Zoanthropy: Відчуття на сцені та відразу після успішного виступу не зрівняти ні з чим

Новий ЕР київського post metal/sludge гурту Zoanthropy ми заслуховували кілька днів майже всією редакцією. Трохи відійшовши, вирішили познайомити вас ближче з цим колективом, адже на нашій сцені не так багато гуртів, які грають у цьому жанрі. На наші питання відповідали: Борис (вокал), Микола (гітара), Сашко (ударні) та Андрій (бас).

- Оскільки це ваше перше інтерв’ю – від питань про створення колективу та назви не втекти. Розставте, будь ласка, всі крапки над "і".

Микола: Влітку 2016-го, після того як звалив з попереднього гурту, я награвав собі вдома на гітарі та накидував замальовки у різних жанрах, сам не знаючи, що з того буде. У цей самий час мій брат Борис пушив ідею зібрати групу. Спочатку то мав бути кросовер-треш (якісь чорновики все ще лежать у мене на жорсткому диску). Але буквально відразу після цього Борис накидав мені всяких Isis та Neurosis зі словами "давай краще грати щось таке". Провели кілька репетицій у форматі: я на гітарі, Борис на ударних. Станом на початок весни 2017-го, з приходом Андрія та Сашка, у нас нарешті зібрався склад, з яким взялися працювати над треками всерйоз.

Щодо назви - перша назва була інакша, але не всім учасникам подобалась. Разом накидували ідеї нової. Сашко запропонував Zoanthropy, усім зайшло, і ще й одним словом. Якоїсь сакральності в назві шукати не треба, просто гарно звучить.

Борис: На першій репетиції грали кавер на Cult of Luna - Revelation Embodied. Після другої репетиції я зрозумів, що на ударних грати мені таки не дано. На цю роль запросив товариша, а сам перейшов на бас (мій "рідний" інструмент). Коли настав час пробувати співати, зрозумів, що грати та співати водночас не можу, тож перейшов суто на вокал, а ударник привів Андрія, але сам за деякий час полишив гурт. Кілька місяців ми не робили нічого й існували у стані анабіозу, доки навесні 2017 на наше оголошення випадково не відгукнувся Сашко. Тож, по суті, повноцінну діяльність гурт почав у березні 2017, адже доти репетиції були нерегулярні, "по настрою", а більш-менш готового матеріалу було півтори пісні.

Спершу ми називалися Tracks on Ice, але коли вже остаточно оформився склад і намалювався готовий матеріал, вирішили підібрати щось звучніше і простіше. Вели довгі дискусії у чаті. Найґрунтовніше до питання підійшов Сашко, озброївшись словником і шукаючи короткі й звучні варіанти, водночас цікаві у плані інтерпретації сенсів. Ось так і переміг варіант Zoanthropy.

- Розкажіть нашим читачам про себе: чим ще захоплюєтесь та де ще встигли пограти до Zoanthropy?

Микола: Для мене музика - основне захоплення у вільний від роботи час. Грав, в основному, вдома перед комп’ютером. Єдиний досвід з групою до Zoanthropy - певний час грав в дез-метал гурті, але якого-небудь вихлопу з того не було. Дещо граюсь зі звукорежисурою. Також слідкую за ютуб-музикантами та хоум-продюсерами. Те чого вони здатні досягти без сторонніх саунд-мейкерів та лейблів у домашніх умовах - дуже надихає. Від них теж багато чому вчусь.

Борис: Я люблю літературу, перекладаю художні твори і беру участь у різних заходах і двіжухах, пов’язаних із художнім перекладом. До Zoanthropy встиг побути басистом у кількох колективах, котрим, однак, не вдалося показати яких-небудь визначних результатів. Грав і дез-метал, і мазафаку і пост-рок. Після того років на п’ять закинув музику, почавши вважати це дурним заняттям для малолєток і, з тієї ж причини, перестав слухати тяжеляк. Затим раптово виникло нестримне бажання знову робити музику, тому пішов у гурт, в якому на той час грав Микола.

Андрій: З дитинства грав у великій кількості гаражних гуртів: від power metal до brutal technical death metal. З відносно відомих - Endlesshade (doom metal), A-Dote (new metal). У вільній час будую дім, щоб було перед чим сидіти в кріслі-качалці з дробовиком.

Сашко: З дитинства любив музику і мріяв грати на ударних. Мій тато грав у гурті на басу, якось він взяв мене на репетицію і запитав, на чому я хочу навчитись грати -  я показав на барабани. Тоді нічого не вийшло, тому що я був настільки малий, що ноги у мене тупо не дотягувались до педалі бас-барабану. Пізніше були намагання віддати мене на гітару, але мене вистачило на пару місяців.

