Промо-група "КРУК": треба рухатись вперед, або взагалі не братись за справу
17.03.2016
Ужгородська промо-група КРУК - це п'ятеро звичайних хлопців: Коля, Ваня, Артем, Діма та Вова. Вони уже декілька років забезпечують містянам цікаві концерти та якісне дозвілля. Цієї весни колектив наважився організувати перший свій масштабний фестиваль "КРУК ФЕСТ І". Neformat.com.ua вирішив поспілкуватися зі "КРУКом" перед цією подією.
Коли виникла ваша промо-група і як? Чому ви почали займатися організацією концертів і як ділите обов’язки?
Микола: Наш колектив існує 2,5 роки, зібралися ми влітку 2013-го. Тоді ми просто хотіли зробити концерт “Jungbluth” (Німеччина) і “The Fight” (Польша). У мене вже був певний досвід організації концертів, а хлопці були повні ентузіазму. Після проведення цього концерту ми і обговорили ідею робити концерти на постійній основі, возити гурти, які нам подобаються і які наврядчи хто до нас привезе. З того часу і закрутилось. Зараз на нашому рахунку 21 концерт. До кінця весни плануємо зробити ще два, ну і, звісно, “Крук Фест”.
Діма: Тому що хочеться щось змінити на нашій сцені. Якщо хоч декілька людей будуть задоволені тим, що ми робимо, - значить не дарма це все. А обов’язки ділимо просто - всі роблять все. Хіба що Артем займається чисто дизайнерськими штуками - малює афіші, пропонує якісь творчі ідеї.
Що було найважчим за ці роки роботи?
Ваня: Носити апаратуру до місця виступу з автобусу, припаркованого за кілька сот метрів. Це дійсно важко :)
Микола: Спину зірвати можна лиш так.
Артем: Переконати прийти на концерт знайомих, які на концерти не ходять.
У вас були моменти, коли декілька концертів підряд “не вдавалися” і був певний негативний настрій, зневіра у подальшій роботі. Як вдалося перебороти ці моменти?
Діма: Не думаю, що доходило до зневіри. Опускати руки - то таке собі діло. Не все виходить з першого разу і будь-який досвід - це досвід. Просто з того всього треба робити висновки. Не прийшли люди на концерт? Мабуть щось було не так - аналізуємо діяльність: музикант, дата, реклама і так далі. Завжди треба рухатись вперед, або взагалі не братись за справу.
Гурти, які ви возите, часто не є зовсім тим, на що би масово йшли люди. З чим це пов’язано? Як взагалі обираєте виконавців?
Діма: Є таке. Здебільшого дійсно возимо те, що подобається нам самим. Бувають випадки, коли робимо експеримент, от як було з гуртом “Space of Variations” - зайшло на відмінно. Значить, треба робити висновки :)
Ваня: Зараз вже можемо трохи когось вибрати, адже гурти часто самі пишуть й питають, чи можливо в нас виступити. В Україні досить багато дійсно класних, якісних гуртів, тому обирати є з чого. Інша справа, що “якість” і “розкрученість” далеко не завжди корелюються.
Микола: Різні формати - різний попит. Можна привезти хорошу метал команду і зібрати до сотні відвідувачів, а можна щось експерементальне, зібрати публіки до 40-ка людей, але то буде також вдалий захід. Просто варто тверезо оцінювати попит на певного артиста і виходячи з того планувати бюджет заходу.
Артем: Ми викликаємо дух Фреді Меркюрі, він нам підказує кого запрошувати. Мушу відзначити, що цей дух у музиці розбирається.
Якщо говорити про саппорт, то ним є переважно місцеві гурти. Що можете сказати у цьому контексті про сучасну закарпатську сцену?
Ваня: Сцена жива і, порівняно з деякими іншими регіонами, досить непогано себе почуває. Хоча певні нарікання викликає певна відсталість і зашореність значної частини музикантів. Деякі з них ніби застрягли у 90-х, інші ж просто бояться (або лінуються) вилізти за вузькі рамки “а давайте грати як гурт Х!”. Бракує самодостатності і автентичності.
Микола: Закарпатська сцена зараз дійсно в хорошому стані, тому хотілось би побачити на фесті більше саме локальних команд. Але обставини складаються так, що не в усіх, кого ми запрошували, була можливість зіграти. Якщо фест буде мати продовження, то маю надію, що частина локальних гуртів буде більша, ніж зараз.
Артем: Закарпатська сцена дуже самобутня у всіх ракурсах - чи то через гори трендам тяжко перелізти, чи то ніхто і не чекає їх. Як на зовсім невеликі міста існує достатньо багато хороших музикантів, проте свого успіху вони здобувають ліниво, часто граючи музику просто у своє задоволення, без особливих амбіцій. Це не є погано, це є просто отак як є. Справжній масштаб, що таке закарпатська “сцена”, дозволяє зрозуміти те, що при такому підході у нас все одно тут з’являється море крутих груп, за які можна порадіти.
