Arlekin — The Secret Garden (2021)
Вихід неопрогових альбомів в Україні — рідкісне явище, і нині ми маємо саме таку подію. Тим більше, що проєкт Arlekin — дітище Ігоря Сидоренка, відомого багатьом з вас за гуртами Stoned Jesus, Krobak та Voida.
Це другий альбом проєкту, який вийшов аж через 7 років після першого і звучить більш якісно, а також має кілька приємних сюрпризів. Чим може бути цікавий для слухача неопрог, чому для автора саме цей проєкт має особливе значення і про що альбом "The Secret Garden" — розповім вам прямо зараз.
Історія цього запису почалась у першій половині нульових років, у шахтарському місті Свердловськ (зараз Довжанськ) Луганської області. Звичайно, все насправді почалося ще раніше — в Британії 70-их, коли гурти в дусі Genesis, Yes та Camel запатентували власну інтелектуальну та естетизовану версію рок-музики, з акцентом на довгі композиції, концептуальні альбоми та відходом від "народної" форми рок-н-ролу. Потім, у тій-таки Британії 80-их, уже нові гурти — Marillion, IQ, Pendragon та їхні сучасники модернізували прог-рок в дусі згаданих гуртів за допомогою елементів Нової Хвилі й зробили музику трохи романтичнішою і простішою для сприйняття. Саме ця форма і отримала назву "неопрог".
Коли Ігор Сидоренко почув Marillion та їхній magnum opus під назвою "Script for a Jester`s Tear", він одразу зрозумів, що саме ця музика найближча до того, що йому хотілося б сказати та зіграти. У Ігоря вже був досвід запису музики з гуртом і написання пісень, але було зрозуміло, що для виконання і запису подібної музики досвіду і технічних можливостей потрібно більше. І хоча вся концепція альбомів Arlekin, більшість музики та текстів були написані у 2004-2005 роках у Свердловську, з архівів їх підняли лише в той момент, коли з’явилась можливість ці записи та пісні на належному рівні реалізувати. У 2014 вийшов дебютний альбом "Disguise Serenades", у майбутньому також планується третя частина серії.
Як назва проєкту Arlekin, так і назва нового альбому є відсилками до згаданого альбому Marillion. Британський гурт не просто відроджував прогресивну музику в нових культурних умовах, а й досліджував, в основному, дві речі — особисті драми ліричного героя і соціальні зміни, активним коментуванням яких на той момент займався панк-рок. Вокаліст і автор текстів Фіш не висловлював радикальних позицій, але давав зрозуміти, що соціальна нерівність і свавілля владних еліт його непокоять. Саме таке ставлення до політики і саме такий набір проблематики ми бачимо і в альбомі "The Secret Garden".
Втім, є ще одна важлива тема, а саме сценічний образ клоуна який у проєкті Ігоря розкритий трохи ширше, ніж навіть у його британських попередників. Сама ідея виступати на сцені с особливим макіяжем існувала практично стільки, скільки й музика, але в цьому випадку йде від Пітера Гейбріела, часів його фронтменства у Genesis. Вокаліст Marillion також виступав з досить вигадливим мейкапом, але в Arlekin ця тема подається не тільки в формі візуального оформлення альбому, але і в ліричних темах, що було особливо розкрито в дебютному альбомі "Disguise Serenades". У світі Arlekin, блазень — особлива фігура, трикстер, що переживає гіркі внутрішні та зовнішні драми, трансформуючи це у чергову сценічну витівку або жарт. У новому альбомі ця історія окремо не підіймається, але ми можемо згадати про це зайвий раз у світлі того факту, що за час коронавірусної кризи Ігор Сидоренко активно зайнявся стендапом.
Але повернемось до музики на альбомі. Третина пісень тут не є неопрогом і це досить приємно урізноманітнює реліз, особливо для тих, хто не є жанровим пуристом. Хоча неопрог здебільшого відомий довгими композиціями, тут їх усього дві — "Old Mother Europe" та "Mirror of Shadows". Обидві виконані в досить класичному проговому ключі — кожна пісня має декілька частин зі зміною теми, темпу і музичного розміру.
Перша пісня — соціальний коментар на тему імперіалізму і водночас відсилка на останній трек попереднього альбому, "Old Father East". Друга, на яку був знятий кліп Сергієм Слюсарем, — історія ліричного героя, який замикається в собі, не готовий до зіткнення з хаосом зовнішнього життя. Також є третій, більш короткий і швидкий, проговий трек — "Night of Two Knights", текст якого досліджує тему добра і зла і їхню відносну природу.
"In Possession of the Moon" — меланхолійна фортепіанна прог-балада, яка одразу асоціюється з "Epitaph" британців King Crimson або "Space-Dye Vest" американців Dream Theater. Текст відсилає до проблем з депресією, через які проходив автор і до їхнього переплетення з творчим процесом. "It Wouldn`t Last" — найбільш дивна пісня тут, адже це чудовий постпанковий хіт про невдалі та болючі романтичні відносини, який одразу нагадує про The Smiths, The Cure, Red Lorry Yellow Lorry та інші британські гурти такого ж штибу. На постпанкову пісню зняв кліп Тементій Пронов. Закінчується альбом бадьорою інструменталкою "Adult`s Responsibilities".
Особисто моїми фаворитами точно є балада і постпанковий номер, тому що вони звучать найбільш особисто в цьому списку.
Лірично і музично "The Secret Garden" залишає по собі більш похмуріші відчуття, ніж дебютний альбом і дозволяє зануритись дещо глибше у створений автором особистий всесвіт. Зовнішні конфлікти тут мають значення, але щоразу затуляються особистими драмами, розчаруваннями та відкриттями, емоції від яких автор описує значно розлогіше, ніж політичні проблеми імперій і їхніх колишніх провінцій.
Домінантні тут меланхолійність, мелодизм, особисті романтичні, ліричні та політичні теми — приблизно ті самі, що і скрізь у роботах Сидоренка. Він так само вдало перескакує з жанру на жанр, з розміру на розмір і з настрою на настрій. І все ж, саме тут концентрація автора наближається до максимуму. Це музика безпосередньо про внутрішній світ однієї людини, і якщо ця людина вам до вподоби, то і тут за розвитком подій вам буде цікаво спостерігати. Недарма обидва вищезгадані кліпи складаються виключно з самого виконавця на фоні студії або осіннього лісу.
Альбом "The Secret Garden" — не подарунок для жанрових пуристів прог-року чи неопрогу, але сповнений ніжністю триб’ют цьому жанру від людини, що 15 років мріяла і готувалася зробити цей жест якомога краще. Також він чудово працює і просто як хороший пісенний альбом з сумними та драматичними історіями у проговій, постпанковій і бароковій обгортці — обирайте, що вам ближче.
Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua
Arlekin у соцмережах:
https://www.facebook.com/arlekinband
https://arlekin.bandcamp.com/
