Брудні: Наші слухачі молоді та круті

Дебютний альбом "Київ" дуету Брудні наробив шуму на українській сцені. Це й не дивно, адже не кожного дня ти можеш почути як хлопець та дівчина (бас та барабани) лише удвох трощать своєю музикою та енергією майданчики від клубів до фестивалів. Хто ж вони такі, герої сучасної української рок-музики? Ми вирішили взяти інтерв`ю у Брудних, щоб знайти відповіді на це та інші питання.

- Привіт. Нумо знайомитись.

- Я - Наталя, барабанщиця в Брудні.
- Данило - басист гурту Брудні.

- Як виникла ідея гурту та як ви зустрілися?

Наталя: Це довга історія, але якщо коротко, то спільні друзі нас покликали джемити. Там ми познайомились, зігралися (єдині з цього натовпу), а потім зрозуміли, шо "іскра, буря, бєзуміє", і вирішили повторити джем. Зігралися настільки, що вже на другій репетиції у нас була готова пісня.

Данило: Насправді все було значно складніше і значно більш заплутано, бо в Наталі була своя група, а я ж нормальний джентльмен - не можу нависати, але своєю харизмою і хитрістю зробив все для того, щоб Наталя покинула цих рєбят і була тільки зі мною.

Наталя: І вот я здєсь (ред. посміхається). 

- До речі, яка саме пісня стала першою?

Данило: "Дивна суміш". 

- Ви росли на панку чи гранжі? Адже вам часто приписують саме ці жанри. 

Данило: Ми себе не стараємося позиціювати суто панк-гуртом. Ми граємо музику, яка від нас іде. Це, може, плюс, а може, і мінус. Стараємося ні на кого не розраховувати – ні на які ринки. Ми робимо чесно, як воно виходить. Якщо завтра будемо відчувати по-іншому, то будемо грати якісь мєдляки в кабаках, але такого, напевно, не буде. Ми відчуваємо так музику і частково долучаємо панк у тому числі. Але насправді у нас дуже все обширно.

Щодо другого питання, назву дві групи: Led Zeppelin… Можу годинами говорити, чому саме. Це просто, *хуєнно і доцільно. Другий гурт – це Брати Гадюкіни. Тому що це теж просто і доцільно – там немає нічого зайвого і всі є собою.

Наталя: Я меломан і мене не формувало щось одне. Я є я, і мені все подобається.

- Нещодавно вийшов ваш дебютний альбом "Київ". Чи задоволені ви результатом та фідбеком?

Наталя: Результатом так.

Данило: Тут така штука – ти завжди хочеш зробити краще і коли альбом перший, то скільки б разів ти не був на студії до цього, все одно ти розумієш щось нове під час запису. Тому хочеш дещо покращити, але все ж обмежений всякими різними штуками. Взагалі альбомом дуже задоволені. Фідбеком…  нас така музика, що свою аудиторію потрібно формувати, тому ми нічого не очікуємо. Багато людей відгукнулися, багато класних людей зреагували, тому так, загалом задоволені.

- У пісні "Чого достойна ти" мене приємно здивувала партія віолончелі. Це перший експеримент з залученням інших інструментів? Чи розглядаєте використання більшої їх кількості у майбутньому?

Наталя: Так, ми вперше мали цей досвід.

Данило: У нас ідей багато по інших інструментах, але саме цей альбом ми хотіли віддати саме таким, яким він був написаний з самого початку. Він лежав у нас вже давно, просто були різні нюанси. Цей трек був першим, але точно не останнім. Про всі плани розвитку поки не будемо розповідати.

- Порівняння з White Stripes та Nirvana вас дратують чи радують?

Наталя: Мене радують, тому що це групи легендарні. Вони цікаві, у них є своя фішка й у нас вона є. Тож чому не поповнити цей список?

Данило: Я до цього ставлюся холоднокровно, але що мене дивує, так це те, бачить Бог, останнє, на що ми орієнтувалися в нашій музиці – це на Niravna та White Stripes. Та на Royal Blood. Ми коли зібралися, Royal Blood ще толком не було.

- Пам`ятаєте як почалося ваше захоплення музикою?

Наталя: Мене запхнули в музичну школу, але в мене нічого там не вийшло (вчилася грати на домбрі та фортепіано). Після 4-х років мучєній кинула, а потім все ж зрозуміла, що нам по путі з музикою, але з барабанами. Ще сім років у хорі співала.

Данило: У мене батько музикант, але музикою я почав займатись через те, що я з юного віку несвідомо писав якісь вірші завжди, і потім зрозумів, що потрібно якось це далі розвивати. Так взявся за гітару.

- Як би ви описали один одного, якщо б про це попросила невідома людина?

Данило: Братанчік, вона так роз*бує, що в цій країні барабани просто не витримують, реально. Треба купити нормальні барабани, тому що вони кругом ламаються.

Наталя: Ого насипав (ред. сміється). Я б сказала, що, рєбята, вам прийдеться записатися на курси до Данила. Це такий чувак, який просто вам за жизнь розкаже все, шо можна. Він вас навчить "мать любіть" і ще це один з кращих людей, яких я знаю.

- Складається враження, що ваша музика створена для клубного формату, проте ви встигли виступити на кількох українських фестивалях. Де вам більше подобається та як це - грати перед фестивальною публікою?

Данило: По-різному. У клубах класно, тому що аудиторія більш орієнтована. На фестивалях аудиторія різношерстна.

Наталя: Але можна знайти свою.