Яку музику хоче чути сучасний ужгородський слухач? І який врешті до вас приходить? І наскільки часто варто робити концерти. Адже ми бачимо, що Ужгород моментами ними перенасичений.
Микола: Ужгородський слухач, перш за все, хоче бачити розкрученого артиста. Раніше з привозом таких виконавців у нас було не дуже, зараз ситуація краща і люди надолужують пропущене)
До нас люди ходять люди різні. Когось приваблюють цікаві виконавці, хтось ходить до нас, бо весело. Концерти можна робити щомісяця, головне не повторюватись, бо тоді такі івенти швидко набридають. Одне що влітку варто робити перерву, тоді відвідуваність мінімальна.
На рахунок великої кількості концертів в Ужгороді, то вона породжує конкуренцію, а конкуренція породжує розвиток. Тому ми ставимось до цього нормально.
Чи є таке поняття як “гарний смак” у музиці і чи треба його розвивати у слухачів? В принципі, це ж суб’єктивна річ...
Діма: Суб’єктивніше не буває :) От якщо людині подобається мазафака, то ти їй ніколи не поясниш, що треба ходити на хардкор. Можна просто спитати людину: “сходи, спробуй, можливо сподобається”. Якщо людина дійсно захоче, то сходить і зацінить. А так, виховувати когось і вчити чомусь, чого він/вона не хоче - це діло дурне і неблагородне.
Ваня: “Гарного” чи “поганого” смаку не існує - “на вкус и цвет все фломастеры разные”. Інша справа, що музика буває якісною або не дуже. Тому хочеться показувати людям хорошу й нову для них музику, розширяти для них горизонти. Але ні в якому випадку не нав’язувати смаки.
Артем: Словосполучення “гарний смак” звучить як щось подібне до “правил хорошого тону”. Це щось таке недосяжно абстрактне, що ганятися за ним - пуста трата часу.
На багатьох із вас, наскільки я знаю, досить сильно вплинув ресурс “Neformat”. Наскільки це правда і у чому саме полягав цей вплив?
Микола: Мій перший пост на Неформаті був 10 років тому. Ресурс дуже сильно вплинув на мій музичний кругозір (і впливає досі), саме там я познайомився з купою цікавих людей, багато з ким спілкуюсь і зараз. І обов’язково варто зазначити, що з тусовки форума вийшла велика кількість достойних українських команд.
Діма: Мабуть що так. Там просто приємні люди і багато хорошої музики. Знайомства, фестивалі, “тусовки”, - це все мабуть і є вплив.
Артем: Багато в чому розвиток мого музичного смаку формувався в такт популярним на форумі трендам. З часом з’явилися люди, відгуки про конкретну музику яких збігалися з моїми, і коли бачив їхнє схвалення в темі про незнайому групу, то це означало, що, як мінімум, вартує познайомитися з матеріалом сабжу.
Тих же років 10 тому, не маючи вдома жодного інтернету, викачував в інтернет-клубах цілі сторінки із темами, щоб перечитувати їх вже вдома. Мабуть, одна ця річ вже багато про що говорить.
Як примирити поняття музики і грошей? Робити концерти, очевидно, задарма не вийде, а, з іншого боку, багато хто хотів би “шари”. Як пояснити людям, що так не буває)
Діма: Ніяк :) Безкоштовно хіба євангелісти (чи ще якась нечисть) на Театральній зіграють. Любий концерт - це витрати. Тому якщо люди того не розуміють, то мабуть не варто гаяти час і пояснювати їм елементарні речі.
Ваня: Всі хороші речі мають бути оплачені. Якщо ж хтось хоче “халяви”, то він просто не цінує працю організаторів і, в першу чергу, самих музикантів. Заплатити 1-2 долари по теперішньому курсу - це не так вже й багато, щоб гарно провести вечір і послухати щось цікаве. Більшість на випивку витрачає значно більше.
Окрім організації концертів ви робили свої релізи. Розкажіть про них.
Микола: На даний момент ми видали два касетних релізи - “Dahau Holidays” - “Brest ЕР” і “stonefromthesky” - “Orbital EP”. “Dahau Holidays” - це пост-панк гурт наших друзів, які є переселенцями з Донецька. Їх поява була ковтком свіжого повітря на ужгородській сцені, та, на жаль, їх музику гідно не оцінили у нас. Хоча в цьому нічого страшного нема. Для Ужгорода це стандартна ситуація, коли гурт має більшу популярність за межами міста, ніж вдома. Зараз “Dahau Holidays” перебрались в Одесу і продовжують працювати там. Чекаємо на їх новий реліз і на концерт в Ужгороді вже в ролі привезеної команди.
