Beskyd – Never to Return (2015)

От що-що, а вітчизняна блек-метал сцена продовжує стабільно радувати нас не тільки новими релізами визнаних і відомих груп в масах, але й новоутвореннями на кшталт того, про який буде йти мова в даному огляді.

Даний жанр, як відомо, відрізняється серед усіх широким спектром варіантів його виконання. Кожен рядовий слухач може знайти серед усього цього різноманіття практично все, до чого лине його душа або що найбільше турбує: від відвертого богохульства і «сатанини» (Nazxul, Watain) до лірично-романтичних пост-блекових загравань (Heretoir, Sleep White Winter) і навіть експериментів із психоделією (Aluk Todolo, Oranssi Pazuzu).

Серед усієї цієї піджанрової гамми окремо вирізняється один, який останнім часом здобуває все більше поширення і популярність, як серед музикантів, так і слухачів. Думаю, більшості людей, які в темі, нема смислу тут все розжовувати, але відзначу, що з кожним роком, з кожним новим релізом, який в магазинах продається або на трекерах роздається із міткою «atmospheric black metal», його планка піднімається все вище, яку музикантам таки доведеться долати. Або хоча б повторити.

Подібна задача, вважаю, мала б стояти і перед об’єктом цього огляду – колективом  із Дніпропетровська під гарною назвою, яка дає певні натяки на цю піджанрову відповідність, Beskyd. Нагадаю тим, хто знав, але призабув, що Бескиди – це гірська система, яка є складовою Карпат, тобто в ідеальному варіанті можна було б розраховувати на певного роду «каскадіан», але трохи, як виявилось, не склалось.

Свій дебютний альбом під назвою «Never to Return» гурт випустив наприкінці минулого року, а саме 7-го грудня на київському лейблі Bloodred Distribution, який раніше видав альбоми таких досить відомих українських гуртів, як Chapter V: F10 та Kaosophia. Вже через приблизно два тижні Beskyd підфартило виступити наживо на Oskorei, розділивши сцену з Bergrizen, Elderblood, 1914, Balance Interruption та Soom(liiil). Нічогенький досвід, скажу вам чесно.

Сам же альбом викликає більше двоякі враження, але всі його негативні моменти можна легко списати на відсутність того самого досвіду. Перше, на що звертаєш увагу при прослуховуванні, це відчутний акцент на гітарі. Вона просто всюди. Ні тобі акустичних програшів, ні ембієнтних атмосферних інтерлюдій – одна гітара, яка ще й звучить в одному строєві. Вона фактично повністю глушить вокал, який судячи з окремих почутих фраз, є українськомовним, а якщо зважати ще на назви композицій, то, можна припустити, що тематика лірики патріотична, що, в принципі, останнім часом не дивує зовсім. У зв’язку з цим альбому явно не вистачає «перекурів» а-ля Agalloch (вибачте, що порівнюю зі святим), адже вже з перших секунд і до останніх музиканти занурюють нас на якусь нещадну прямолінійну лісопильню, інакше вже після 3-4 перших композицій наступні сприймаються важче, і доводиться очікувати завершення цього всього дійства. Хочеться окремо виділити досить непогані мелодії, відсутність би яких особисто мене заставила виключити цей альбом вже десь на його половині і забути, як страшний сон. Можливо, вони не такі вже й нові, передові чи оригінальні і так, виникає відчуття, що це ти вже десь раніше чув, але, бігме, навіть їхня відсутність звела б нанівець всі й так не ідеальні потуги музикантів, особливо при зведенні в студії. Як вже раніше неопосередковано згадував, найцікавіше звучить приблизно перша половина альбому, серед яких виділяється друга по списку композиція – Матьківщина Motherland, а вже після четвертої чарки Road to Dreams, виникає відчуття втоми і нудьги, незважаючи на перманентний ще з першого треку Dead But Are Not Broken швидкий темп і часті характерні бласт-біти. «Ударка», до слова, зіграна непогано, без особливих видатних моментів, як-то буває, що аж в пам’яті залишаються, але знову ж десь в процесі зведення матеріалу були неправильно виставилені акценти, і вона в результаті, як і вокал, частенько «просідає» під «джирканням» гітари.

Beskyd – це дійсно молодий музичний проект, який ніби існує ще з 2012 року, але з тих пір він лише відзначився одним демо By the Paths of Native Land та тим, що його покинув один із його співзасновників Snig. Очевидно, гурт переживав не одні злети та падіння протягом свого часу, але добре, що таки змогли видати свій дебютник. Судячи по ньому, звісно, не все вийшло, як планувалось, і не всі ідеї вдалось втілити в життя, але Never to Return може бути формуючим і ключовим для майбутнього гурту, адже музиканти вже матимуть базис, на який опиратимуться надалі, та зразок, який можна (і треба) вдосконалювати. Особисто я при можливості надалі слідкуватиму за наступними релізами Beskyd, і, надіюсь, другий альбом стане більш претензійним та оригінальним, менш прямолінійним та більш відповідатиме тому очікуваному поняттю атмосферного блек-металу.

Склад:

Віталій Гірняк– бас

LasWiatr– ударні, бек-вокал

Dammond– вокал, гітара
 

Facebook - https://www.facebook.com/beskydbm

VK - http://vk.com/beskyd_abm

Bandcamp - https://bloodreddistribution.bandcamp.com/album/never-to-return