Коли вже був підлітком, почав ходити на приватні уроки до вчителя і вчитись грати на ударних. Через деякий час кєнти запросили мене пограти з ними тінейджерський бунтарський скейт-панк. Так я почав грати в гурті. Десь в той час я відкрив для себе емо музику. Улюбленими жанрами стали скрімо та пост-метал.

Пізніше мені довелось побувати на концерті гуртів Reka і Celeste в столичному клубі "Хліб", це дуже вплинуло на мене в плані бажання грати щось подібне, адже це пічалька, мощь, душевність і гарнота одночасно. Так з кєнтами-однодумцями ми почали проект ім’я якому Rings of Rhea. Встигли достатньо пограти, але з часом проект розвалився, а ностальгія по тих часах лишилась. У столиці (та й в Україні в цілому) воно як: якщо з’являється новий скрімо\пост-метал\сладж гурт, то, як правило, він складається з кооперації тіпів, які вже грають щось подібне в інших вже існуючих гуртах. Яким же був мій подив, коли я випадково натрапив в інеті на оголошення взагалі не знайомих мені тіпів, які шукають барабанщика щоб грати пост-метал. У той час я тільки полишив пост-панк гурт Small Depo і таки мав бажання грати музику, але іншого напрямку. Звісно, я відгукнувся на оголошення, спробував і лишився навалювати сумний метал з цими вельмишановними парубками. Велика радість для мене, що з ними не лише приємно грати, а і проводити час разом поза межами музики, тусуватись і веселитись разом.

Більшість мого часу, на жаль, займає робота. Працюю я менеджером з продажу нерухомості у забудовника. Барижу квартірками, так сказать. Обожнюю подорожувати, смачно їсти та документальні фільми.

- Ваш дебютний ЕР "vol.1" здивував гарним звучанням та відкритістю до жанрових експериментів. Як він народжувався?

Борис: Вигадувач рифів у нас Микола. Він любить як слід намішати, щоб було і "тяжко-важко", але й водночас гарно й мелодійно. Першими написаними треками були "Carnivore" та "Foehn". Довго ганяли їх, тому ці треки й досі можемо зіграти із заплющеними очима, особливо не репетируючи їх. "Segregated" написали вже якось за методом "трохи того, трохи іншого", можливо саме через це він і звучить дещо нецілісно.

Микола: Оу, аж так. Дякую за відгук. "Foehn" та "Carnivore" - це були два чорновики, які ми з Борисом відібрали з моїх перших пост-метальних потуг для репетицій в форматі дуету. З приходом Сашка та Андрія зробили з них цукерку. Останній трек "Segregated" склепали нашвидкуруч, і наразі це наш найменш улюблений трек. Під час накопичення ще не знали, де і як будемо зводити. Розглядали різні варіанти, але головною умовою було розуміння жанру. Те, що вийшли на Діму Бастанова - це потрапляння "в яблучко", я вважаю.

- Ваша лірика написана англійською мовою. Маєте плани підкорити закордонних слухачів?

Борис: Апеляція до щонайширшої аудиторії по всьому світу - річ, звісно, гарна, та це не є метою №1. Головна причина полягає у тому, що про деякі речі мені легше говорити мовою, яка не є мені рідною. Так легше уникнути банальщини та зайвого пафосу у висловлюваннях, адже зважуєш кожне слово, ретельно усе перевіряєш. Окрім того, коли я вперше говорю речі, яких доти ніколи не висловлював, уголос чи на письмі, мені завжди легше заміняти певні слова англійською, так менше нітишся. Та й до того ж, з погляду фонетики, завдяки більшій кількості голосних та односкладових слів, ніж в українській чи російській, англійська легша для екстремального вокалу. Хоча, звісно, було б дуже не зле поділитися своєю музикою з якомога більшою кількістю людей.

Микола: Так, маєш більшу аудиторію в інтернеті. Про якийсь мегауспіх за кордоном, як головну ціль, - не йдеться. У майбутньому можливі пісні й українською.

- До речі, у текстах пісень ви торкаєтеся важливих соціальних питань. Який основний меседж хотіли б донести до слухачів?

Борис: Так, соціальна тематика у наших піснях присутня, одначе так було не завжди. На самому початку для нас більше важила естетика й атмосфера "чорнухи", як от у треках "Carnivore" та "Foehn" (текст до нього, до речі, написав Микола). Далі захотілося зробити щось цілісніше. Щось, що би знайшло відгук і відтак набуло вартісності, адже ознакою хорошого твору є те, що його споживач (слухач це чи читач) може застосувати його до себе. Стосовно певного цілісного меседжу, його, як такого, немає. Просто хочеться говорити про те, що бачиш, думаєш і відчуваєш та висловлювати це, пропустивши крізь себе. Сподіваюсь лише, що наші пісні зможуть надати людям можливість віднайти перспективу на те чи інше питання й дійти певних висновків.

