Schperrung - Haxan (2009)

Після невластивих мені довгих роздумів щодо початку цього огляду, я плюнув на цю справу і вирішив піти по накатаній, давно позбавленій бур'янів, дорозі. Отже, Schperrung – це проєкт двох донецьких хлопців – Іллі та Антона, в якому на плечі першого покладено гітари, вокал та шуми, другому ж дісталися рідкісні барабани та синтезатор. І хоча хлопці намагаються максимально деперсоналізувати свою музику (дивіться хоча б на майспейс гурту), я все-таки згадаю про те, що Ілля має основний колектив — досить відомі Mozergush. Творчим людям дуже часто стає тісно в рамках одного гурту, ось тому з концепції стонеро-думових Mozergush Ілля і вибрався в нойзо-дроновий Schperrung, у якому, в принципі, обмежень взагалі немає. Щоб не дезінформувати читача, уточню, що з Mozergush все більш ніж гаразд, хлопці готують новий матеріал та нові виступи. Ну все, зі вступом покінчено, до діла, чорт забирай.

В цілому, складається враження, що сам "чорт" справді приклав свою волохату лапу до створення цього релізу. Адже гурт цілком небезпідставно називає свою музику "ritual drone". Атмосфера всього дебютного релізу (крім того, що вкрай цілісна) — просто потойбічна, замогильна, з присмаком давнини, і справді ритуальна. З самого початку реліз зустрічає гітарами, що верещать. Виникають асоціації з циркулярними пилками, на яких замість аркуша металу лежить свідомість слухача і його ріжуть вздовж і поперек, відрізаючи різні за розміром шматки лише для того, щоб у результаті запороти шматок, що залишився і, знизавши плечима, викинути у смітник. Але це чудова нагода взяти новий незіпсований блискучий лист, очистити свідомість хоч трохи. Я не вірю в те, що навколишній негатив можна залишати десь у глибині себе або просто пропускати повз. В одних він накопичується роками або навіть десятиліттями, і вони потім йдуть мочити всіх підряд, другі відразу ж випускають його, лаючись з босом або клієнтом, треті воліють своєчасно його позбуватися через творчість. Живопис, література, кінематограф, анімація, музика — всі ці засоби дуже добрі для розкриття внутрішнього голосу. Але найяскравіша і найбільш необмежена — це все ж таки музика. А такі стилі як дрон, нойз та інші темні гілки й створені з метою позбавлятися негативу шляхом його критичної концентрації в одному місці, коли він просто згоряє, залишаючи чисті стінки.

"Haxan" — наочний приклад того, як це все можливо. У своєрідний транс вводять привабливі монотонні ритми, який підкріплюються приглушеним віддаленим вокалом, немов справді він лунає з-під землі. Всі слова для опису такої музики — порожні, адже неможливо описати мурашки насолоди/жаги/страху, що пробігають тілом. Всі це відчувають, всі знають і розуміють, що це, але хто сказав, що у всіх відчуття однакові?

Нещодавно один із треків гурту потрапив на збірку "Dirgenera Compendium" від лейбла RAIG, що ще раз говорить про те, що нехай і у вузьких колах, але гурт стає помітним. А, навіщо кривити душею, такої музики хочеться більше, і хочеться її саме своєю, рідною, від хлопця, який живе у сусідньому під'їзді та переживає те саме, що переживаєш і ти.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua