Music Meets Art Vol. 3

У 1980-і розвиток альбомного арту ішов шаленими темпами. Лавину записів, як і ілюстрацій до них, не можна було спинити. Кожна платівка і касета отримували якийсь ексклюзивний малюнок або фото.

У той час популярною була наукова фантастика і критика західних політичних режимів. Все це отримувало свій відбиток у роботах музикантів і художників. Зрештою, "Імперія зла" вже потроху розвалювалася, і було зрозуміло, що вона дійде до свого логічного завершення. Дизайнери й художники щосили почали спекулювати радянськими образами, тим більше, що вони стали доступними для західних мас.

У цьому огляді 3 континенти, 3 країни і чортова дюжина виконавців, які залишили свій слід в альбомному арті для багатьох наукових і популярних праць.

"Повернення в жалобі" став знаковим альбомом для епохи 1980-х. У The Beatles був "White Album", а AC/DC своїм "Back in Black" почали цілу епоху "чорних альбомів". Його назва пов'язана з тим, що реліз вийшов після смерті їх вокаліста Бона Скотта.

Це перший реліз, який гурт записав з Браяном Джонсоном. Він виконаний повністю в чорному тоні, є тільки виділення букв окантовкою, щоб можна було прочитати текст на обкладинці. Подібне оформлення напряму пов'язане з назвою альбому, оскільки музиканти AC/DC сумували за своїм першим вокалістом.

Попри таке оформлення, "жалобний альбом" зводився на сонячних Багамах, адже у Британії гурт не вписався у графік, а доступних студій на той момент не було. Щоправда, острови накрило тропічними штормами, про це йдеться у приспіві "Hells Bells".

Під час запису музикантів встиг налякати краб, який увірвався в студію, а дзвони, які звучать на альбомі, довелося записувати з церкви, що стояла поруч. У підсумку, альбом став одним з найбільш продаваних у світі.

І щоб два рази не вставати, давайте відразу і про INXS "Underneath the Colours", що вийшов у 1981 році. Оформлення альбому, як і його назва, були взяті з однойменної ліногравюри Cyril Edward Power, художника, архітектора і викладача. Він відомий тим, що брав участь в проектуванні будівлі англійського Головпоштамту і будинку короля Едварда VII.

На "Underneath the Colours" зображені пари танцюристів або ж просто повторюється одна й та сама пара танцюристів в модерному стилі. Зображення чоловіка і жінки дещо незграбні. Можливо, це відсилання до кубізму, що з'явився на початку ХХ століття. Так, Повер не раз у своїх лекціях згадував Пікассо.

Сам альбом для INXS став другим LP, проте комерційного успіху ця платівка домоглася лише через кілька років. Тільки після того, як до гурту прийшла світова слава, альбом вийшов і за океанами в 1984 році.

У 1980-і кіберпанк утвердився як стиль. У повітрі вчувалася атмосфера якогось очікуваного цифрового колапсу, до глобалізації інформаційного простору залишалося якихось років 20. На цьому тлі у мистецтві активно використовувалися атрибути цифрової тематики. Оформлення The Police "Ghost in the Machine" стало одним з яскравих підтверджень цього.

Саму назву альбому Стінг взяв з однойменної книги Артура Кестлера. У наших широтах її для чогось переклали “Дух з машини”. Добре, що гурт Самнера не став називатися “Міліція”.

Вокаліст The Police у свої молоді роки захоплювався філософськими і психологічними течіями, що піднімали проблематику становлення розуму в тілі й спиралися частково на дуалізм Рене Декарта. Це не могло не відбитися на творчості та знайшло свій прояв у назві альбому.

На самому оформленні зображено три семисегментні індикатори, які у своїй верхній частині символічно дублюють зачіски трьох учасників колективу. Посередині Стінг тих часів.

В епоху, котру ми описуємо, "Імперія зла" нарешті стала так і називатися. Образи Soviet Union стали об'єктами активної спекуляції, потихеньку піднімалися залізні лаштунки. Один з прикладів того часу - це оформлення Depeche Mode 1982 року.

Обкладинка альбому "A Broken Frame" - це фото, схоже на картину епохи соцреалізму. На ньому зображена жінка, яка косить зерно у полі в східній Англії, неподалік від Даксфорда в Кембриджширі.

Роботу виконав фотограф Браян Гріффін. До цього він вже працював з DM, робив знімки для Speak & Spell. Фото настільки схоже на картину, бо автор використав мікс природного і штучного освітлення.

Гріффін в цьому знімку надихався українським мистецтвом, особливо роботами Казимира Малевича. Також, тоді його захоплював німецький романтизм. Пізніше цей знімок стане обкладинкою журналу Life за 1990 рік, в якому опублікують кращі знімки десятиріччя 1980-х.

Depeche Mode потім ще не раз буде використовувати символи СРСР у своїх роботах. Один з найяскравіших зразків - автомобілі в кліпі на пісню "Stripped", які Gahan & Co. трощать кувалдами.

Складно сказати в музичному сенсі, чи був Туманний Альбіон у 1980-ті роки лідером і чи максимально видавав на-гора якісний музичний продукт. Але факт того, що найбільш андеграундні, божевільні й експериментальні речі народжувалися саме там і тоді, у десятиріччіі Маргарет Тетчер, заперечувати не можна.

Поруч з незвичайним і дивним часто, нога в ногу, йдуть агресія і протест. У випадку з двома наступними британськими героями так і вийшло. Ми вирішили не розділяти оформлення хардкор-панкового Discharge "Hear Nothing See Nothing Say Nothing" і пост-панкового (немає ніякого бажання чіпляти слово інді до цієї групи) The Smiths "Meat Is Murder". У обох оформлення вельми жорстке і несе конкретне повідомлення у маси.

Арт до альбому першого колективу створював вокаліст гурту Kelvin "Cal" Morris. Сенс самої роботи був в антиапатичності, бо, як сказано в описі "голови тих, хто нічого не чує, нічого не бачить, нічого не говорить, перетворяться в капусту". Всі чотири досить різкі образи на обкладинці - це відсилання до фотомонтажу німецького художника 1930-х років Джона Хартфілда.

До речі, Discharge використовували його знаменитого голуба миру зразка 1932 року, наколотого на фашистський багнет, як оформлення ще одного свого релізу. Цей образ використали не просто так: до Другої Світової адепти руху "Дада" гнобили популярну музику, вважаючи її буржуазною примхою.

В принципі, хардкорщики виступали приблизно за те ж саме, тільки з проекцією на свій час, тобто вони вболівали за шумову складову як інструмент у боротьбі з глобальним статусом-кво звичайної музики.

Discharge дали потужний імпульс і вплинули на сучасну панк-хардкор сцену в ідеологічному, музично-візуальному плані. D-beat, Scandi-crust, Japanese Hardcore, US crust - всі з повагою відгукуються про першопрохідців.

Discharge були одними з першопрохідців у панк-середовищі, де створення обкладинок за допомогою колажу з газетних випусків не вважається чимось несерйозним, а навпаки дає змогу зрозуміти меломану, який ідеологічний меседж можна очікувати від цього релізу.

Із The Smiths справи йшли приблизно так само. Стівен Патрік Морріссі, попри свої романтичні тони в голосі й гармонію зітхань в піснях, насправді той ще скандаліст. Вище згадувалася така собі Маргарет Тетчер, якій ліричний вокаліст свого часу присвятив прижиттєву епітафію.

Скандальних витівок у лідера The Smiths вистачає і досі, але одна з найвідоміших - це альбом "Meat Is Murder". У цьому релізі важливо все - від назви і пропаганди вегетаріанства до самої обкладинки. В останній The Smiths використали кадр зі стрічки "In the Year of the Pig" режисера Emile de Antonio про в'єтнамську війну, знятої в 1968 році (в 1969 її номінували на Оскар як "Кращий документальний фільм"). На оформленні зображений солдат тієї пори в касці з написом "Make War Not Love" - видозмінений слоган хіпі. У тиражах платівки, що виходила за межами США і Великобританії, напис змінили на назву альбому.

Поки у нас в описах зустрічався тільки британський конгломерат зі своєю колонією для каторжників, по іншу сторону Атлантики, в найбільш вільній країні, продовжували відбуватися революції в альбомному арті не меншого масштабу.

