Ragapop: Замість туги ми обрали нові можливості
Електронний проєкт Ragapop цьогоріч встиг випустити два кліпи та дебютний EP i вже готується до перших виступів. Говоримо з командою про їхню творчість, вплив карантину, значення Франка і не тільки.
Гурт виник наприкінці 2018 року, а його початком став фотопроєкт учасниць Dakh Daughters Руслани Хазіпової та Ганни Нікітіної в Інстраграмі. Пізніше до складу гурту приєднався гітарист Антон Очеретяний. У 2020-му комада презентувала два кліпи та дебютний міні-альбом "Сяся". Реліз присвячений Івану Франку та побудований на його поезії.
— Ви писали, що ваш гурт розпочався з фотопроєкту. То що саме це було? І як фото переросло в музику?
— Назва Ragapop виникла, коли Руслана декілька разів поспіль не змогла вимовити слово "Robocop", і кожного разу в неї виходило "Ragapop" — ми відразу помітили, що це була б крутезна назва для музичного проєкту. Кумедно ще й те, що на увазі мався не кіногерой, а це було прізвище тур-менеджера Dakh Daughters у Франції. Але замість музичного проєкту дівчата почали викладати в Instagram свої фото з тегом #Ragapop, а коли діло дійшло до музики, ніхто вже навіть і не думав про іншу назву.
— Чому, будучи учасницями досить успішного і, очевидно, зайнятого колективу Dakh Daughters, вам усе ж захотілося створити сайд-проєкт? Адже, як ви писали, вам доводилося буквально знаходити на нього час поміж турами.
— Музичним цей проєкт став, коли Руслана зустрілася з Антоном. Якраз тоді дівчата жартували, що якщо цей проєкт переросте в музичний, то це буде електронне звучання і створюватиме його якийсь хлопець, а вони інструменти в руки не братимуть. Не можна назвати це якимось певним бажанням — скоріше, це процес життя й мистецького пошуку.
— Ваш мініальбом викликав у мене асоціації з альбомом словацької виконавиці Katarzia — "Antigona" (там теж є літературна основа, хоча музика інша). Дуже хотілося дізнатися, чи чули ви його й чи можете узагалі виділити музику, яка вплинула на написання, власне, мініальбому "Сяся"?
— Під час створення, аранжування і випуску мініальбому "Сяся" ми взагалі майже не слухали музику, і точно ніколи не робили це разом, і нічого, крім самого Ragapop, не обговорювали. Антон дуже глибоко знається на музиці, але слухає її тільки за кермом і зовсім небагато. Про існування Death Grips й Clipping ми дізналися від друзів, котрі послухали наш мініальбом до релізу — вони круті. Єдиний звук, який нас надихнув і з якого все почалось, це було серцебиття тоді ще ненародженого сина Руслани та Антона, записаний на диктофон у кабінеті УЗД. Саме з нього й починається альбом.
— У мене була невелика дискусія про те, для кого ваша музика, але, аби не гадати, просто спитаю — як ви самі бачите свого слухача? Хто це?
— Головний слухач — це наші діти, які були вимушені слухати всі треки під час їх створення й запису в студії, а також на репетиціях. Вони продовжують це робити, а ми до кінця не знаємо, чи подобається це їм.
— Чи сприятлива, на вашу думку, зараз в Україні ситуація для розвитку культури, особливо українськомовної?
— Коли, як не зараз, і хто, як не ми.
— Ви вже розповідали, чому обрали саме Франка, тож спитаю трохи інше, у цьому ж контексті: якщо "класик напряму резонує з простором і часом", то які саме уроки з його творчості може взяти сучасний читач, що є свідком політичної, соціальної, економічної й бозна ще яких криз?
— У сучасному світі такі поняття як урок і мораль уже застаріли — нам, як митцям, набагато важливіше ставити питання і спонукати до дискусії, інколи взагалі не беручи в ній участі. Інформаційно насичене сьогодення атрофувало вміння робити надбудову — думки й сенси швидкоплинні, тому що не мають, на чому триматись, а ми пропонуємо використовувати вже існуючий фундамент і не думати про комплекс меншовартості й постійних порівнянь. Франко — прекрасний приклад.