Зі “stonefromthesky” інша історія. Мені прийшов лист в вк про те, що проект шукає лейбл для релізу “Orbital EP”, я послухав і був вражений. Який звук, космос просто! Порадившись з колегами і зв’язавшись з автором ми приступили до видання EP, де великий акцент вирішили зробити саме на оформленні. Як на мене, вийшло гарно.
Артем: Робити релізи - це чиста мануфактура. Музиканти присилають тобі записи, завод касети, а видавництво поліграфію. Здавалося б, що складного - береш ці інградієнти, і складаєш одне в одного, і діло готове. Ну але часто це потребує додаткових зусиль і часу, які приділяти інколи непросто. Але коли до цього доходить, ти отримуєш задоволення від процесу, тобі здається, ніби ти прикладаєш руку до створення пам’ятника. Мрію колись попрацювати над видавництвом вінілу, це вже типу як посадити парк, а поруч зробити озеро з лебедями.
Яку роль, на вашу думку, взагалі грають фізичні носії/дістро у музиці?
Ваня: Сучасні технології вже давно досягли того рівня, коли цифровий звук зрівнявся в якості з фізичними носіями, адже різницю можна почути лише маючи спеціальну підготовку й дорогу апаратуру, і то не завше. Інша справа, що фізичні носії, ймовірно, ніколи не вимруть, адже це вже більше як предмет колекціювання, такий собі фетиш для поціновувачів. Особисто в моїй колекції є диски, котрі я ніколи не програвав, але полистати буклети й насолодитися артворком - це вагома причина купляти фізичні релізи. Тому релізи й далі будуть, але не часто й не великими накладами.
Артем: Коли ти слухаєш музику, то по суті ти вбираєш в себе звукові хвилі, які просто розсіюються у повітрі. Як фікція, як випадковість. Фізичний носій це нагадування і підтвердження того, що музика, тексти і увесь той вкладений сенс справді існують, і їх можна відтворити знову і знову.
Ваша діяльність — це повний DIY. Як це впливає на підбір гуртів чи задоволення їх прохань? Чи пішли б ви коли-небудь на поступки спонсорам, комерційним або політичним?
Діма: Все дуже просто - якщо гурт влаштовує те, що ми йому пропонуємо, то ми робимо концерт. А як ні, то вибачте вже. Спонсори - це добре. Але в сучасних реаліях я не бачу перспектив для таких каналів. На жаль, зараз можна розраховувати лише на якусь взаємопідтримку, не більше, не менше. Особисто я не вірю, що завтра хтось прийде і дасть якусь рандомну суму грошей і скаже: “давайте співпрацювати”.
Артем: Так виходить, що ми працюємо або з духами померлих музикантів, або з людьми незацікавленими у масштабному видобутку грошей. Останнє не є якимсь критерієм, воно просто отак виходить. Само. Звідси логічним є висновок, що у наш сегмент не прийде великий дядя, а якщо вже хто і захоче допомогти, то він це зробить без якихось особливих дивідендів для себе. Так, за “раз дякуву”.
Чи є серед вас діючі музиканти та як це впливає на вашу діяльність? Як оцінюєте роль зв’язків у організації концертів?
Микола: Я граю вже десь років 12-ть чи 13-ть. Наразі маю три діючі гурти - “The Symbioz” (hardcore/punk/metal), “Skruta” (grindcore), “Обрій” (death-metal). За цей час познайомився з купою цікавих людей - музикантами, організаторами, видавцями етс. Звісно це допомагає в нашій діяльності - ми завжди можем знайти цікаві гурти для наших концертів, привезти їх, при потребі пробити їм ще концертів по дорозі. Буває, що нам знайомі пропонують зробити певного артиста на певних умовах і з цього може вийти щось цікаве, як то було з концертами Василя Прозорова чи Саши Буля.
Діма: Зв’язки - це завжди важливо. Наприклад, пробивається якийсь тур у якоїсь банди, і через знайомих людей будується маршрут для музикантів - одне місто за іншим, - і ланцюг із дат та подій готовий.
Артем: Маючи в організаційному колективі активних музикантів, ми маємо можливість бути максимально об’єктивними під час діалогу із запрошеними групами, тому що це дозволяє влагоджувати справи з максимальним охопленням інтересів - так сказати, і нашим і вашим. Зв’язки? Зв’язки у організації концертів, як і у повсякденному житті, спрощують життя організатора - легша комунікація, швидші прийняття рішень і т.д.
Навесні відбудеться ваш перший масштабний фестиваль. Привідкрийте його секрети)
Діма: Та, не такий вже і масштабний. Ми ж не оупен-ейр робимо десь на 5 тисяч людей :)
Микола: “Крук фест” - це така собі кульмінація нашої попередньої діяльності. Ми весь час намагаємось рухатись вперед і робити щось нове. На цей раз це фестиваль. В принципі секретів як таких нема) Склад оголошений, реклама запущена. Ми розраховуємо на увагу місцевої публіки, а в свою чергу обіцяємо зробити цікавий, якісний захід.
Neformat.com.ua ©
