Osnova — Plastic Universe (2019)

Пов’язати любов до рідного міста та брейкбіт? Чому ні. Невблаганні зміни середовища, варварське нищення історичних пам’яток, руйнування і байдужість муніципалітету. Проблеми сучасних українських міст у відсутності балансу між зберіганням архітектурних пам’яток та сучасною забудовою, що згодом виглядає як найгірша еклектика.

На подібні речі — відповідна реакція. Теж еклектика. Тільки зловісна, пронизана духом руйнування, гіперболізована до стану архітектурного пост-апокаліпсиса, де виживають байдужі айфон-зомбі. Ці зомбі бачать лише екран, а не оточуючий світ. Цим користуються інші, знищуючи давнину, створюючи лише крінж. 

Ненавистю до цих архітекторів відрази та будівельників огиди пронизаний міні-альбом "Plastic Universe" киян Osnova. Музиканти кажуть, що не мали уявлення про те, що вплине на долю їхнього ЕР:

"По суті, якогось особливого зв`язку спочатку не було, просто під час запису, якраз, почався якийсь тотальний жах. Один за одним зачинялися культурні центри та кінотеатри на користь торгових центрів, готелів та інших новобудов. Це бісить особливо сильно. Разом з тим, в аранжуваннях ми використовували якісь семпли зі звучанням міста, які самі робили у цих самих торгових центрах і просто на вулицях. Ясна річ, що все це потім оброблялося різноманітними фільтрами та примочками, тому може бути не відразу очевидним".

Так концепт наповнився праведним негативом, що вплинуло на звучання треків загалом. Наприклад, "Seek & Rejoice" став злющим digital hardcore бойовиком. Основна партія вокалу — це харкдорний сінгалонг під умовний брейкдаун з електронними арпеджіо. А під "The Man From Mars" грішним ділом можна уявити кіберпанк-мош, де в неоновому світлі тафгаї крутять вертухи залізними трансгуманістичними металічно-електричними кінцівками. А навколо них неймовірний серкл-піт, що перетворюється на суцільне місиво з, пульсуючого в такт з музикою, лед-світла.

Музика гурту стала помітно грувовішою та різноманітнішою, порівняно навіть з попереднім ЕР "Alpha Omega". Окрім того, що вона викликає бажання не сидіти на місці, її цікаво слухати з естетичної точки зору. Вона насичена семплами, ламаними ритмами, "злішими" сінтами. Елементи хардкор-техно поступилися елементам нью-йоркського хардкору, хоча і діджитал його версії.

Арт не зовсім відповідає доволі агресивному наповненню. Оголені моделі, вплетені у космічний пейзаж гармонійніше співіснували б з музикою якихось 35007 (psychedelic stoner — прим. ред.), якби не напис "Osnova" посередині. Авторами обкладинки є самі музиканти, котрі "взяли фото подруги з інстаграму та наклали фото зоряного неба, зроблене нашим другом на недорогий домашній телескоп". Результат, утім, виглядає більше, як постер локального рейву, ніж обкладинка ЕР, сповненого жовчі до спотворення власного міста. 

Якщо не звертати уваги на суб’єктивні незначні недоліки обкладинки, то начинка треків насичена безупинним драйвом та грувом. Це, однозначно, найкраща робота Основи на цей момент, з музичної та танцювальної точок зору. Музиканти кажуть, що використовували "аналогові синтезатори waldorf pulse та waldorf pulse II, плюс деякі тембри з роланда альфа джуно та норд модуляра". Звісно, не завадить більше експериментів з цими синтезаторами, брейкдаунами, злими гармоніями та арпеджіо. Та немає сумнівів, що наступний альбом хлопців зможе посунути грандів жанру.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Osnova у соцмережах:

https://www.facebook.com/OSNOVAMUSICUA/
https://soundcloud.com/osnovamusicua
https://www.youtube.com/channel/UChL2QQNGv9_-X3BcmAO70rg