Travel Guide Харковом від Al Kova (Soom)

Сьогоднішню розповідь про Харків у рамках рубрики Travel Guide нам підготував Al Kova, вокаліст гурту Soom, який ось-ось випустить новий альбом. Тож поки реліз у процесі завершення можемо почитати, у яких умовах він створювався та як місто впливає на нашого героя. 

***

У Харкові живу все своє життя і немає в Україні міста, на яке б я його проміняв. Я виріс у його серці, на схилі, де починалося місто, де ріки Лопань і Харків утворюють один з приємних для ока парків, де якісь хіпстери зараз установили дзеркала, щоб висаджувати таких чуваків, типу мене. Мав також можливість пожити у спокійному районі, віддаленому від центра, тому максимально суб'єктивно можу сказати, що окраїни міста – це не те, за що Харків можна любити.

Так, 90-ті скінчилися, на патлатих бороданів інакше як "О, Ісус іде, гагага" не реагують, пики ніхто не б'є, всі чілять, доки можуть. Але, саме цей чіл і мінімально кайфова інфраструктура типу "магаз-аптека-школа-панелька" змусили мене відчути себе не у своїй тарілці, тож я повернувся до центру і про окраїни я хочу забути, цікаві вони лише фанатам "естетікі єбєнєй" чи людям, хто там усе життя прожив.

Вулиця Конторська зсередини

Тож почнемо. Я виходжу з дому, одразу потрапляю до самого серця міста, де купа авто, праворуч - ЦУМ, ліворуч - Панорама і Йеллоу Цепелін Паб. З Цепелін Пабом тісно пов'язана історія, мабуть, усього харківського андеграунду. Нині це його друге втілення, перше було на вулиці Пушкінській, і я там свого часу працював, влаштовував і допомагав влаштовувати сейшени зазвичай по стонер/сладж темі.

Але окрім цього тут грали і грають скрімо, хардкор, шугейз, психоделік рок, дрон, нойз і т.д. Для примітки, в обох Цепах звучали такі колективи: Dekonstruktor, Pressor, Matushka, Grey Mouse, Nödutgång:Självmord, White Ward, Edgy Point, Oh Deer!, Orpha, Yotsuya Kaidan, KAT, City of Me, nearr, Unholydays, Chainsaw Jack, Был Замечен..., HΛUΛ і, звісно, Soom.

Вулиця Кузнечна

Місто нині прикрашається крафтовими пивоварнями, кав'ярнями, веган-їдлом, невеган-їдлом такого рівня, якого ще кілька років не було. Тож, якщо ми обійдемо мій будинок і звернемо ліворуч вгору на одну з прекрасних вуличок – Квітки-Основ'ненка – ми потрапимо до району дорогих закладів, де готують дорогі бургери або солодощі. Тут є кав'ярні, антікафе і, звісно, культовий магазин Коловорот, де купували і купують мерч та/або квитки на канцики всі олдові і не дуже металісти. Місце суперечливе, але культове. І, що характерно, трошки вище нього, є Smart Steak – веганські бургери, до речі, дуже смачні, а в самому закладі іноді можна побачити представників хардкор-21 тусовки.

Та щоб поласувати крафтовим пивом, в принципі, я можу й не одягатися, а в халаті спуститися на перший поверх у Vasco da Gama, наприклад. Але я віддаю перевагу двом чарівним закладам – Ципа та Red Door. В першому великий вибір гіркого пива, а в другому – приємна атмосфера і, знову ж, часто можна побачити представників харківського андеграунду.

Я думав, що не сильно люблю тусіть, але Живот, да-да, змінив моє бачення спілкування із людьми взагалі. Звісно, це місце доволі маргінальне у світобаченні снобів і усіляких естетів, які ходять по Арт Ареям ДК, Механікам, Фабрікам і усілякому тощо, але саме тут досі живе дух цін десятирічної давнини, що ніяк не може полишити наш світ.

Окрім цього духу тут панує якесь доволі просте спілкування із людьми, яких рідко можна зустріти на рок/метал тусах, але більшості народу тут притаманне відкрите мислення, що я дуже ціную в людях загалом. І це не кажучи про те, що я можу прийти і послухати сети по нейрофанку чи габберу, потанцювати хакку і похавати дуже смачну картоплю фрі.