— Ви записувалися в Києві, але зводилися на американському Third Man Records. Чому? І чи є якісь переваги в роботі американців, у порівнянні з українськими спеціалістами?
— Насправді ми багато де зводились і маємо купу версій від різних, інколи дуже крутих спеціалістів. Це важкий і болючий процес, й особливо боляче було робити останній вибір, але ми намагались не орієнтуватися на ім’я, а обрати те, що найкраще працює саме для цього першого EP. Величезна подяка найкрутішому Білу Скіббе за те, що зробив із цього цільний продукт на етапі мастерингу.
— Кліп на трек "Гордості" був порівняно простим, тоді як на пісню "Сяся" ви зняли ледь не кіно) Наскільки складним і масштабним був процес роботи над другим кліпом?
— Ми раді, що кліп "Гордості" викликає враження, що це "просто" — це наша ціль. Створення цього відео зайняло тиждень, тому що Руслана знімала сама себе на фронтальну камеру айфона, не бачачи, що саме вона знімає насправді, а Антон світив ліхтарем у режимі стробоскопу. Ідея була зробити все одним кадром, але це виявилося непросто, бо витримати таку світлову напругу можна було тільки максимум три дублі і, звісно, ми весь час намагались удосконалити відео і світло, а ще виконувати композицію довелося пришвидшено в декілька разів, аби потім трохи уповільнити.
Кіно на "Сясю" нам допоміг реалізувати наш товариш Іван Крутоус із NO STARS. Він повірив у нас, у музику, і взяв на себе весь продакшн, а також запропонував чудового молодого режисера Максима Коцького, а ми покликали своїх друзів: оператора, художника, гримера. Підготовка тривала близько двох тижнів — це хореографічні репетиції й освоєння локацій. Процес знімкування тривав 24 години.
— Чи допомагають вам і чим саме зв’язки з театральною сценою в роботі над музикою?
— Для нас театр і музика — неподільне.
— Обкладинка "Сясі" вийшла у чомусь навіть моторошною. У будь-якому випадку дещо жорсткий характер релізу вона підкреслює, як на мене. Ви вкладали якийсь сенс у це фото або ж довірилося творчому чуттю його автора?
— Хорор є невіддільною частиною краси нашого буття — ми навіть не впевнені, чи є в цьому щось сумне взагалі. На фото зображені руки бабусі Руслани незадовго до її смерті.
— Актуальна зараза тема — Спотіфай. Користуєтеся самі цим сервісом? Чи зраділи його офіційній появі в Україні та які бачите перспективи?
— Дуже приємно і круто, що люди в Україні починають активніше використовувати офіційні стрімінг-сервіси і відмовляються від піратського контенту. Щонайменш це дає нам змогу бачити, скільки людей слухають нас і де, та спонукає рухатися далі й робити якісну музику.
— Як карантин вплинув на ваше теперішнє життя, творчість? Чи вся ця ситуація мотивує вас творити, або ж, навпаки, пригнічує?
— Звісно, під час карантину думки були різні — від мотивуючих до атрофуючих. Проте простір і час вимагає нас бути пластичними й замість туги ми обрали нові можливості. До прикладу, ми зняли два відеокліпи і створили нові композиції, а також присвятили багато часу репетиціям і, знову ж таки, між діяльністю Dakh Daughters, де теж створили і далі творимо сучасні, цікаві та мотивуючі проєкти.
— Ragapop — це одноразовий сайд-проєкт чи у вас уже є плани на продовження діяльності? Які саме?
— У цьому перемінному світі важко мати якісь певні плани, тому ми живемо миттю. От, власне, із найближчого майбутнього — Гогольфест у Херсоні та Фастові. Тож, до зустрічі!
Ragapop у мережі:
https://ragapop.bandcamp.com/
https://www.facebook.com/ragapopnow/
https://www.instagram.com/ragapopnow/
Фото надане гуртом
