Three Eyes of the Void - The Moment of Storm [EP] (2017)

Зважаючи на те, що найближчим часом (23 лютого) зусиллями мексиканців (!!!) Diabolus Productions має відбутись реліз на CD дебютної роботи нового нашого блек-метал-проекту Three Eyes of the Void — мініальбому "The Moment of Storm", і поки ще є час, хочеться перш за все для себе розібратись, чи і чим він вартий уваги і потенційного місця у моїй невеликій колекції альбомів на запиленій поличці.

Зважаючи на те, що найближчим часом (23 лютого) зусиллями мексиканців (!!!) Diabolus Productions має відбутись реліз на CD дебютної роботи нового нашого блек-метал-проекту Three Eyes of the Void — міні-альбому "The Moment of Storm", і поки ще є час, хочеться перш за все для себе розібратись, чи і чим він вартий уваги і потенційного місця у моїй невеликій колекції альбомів на запиленій поличці.

Варто почати з того, що TEotV — one-man-band. Його єдиним учасником є Дмитро Квашнин, мабуть, більш відомий київському БМ-андеграунду як Warider перш за все завдяки нетривалій, але участі в досить давній столичній формації Balfor в якості гітариста. Очевидно, маючи за плечами подібний досвід та оглядаючись на музичні звершення таких гуртів як Der Weg einer Freiheit з більше знайомими Raventale, на поприщі вітчизняної "чорної" сцени в 2017-му разом зі своїм дебютним релізом з’являється нова бойова одиниця — Three Eyes of the Void. Втім, забігаючи наперед, епітет "бойовий" стосується явно не об’єкта нашої уваги, адже в основі представленого матеріалу лежить гарно поставлений старий-добрий мелодік-блек-метал, але давайте краще по порядку.  

Згідно прес-релізу та більшості оглядів, включно з No Clean Singing, в основі текстів — хочеться почати чомусь з них — лежать роботи Ніцше ("Людське, надто людське"), що, в принципі, сьогодні мало кого здивує, та навіть несподівано Платона ("Держава"). Звучить інтригуюче, правда? Насправді ж представлені вірші є скоріше інтимними та й особливого просвітницького змісту не несуть, а зв’язок зі згаданими роботами філософів накльовується при наявності подібного бажання у слухача. Наприклад, в перших двох віршах — авторства самого Квашнина — зберігається певна концептуальність, яка обертається навколо ідеї одинокості, відлюдництва, відчуженості з метою пошуку діалогу як з собою, так і з Космосом в момент спостереження ліричним героєм шторму: не так природнього, як внутрішнього. І подібний їх настрій справді хоч віддалено, але перегукується з нігілістичним опусом Ніцше. А от у третій композиції релізу ("The Eyes to See"), автором тексту якої став невідомий нам Тарас Зогородній, вже йдеться про печерних людей, яким призначено ніколи не бачити світла — тільки тіні, що є безпосередньою і прямою алюзією на громадян-неуків і невігласів платонівської "Держави". Що ж, принаймні я такими ходами і паралелями залишився задоволений. Інша справа, що до них справа майже не доходить, бо вся увага практично завжди тримається за солідний як для one-man-band'у музичний матеріал.

… за що перш за все варто дякувати чудово виконаному мастерингу у виконанні знаного в наших краях Олега "Olgerd'а" Рубанова, також відомого своєю різносторонньою участю в таких проектах, як Kroda, Grave Circles, Bergrizen, Полинове Поле, 1914. Справді, ще при прослуховуванні атмосферної інтродукції "On the Shore", в основу якої лягли ембієнтне гулке полотнище, шум дощу з перекатами грому і одноманітний гітарний програш, закралось небезпідставне очікування, що наступний матеріал також має звучати так же чисто і легко сприйматись на слух. Благо, композиторський талант і професіоналізм Квашнина, а також сесійного барабанщика Олександра Казярума, цьому тільки сприяли. Як трохи вище зазначалось, при створенні головних складових цього релізу Дмитро тримав за основний орієнтир мелодійний блек-метал з усіма його характерними ознаками і прийомами. Серед таких особливо виділяється застосування чітко виражених та контрастних, нестандартних  у відношенні до головного матеріалу бриджів (особливо це помітно у композицій №3 "Perceiving the Ignorance", бридж якої є бенефісом ритм-секції з басом на чолі), другої гітари, яка своїми частими мелодійними соло-партіями наче пронизує суворий, скреготливий  і колючий постійний рифаж ("Perceiving the Ignorance", "Facing the Storm" та апофеоз у "Overcoming"), а також цілим букетом вокальних прийомів. Наприклад, окрім звичного скріму в дусі Emperor чи тих же Der Weg einer Freiheit, використовується і гроул (в "The Eyes to See"), і чистий з хоровим (в "Perceiving the Ignorance").

Єдине, що мене трохи бентежить, так це тривалість композицій, окремий хронометраж деяких встигає дорости аж до 9-ти хвилин. І якби не загравання музикантів з різними музичними формами, техніками, розмірами, мелодикою, або якщо коротко — хуками, то інтересу до цього релізу було б на порядок менше. Тим не менш, майже 30-хвилинний реліз минає напрочуд швидко, слухається бадьоро, а в пам’яті залишаються окремі його найбільш вдалі та яскраві фрагменти.

Як наслідок, у Three Eyes of the Void дебютник виявився, окрім того що очікувано мелодійним згідно негласних канонів жанру, гарно зведеним і поставленим, так ще несподівано приємним на сюрпризи у вигляді численних вокальних та інструментальних прийомів, що на мою думку навіть дозволяє його сприймати представником т.з. пост-блеку. І так, від власної копії "The Moment of Storm" на вже протертій поличці я б не відмовився, особливо з автографом його авторів.

Facebook: https://www.facebook.com/teovband/