Павлівська площа

Щодо закупівель. Мені лише нещодавно вдалося почати більш-менш фінансово незалежно існувати, тож я почав купувати все сам у різних дивних місцях. Мало хто знає, але я фан сукулентів, тож, якщо хтось розуміє про що я, може відправити своє тіло на Благбазу (для пересічного не-слобожанина за родом – Центральний Ринок), і серед усього мотлоху, що там є, можна знайти просто дивовижні рослинки. Окрім кактусів і кам'яних роз там ще є мій улюблений відділ із приправами. Якщо боїшся купувати, можна просто понюхати повітря, яке, здається, назавжди увібрало запахи карі та хмелі-сунелі. А коли ідеш від ЦУМу до Благбази, то, проходиш сквер посеред дороги на Сергіївській площі, де немає лавочок і всі дерева належать моєму таксі Діксі.

Далі, перейшовши попсовий сквер із лавочками на набережній і міст через Лопань до Благовіщенського собору, ти потрапляєш до раю секонд-хенд і сток шопера. Що не будівля – сток, секонд, конфіскат, уцінка, щось іще, і всюди купа крутих речей і взуття. В одному з таких місць вирвав собі футболку Cypress Hill – висновки робіть самі.

В той же самий час, на самому початку вулиці Soomської (лїл), у підвалі знаходиться джерело моїх літературних закупівель – Книгарня Є. Там мій мозок збільшує свою працездатність, наче додають оперативної пам'яті, хоче забрати із собою ледь не усі книги, щоб переживати це відчуття і вдома і т.д. Так, всі придбані мною книги з моєї власної маленької бібліотеки – звідси.

Університетська вулиця

Коли ти чєл, що живе в центрі, маєш дуже маленьке коло знайомих і хочеш втікти від людей – ти береш Діксі і поволі йдеш в сторону Цирку вулицею Університетською. Потік людей зменшується вже біля мосту через річку Харків, яка прямує до свого з'єднання із Лопанню на Стрілці.

Перед мостом є вибір – піти ліворуч, мабуть, до-бекетівськими розвалинами Кузнечної вулиці і її околиць, заблукати у дворах, де ти потрапляєш у щось непорушне у часі і розвалене з усіх боків, дивне і безлюдне місце. А як перейдеш міст і підеш праворуч вздовж ріки – ітимеш до Гончаровської греблі, зустрічаючи лише дерева та вітер. Там, перейдеш греблю і знову праворуч – ласкаво прошу у світ Конторської вулиці. Ще поки не відреставрована, як, на жаль, Чоботарська, вулиця Конторська запрошує у подорож надзвичайно тихими місцями, популярними серед тамблер/інста/ватевер-дівчаток із Живота або студентів-операторів з академії Культури, але їх там, благо, не багато, зустрінеш рідко і пройдеш повз, розчинившись у повітрі, наче й не було.

Тут можна хаотично обрати маршрут, насолодитися безлюдністю та усіма архітектурними жахами нинішньої людської байдужості, але і красою дорадянського минулого Харкова, та вийти на найвизначнішу для мене вулицю – Полтавський Шлях, яка вплинула на подальший розвиток слобожанської слїдж-сцени, але це вже інші інсайди.

Полтавський шлях

Ностальгія у кожному кроці центром. Звісно ж, найсакральніше місце для мене – Держпром. Тут, поряд пройшло все моє дитинство: за Держпромом була моя школа №105, поряд з ним – Університет ім. Каразіна, де мене навчали історії і скептицизму. У центрі для мене все пов'язане зі мною, я пов'язаний з усім, спогади про дивне дитинство, п'яну юність і вчорашній день.

Держпром

Все водночас прекрасне й огидне, рідне та надихаюче, все тут – Історичний Музей і Майдан Конституції, наче кілька кілометрів, але повні усього і нічого. Тож, ласкаво прошу!  

***

Попередні випуски Travel Guide:

• Київ (Хель Богданова, Ignea)
• Київ (Євген Хоменко, Warningfog)
• Львів (Ляна Мицько, Ліні Втечі)
• Ужгород (Микола Мага, Обрій, Skruta)
• Ужгород (Ярина Денисюк, команда Neformat.com.ua)
• Харків (Віталій Чис, Earmake)
• Одеса (Ксенія Янус,команда Neformat.com.ua)
• Одеса (Вадим Казаков, Cheshires)
• Львів (Atanas Bro, Electric Meadow, Sex Blender)

Фото надані Al Kova