- Почув у вашій творчості багато цікавих та різноманітних впливів, навіть блек-металу. Ким або чим надихались чи надихаєтесь, під час створення музики?

Борис: Уже кілька разів доводилось чути від людей порівняння з Amenra і Cult of Luna. Безперечно, вони є серед тих колективів, що мали на нас вплив, як і купа інших гуртів, але про них, певно, більше скажуть пацани. Зі свого боку можу лише зазначити, що у написанні текстів я багато у чому керуюся літературою. Це, певно, можна краще всього простежити у назвах певних пісень… ну й у тематиці й естетиці інших. Скажу лише, що у наших текстах є і Ніл Гейман, і Томмазо Кампанелла, і Жан Жене.

Микола: Для мене еталоном пост-металу є Isis. Хоча, за відгуками, у нас мало схожого. Дуже вплинули Cult of Luna, Mouth of the Architect, Latitudes, Fall of Efrafa, Mastodon, Tool та Oathbreaker. Щодо матеріалу, який зараз у процесі, ще б додав Rosetta, Caspian та Deafheaven. Найчастіше закидують порівняння з Amenra, хоча я слухаю їх значно менше за вказані гурти.

Ну і вже згадував про ютуб-музикантів. Окремо виділю канал FamilyJules, завдяки якому освоїв ази звукозапису та міксування.

Сашко: Suffocate For Fuck Sake, Converge, двіжуха з Church of Ra, Lantlos, Rinoa, Body & Thou, Reka, Envy, Rosetta - перші гурти що приходять на згадку, коли думаю про те, які саме на мене вплинули.

- Як ставитесь до лейблів? Розглядаєте можливість випуску своїх релізів на якомусь із них?

Микола: Why not, якщо будуть пропозиції. Розглядаю це як допомогу з промоушном та дистрибуцією нашої музики.

Борис: Особисто я не маю нічого проти лейблів, адже вони допомагають просувати твою музику, перебравши на себе "адміністративні" питання, відтак гурт має більше часу займатися власне тим, заради чого зібрався – писати та виконувати музику. Тому, гадаю, було б дуже непогано релізнутися на лейблі, бажано, на такому, що займається саме нашим напрямом музики.

- Як прослуховуєте музику? В інтернеті чи, може, колекціонуєте якісь фізичні носії?

Микола: Для мене це інтернет, а також купую диски на концертах. Маю CD-плеєр Walkman для цього діла.

Борис: Я слухаю музику в інтернеті. Так звичніше і простіше, тим паче, що більшість дня проводжу за компом. На фізичних носіях слухати не маю змоги, бо не володію обладнанням і, в силу різних обставин, змоги завести його і зберігати носії. Проте маю мрію побачити наші релізи на фізичних носіях, зокрема на касетах, до яких відчуваю певний трепет родом із дитинства.

Сашко: Переважно слідкую за новими цікавими релізами в інтернеті, музику слухаю більше на плеєрі. Дуже поважаю тих, хто колекціонує музику на носіях, але сам таким ніколи не займався. Певен, що ніщо не може зрівнятися з живим виступом гурту, так можна найкраще передати свій посил і атмосферу, емоції.

- Нещодавно ви випустили другий ЕР "vol.2". Розкажіть, будь ласка, детальніше про нього.

Микола: Новий EP вийшов кращим, за попередній, як на мене. У перших двох треках ми розвивали саунд попереднього матеріалу, додаючи нові елементи. У третьому -"Iscariot’s Journal" - хотіли зробити "тяжеляк" без пост-року і шмарклів.

Борис: У порівнянні із "vol.1" він куди витриманіший і цілісніший у плані звучання та тематики. Та й у плані саунду усе на голову вище (Діма, пасіба!). Пісні на "vol.2" почали писати ще до релізу дебютного EP.

Сашко: Велика подяка Дімі Бастанову!  Його вклад у "vol.2" дуже важливий, визвучив все саме так, як ми хотіли.

- Чи маєте намір презентувати новий ЕР наживо у різних містах України?

Сашко: У планах немає саме туру з презентацією ЕР, але плануємо частіше грати поза межами Києва, ділитись своєю музикою. Дійсно, є певні дискусії з приводу туру з гуртами-братішками. І, звичайно, є бажання пограти не тільки в Україні.