Данило: Що нас тішить найбільше – вона від юних рокерів і до старших людей, навіть різних художників. Ми виступали на Республіці – до нас люди прийшли за 40 і сказали, що це "пізд*ц". Вони пішли на Бумбокс і зрозуміли, що Бумбокс – це якісна українська музика, але їм менш цікава за нас. Фестивальна публіка класна тим, що ти можеш відкрити себе для великої аудиторії, а клуби тим, що ти можеш побути зі своїми людьми.

- Чим ще захоплюєтеся, окрім музики?

Данило: Наталя танцює стриптиз, (ред. сміється)

Наталя: Колекціоную чоловічі серця. (ред. сміється).

Данило: Я займаюся відео, пишу код на Java та Javascript, дуже довго займався спортом. Чим я тільки не займався у цьому житті. З останнього – лише музикою та роботою, мабуть, бо треба виживати та грати музику.

- Якщо б вам запропонували зробити фіт з кимось, хто б це був?

Данило: З Братами Гадюкіними, ВВ, Океаном Ельзи (старими). З нових гуртів з Dark Daughters.

Наталя: А не з ДахаБраха?

Данило: Може, і з ДахаБраха. З кимось з театру пантоміми та абсурду Дах, я так скажу. У нас є дуже класний замєс на трек, реально офігєнний. Він дуже би підійшов для фіта з цими рєбятками.

- Ваша пісня "Лишилася одна" стала саундтреком до фільму "Дике поле". Як це трапилося та чи дивилися ви цей фільм?

Наталя: Так, вже дивилися. 

Данило: Рєбята - молодці. Видно, що стараються. Фільм класний. Знайшли нас через інтернет – десь почули нашу музику і нам написали. Ми самі ні за ким не бігаємо, у сраку не заглядаємо.

- Що зараз знаходиться у вашому плеєрі?

Наталя: У мене зараз багато всього в телефоні: Highly Suspect, корейська група BTS. 

Данило: *хуєнні рєбята, класні пацани. 

Наталя: Так, вони молодці. Ще Bondage Fairies.

Данило: Я зараз, насправді, слухаю багато Oasis, пацани. Отпіска, дізлайк. Для мене Oasis –  найконфліктніша група. Якщо включити їх інтерв'ю та читати їх історію, то вони усе це ванільне гімно багато чим наповнюють. Коли їхав сюди, слухав Оззі Осборна. Коротше, Oasis та Black Sabbath старий. І Notorious B.I.G.

- Завтра на вас чекає перший сольний концерт в Києві. Готуєте щось особливе та чи є хвилювання?

Данило: У нас вийшов кліп, ми його знімали спільно з Тимуром Гайовим. Без підтримки професійних операторів. На самому концерті ми, безперечно, щось будемо викидувати. Не знаю, наскільки це буде свіже, але для того, хто ніколи не був на нашому концерті, це буде точно нове.

Гурти в Києві такого не роблять, мені здається.

- Розкажіть про свій найкращий та найгірший концерти.

Наталя: Найкращий був на Республіці (по атмосфері), по організації - харківський.

Данило: Дуже класний ще був у Тернополі.

Наталя: Таак! Для мене топ найкращих виступів це: на Республіці, та наш перший взагалі виступ на сцені, перед публікою в Козі, у Тернополі. Це як скакати з парашутом – ти не знаєш як це, скачеш і такий: "О, да".

Данило: Найгірший був у Харкові – він був найкращим у плані організації, це був Импульс Фест (організатори, якщо будете це читати, вам великий шараут), але там, паралельно з нами, виступав гурт Ляпис 98 та це був вечір неділі. Потішило те, що були люди, які стояли та лишились нас послухати, але складно все ж конкурувати з Ляпісом.

- Що треба зробити та чого не варто робити молодим виконавцям, щоб на них звернули увагу та почали ходити на концерти?

Наталя: Бути собою. Бути вірним собі та не йти на поводу у всіляких тенденцій, бо все міняється і ти маєш бути вірним собі до кінця. Це колись точно вистрілить.

Данило: Але треба тримати "нос по вєтру" і генерувати свіжі, креативні ідеї. Навіть якщо сьогодні вони не самі свіжі, але треба мислити глобально і видавати щось унікальне. Не думати що "я класний чувак і в мене все вийде". Нє нє нє, рєбяткі. Треба працювати, щось шукати та якомога більше себе розкривати.

- Ви молоді та круті. Який він, слухач, для якого ви пишете пісні?

(разом): Молодий і крутий

- Як ставитесь до алкоголю та наркотиків? Лігалайзу?

Данило: Україна = лігалайз, це однозначно.

Наталя: Я за легалізацію всього, що тільки можна.

Данило: Все що не вбиває нас, робить нас музикантами (ред. сміється).

Наталя: Але я не вживаю нічого, геть нічого.

Данило: Я не зловживаю – рідко набухуюсь. Розумію, що ця гра має місце бути, але зловживати не варто – можна програти. Не варто вживати щоб втекти від самотності, скуки. Треба щось робити та паралельно можна щось дубаснути мінімально, щоб розкумарило.

- Що вас може сильно роздратувати?

Данило: Хамуваті довбо*би.

Наталя: Хамство, тупість, необізнаність, егоїзм.

Дякую за інтерв`ю!

Брудні в мережі:

https://www.facebook.com/brudnikyiv/
https://soundcloud.com/brudni
https://www.youtube.com/channel/UCtW4hhxv3Sm9oa7OGEVcsCQ/videos
https://www.instagram.com/brudnikyiv/

Фото: Роман Шевченко