Перша спроба записатися професійно вилилася ще в ту комедію. Своєрідну гуманітарну рекордингову допомогу погодилися надати хлопці з рівненського Брем Стокера, які вже на той час не один гурт записали, ще й за стилем на той момент близькими видавалися. У нас саме відбулося зміщення від металевого до панкового звучання, до українського фолку додалась ірландщина, а до моєї сопілки — тромбон. Ну і слабка доля, регі та ска, домішувалася до того всього. Хотіли дуже багато, знали менше, могли ще менше, за що отримали від рівненців, які намагалися записати щось путнє, однослівну характеристику "Динозаври". Ті записи ми в результаті залишили вкриватися піксельним пилом на жорсткому диску й навіть не згадували. Зате досвід отримали кумедний".

2011-го виходить альбом "Три стріли". Він однойменний із композицією, присвяченою рідному місту Хмельницькому, гербом якого якраз і є "три стріли на синьому щиті". Реліз містить українськомовний переспів популярної ірландської народної пісні "Johnny, I Hardly Knew Ya" — "Коли вертав у рідний край".

"А от до запису "Трьох стріл" ми вже добралися зі значно чіткішим уявленням про те, чого хочемо й що можемо. Десь пішли на спрощення, десь на зміщення ролей (Сашко з беку на основний вокал, я — навпаки на беквокал і сконцентрувався на тромбоні та сопілці), зміст і форма вже остаточно вклалися у формулу ска + фолк на стріт-панковій основі. Запис усе ж був екстремальним, студія в холодному київському гаражі (Solid Sound, писав і зводив Артем xTyomkax) і що головне — писали все за один єдиний день. Атмосфера, проте, була дуже позитивна. На запис "хорів" прийшли знайомі кияни та киянки, зокрема хлопці з Rude Riot. Купа люду за роботою в обмеженому приміщенні в обмежений час — то завжди весело", — коментує Олексій.

Сашко пригадує: "Теорія ґвалту була на ходу, ми регулярно виступали в Україні й мали написаний новий матеріал. Але влітку 2012-го я вирішив переїхати до Польщі, тому й покинув гурт. Останній концерт ми зіграли 27 липня 2012 р. в Хмельницькому".

"Була на ходу", але "вирішив переїхати" — отак у нас усе й відбувається, скільки всього потенційно хорошого Україна втрачає з кожним роком… Косметичні реформи й постійне відтягування реальних змін. Замість того, щоби впевнено видряпатися з корупційної ями, ми продовжуємо втрачати людей. Заміну Сашкові шукати навіть не хотілося — то вже була б інша історія, інший гурт. Добре, що на запис останнього альбому ще висмикнули цього емігранта додому.

З "Кармалюком" теж вийшло екстремально, але навпаки. Альбом писали вже після того, як гурт припинив концертну діяльність, і збирати всіх докупи було досить складно — процес накопичення та зведення розтягнувся аж на три роки. От такі крайнощі", — доповнює Олексій.

2016-го року гурт презентував повноформатник "Кармалюк". Альбом знову ж таки має назву однієї з композицій, що до нього входить. Це переспів народної історичної пісні "За Сибіром сонце сходить", яка розповідає про Устима Кармалюка — "українського Робіна Гуда". Саме він зображений і на обкладинці альбому. А попередній інструментальний трек "Drag Her Around The Road" обігрує ірландський традиційний мотив. Особливістю цього релізу є невелике вкраплення регі — остання композиція "Фетишист".

"Українська, як і ірландська, фолкова музика має впізнаване звучання, але все ж більшу вартість несе текст. Не можна оминути стороною гумористичний елемент у ліриці пісень. Кожен народ любить добре посміятись", — вважає Сашко.

"Пентатоніка й там, і там є, дорійський лад, "гуцульський дорійський" — багато спільної території можна знайти, але ми насправді її не шукали. Якось само складалося. Та й попри назву гурту ні в які теорії, навіть музичні, ніхто особливо не заглиблювався (ми й нотами дуже рідко послуговувалися на репетиціях, якщо на те пішло). Швидше інтуїтивно паралелі ловилися.