- Що вам більше подобається: студійна робота чи грати перед живою публікою на концертах?

Микола: Концерти - це круто і потрібно для групи. Відчуття на сцені та відразу після успішного виступу не зрівняти ні з чим. Але все ж таки більше подобається кропітлива робота над новим матеріалом та його записом. Коли після місяців роботи та безсонних ночей записів, вислуховувань та редагувань викладаєш нарешті результат на загал - приємно усвідомлювати, що це хтось слухатиме й цей ачівмент залишається з тобою хай там що.

Борис: Живі виступи мені поки більше до душі, адже можна відчути аудиторію, вступити із нею у певний зв’язок. До того ж для нас це шанс здобути нових "прихожан", адже ми поки на тому рівні, коли нові слухачі приходять до нас саме завдяки концертам. Плюс до всього, це гарний спосіб викинути із себе весь негатив, викричатися, вибіситися, а потім як слід потусити.

- Чому варто відвідати ваш виступ?

Микола: Якщо хочете послухати пост-метал у Києві, вибір у вас невеликий, хаха.

Борис: Гарно повисим, вип’єм пивка, поспілкуємось.

Андрій: Якщо ввічливо попросите, дам пограти на басу на сцені (недовго).

Сашко: Відвідати живий виступ для слухача - це один з найкращих способів підтримати сцену. Присутність людей на концертах неабияк надихає гурт на подальшу творчість. Та й разом з тим, людина може виплеснути накопичені емоції, звільнитись від стресу та надлишку енергії.

- Що думаєте про нашу сучасну музичну сцену? Кого варто виділити?

Борис: На досить довгий час випав із музичного життя і взагалі нічого не слухав. Відколи кілька років тому повернувся, то побачив велике розмаїття гарних гуртів та виконавців. Звісно, їх могло б бути й більше, та останнім часом їх кількість та, особливо, якість звучання не може не радувати. Я б особисто виділив, звісно, наших єбанутих побратимів VOVK, скажених Bojevilla, вбивчих дам із Death Pill, підривних Raw Grip, красномовного BRAT, олдово-агресивних Тулим, красиво-скажених Rene Maheu, зубодробильних Strike Each Other, повзючо-кабінокачальних nug (особлива подяка Неформату за цих пацанів), б’ющих в єбло Wrists, веннорізних NO. Ніяк не можу не згадати тут Ні, Червоний Майстре – крутий проект, про який майже ніхто не чув, але він заслуговує на увагу.

Микола: Як на мене, з 2014-го у вітчизняній сцені відбувається лише позитивна динаміка. Щоб не повторювати Борву додам ще Люсі, ПНД, Latexfauna, Один в каное та нагнаних SOOM. Окремо виділю White Ward, які видали найкращий альбом у жанрі за останні роки.

Сашко: По вітчизняних гуртах, дуже люблю і хотів би виділити Soom, живі виступи яких пробирають наскрізь. Також White Ward, Cold Comfort, Knifeman, Заводь, Battle Axe Culture. Нещодавно відкрив для себе новий гурт NO, думаю, у пацанів велике майбутнє.

- Ви – київський гурт. Які місця у Києві вас надихають або де вас можна зустріти найчастіше?

Борис: Мене завжди можна знайти у барі Mouse House на Подолі, або ж, дещо рідше, у Вернісажі там же. А так, то до певних місць я особливо не прив’язаний. Люблю Русанівку, простори приватного сектору Солом’янки та Печерська, Парк Слави, тощо.

Микола: Місце постійної дислокації - Поділ. Найчастіше - це Mouse House, Хвильовий, Coschey та Нижньоюрківська 31. Досить довго жив на Русанівці, і все ще люблю іноді там почілити.

Андрій: У місті подобаються заброшки.

Сашко: Довгий час жив на Солом’янці, тож дуже люблю Солому, гарно знаю район і деякі сікрет плейси, знаю багато хороших людей звідти. По гульках, часто буваю на Подолі. Іноді відвідую Mezzanine та 20ft Radio на Ніжньобрейківскій 31.

- Ну і, наостанок, розкажіть про плани на майбутнє

Микола: Наступний achievement - повноформатник та нові елементи у звучанні (спойлер: буде ще один гітарист). Більше інфи вже за кілька місяців.

Борис: Хотілося б не припиняти пошуки "свого" звучання, завжди мати куди рухатись і не зациклюватися на чомусь одному. Було б непогано трохи потурити, можливо, зробимо це у найближчому майбутньому. А ще – випустити повноформатник.

- Дякую за інтерв’ю!

Фото: В'ячеслав Шведов, Kirai Gigs