Про гумор погоджуюсь на сто відсотків: хороший ріл (шотландський народний хороводний танець — ред.) чи джига (вид швидкого народного танцю, сьогодні найбільше асоціюється з ірландською танцювальною музикою — ред.) без емоції неможливі. Але й серйозні мотиви теж є в музичних наративах як українського етносу, так і ірландського. Тема конфлікту бідного і влади, протистояння рідного свого імперському чужому. Там у москалі брали, там — в англійські колоніальні війська й так далі. Взагалі дуже люблю фольклор музичний, не лише ірландський та український — і шотландскі хорнпайпи, і моряцькі шанті, і японський народний інструментал туди ж. Ця позачасова щирість дуже добре з панк-роком клеїться", — пояснює Олексій.

Теорія ґвалту виступала на сапорті в Salida Nula, коли іспанці відвідували Київ 2011 року.

"Стріт-панк, оi!-музика, на жаль, в Україні поки не відбулися. Гуртів мало, слухачів теж, і жоден гурт не став культовим. Про міжнародний успіх узагалі говорити не доводиться. Думаю, усе ще попереду. Мені особисто бракує українськомовних гуртів зі зрозумілими текстами, не скалькованими із закордонних гуртів. Із сучасної дотичної музики мені зайшов львівський Mauser", — розмірковує Сашко.

А Олексій висловлює такі думки:

"Не впевнений щодо українського "попереду" для стріт-панку та oi!, то від локальної актуальності залежить. Можу помилятися, але в нас часто мова йде про поділ сцени з хардкорниками і т. д. Наскільки сучасна українська молодь потребує власної самобутньої стріт-панк сцени? Мені здається, в андеграунді якась мінімальна критична кількість аудиторії має значення. Як для мотивації гуртів, так і для конкуренції між ними. У нас дуже контрастує в цьому плані ситуація з такими густонаселеними й "киплячими" місцями, як, скажімо, Японія. Там навіть найглибша андеграундна ніша знаходить тисячі людей підтримки.

Ска в нас є, здебільшого ска форматне, прилизане під більш комерційний вихід, але є. На жаль, якщо говорити про український ска-панк, більшість видається карго-продуктом, як і сам сучасний панк із вихолощеною протестною складовою. Але, може, так і треба сучасному слухачеві. Щодо фолк-панку — важко сказати. Перспективи мусять бути, адже тут принаймні із самобутністю все має бути чудово. Й актуальність. Є про що, є як, було б кому".

Локальну хмельницьку андеграундну сцену періоду активної діяльності Теорії ґвалту Сашко описує так:

"Хмельницький аж ніяк не назвеш культурним чи музичним містом. Лише 1941 року статус центру області перенесли з Кам'янця-Подільського до Хмельницького. Але як і в кожному місті тут була невеличка група людей, які хотіли щось створювати. Коли ми почали відвідувати рок-концерти, у Хмелі була сильна сцена метал-музики. Місцевий андеграунд у мене асоціюється з панковими гуртами В сраку громадську думку, або колективом ЦВОНЦ. У важкі часи не давав сцені померти Сашко Цепульов, що організовував концерти, допомагав молодим гуртам і сам грав у кількох командах. Пізніше вже ми самі почали займатися панковими заходами".

Панкрат зараз грає в oi!, стріт-панк гурті Cios, заснованому у 2011-му році. Вадим є учасником стріт-панк/хардкор-панк команди The Visitors та скрімо-гурту René Maheu. Олексій зазначає, що останні кілька років працює зі "старою братією" в Хмельницькому над одним проєктом такого собі олдскульного регі, який, якщо все складеться, цього року дійде до релізу.

Теорія ґвалту в соцмережах:

https://ruckustheory.bandcamp.com/

Нагадаємо, альбом Теорія Ґвалту — Три Cтріли (2011) наша редакція віднесла до переліку "ТОП-50 українських альбомів декади".

Раніше в рубриці.

Обкладинка — фото Віталія Йохни