Фантастика в ХХ столітті завжди мала популярність, але в 1980-і сталося загострення уваги до її наукової складової. Під неї в ту епоху виникла маса стилізацій, у тому числі й у ретро-стилі. Тоді в США відзначилися ZZ Top зі своїми двома релізами "Eliminator" і "Afterburner".

Зараз уже неможливо уявити один альбом без іншого. Обидва оформлені в однаково яскравій манері, характерній для того часу, і у першому присутній саме ретро, ​​а в другому - футуризм. Для альбомного арту "Eliminator" був використаний класичний Форд-купе 1933 року випуску з однойменною назвою.

Ця машина належала фронтмену гурту Біллі Гіббонсу. Він її неодноразово тюнінгував, а також ZZ Top часто використовували її у своїх кліпах. У самого терміну "Eliminator" маса значень, одне з яких на американському сленгу означає "переможець драг-рейсингу".

Логічним продовженням альбому 1983 року став виданий через 2 роки "Afterburner". Основною вимогою до оформлення у ZZ-Top був той самий Форд. Він обов'язково мав бути на обкладинці. Цього разу, альбомний арт робив художник Баррі Джексон, відомий своїми роботами для мультфільмів "Жах перед Різдвом" та "Шрек".

В результаті хот-род вийшов футуристичним, що не дивно, адже "Afterburner" означає найгарячішу частину полум'я, яка виходить з сопла і догорає до повного прискорення. Космічні пейзажі за участю ретро "Eliminator" 1933 року народження відмінно показані в кліпі гурту на пісню "Rough Boy".

Хто б що не казав, але панк, так само як і хардкор, все ж народився в Америці, а не в Англії. Уже в 1986 році Dead Kennedys згортали свою музичну діяльність і випустили останній, четвертий за рахунком LP "Bedtime for Democracy".

Назва релізу - це алюзія на фільм "Bedtime for Bonzo", в якому знімався тодішній президент США Рональд Рейган. Джелло Біафра недарма вирішив познущатися з тодішнього очільника країни. У релізі зустрічається різка критика Рейганоміки і демократичних інститутів в цілому.

На оформленні альбому чітко видно вади і помилки американського суспільства того часу... Критика режиму в дусі Dead Kennedys: вертоліт з ін'єкцією брехні в руку статуї Свободи, грошова купюра з написом "Ми народ" що стирчить у неї з носа, шаттл NASA, що врізався символу Америки в око, військові, білі комірці, свастики і багато чого ще можна зустріти на оформленні релізу. А якщо детально вивчити його під збільшувальним склом, можна побачити ще більше!

Якщо мова йде про 1980-і, буде прямо святотатством не згадати industrial. Цей напрямок в ту епоху прокотився по слухачах так, що наслідки розгрібають досі. Картинка від представників напрямку того часу - те ще психічне телебачення. Ось про нього, мабуть, і поговоримо.

У 1984 (знаковий рік, чи не так?) Дженезис Пі-Орридж зі своїм колективом Psychic TV випустив у світ нетлінний реліз "Those Who Do Not". Багато хто, напевно, бачив череп, у якого на лобі вирізане лого гурту, що нагадує певний окультний символ. На тлі крануса зображено стилізований квадрат, ліворуч буква "Е", а праворуч число "23".

Взагалі, у релізу два варіанти обкладинки. На другому, який став класичним, показана невелика юрба людей на чорно-білій фотографії, які спускаються, очевидно, з гори, віддаляючись від ритуально-містичної білої фігури. Альбом виходив у двох дизайнах - чорному і червоному, обмеженим тиражем по 5 000 копій кожен.

При записі "Those Who Do Not" в Ісландії, музиканти використовували оригінальний, винайдений ними інструмент Піорріджметр. Насправді ж це був всього лише перероблений під потреби Psychic TV звичайний семплер.

Не меншим гріхом, на наш погляд, було б замовчування факту існування Iron Maiden і їх маскота Едді. Про це явище у музичних гуртів ми будемо робити окремий матеріал, але "Somewhere in Time" 1986 року ми без уваги в цій статті залишити не можемо.

В обкладинці до цього альбому зашифрована така маса фактів, пов'язаних з 10-річною історією гурту, що по ній потрібно писати окрему замітку. Ми наведемо деякі з них, а весь перелік ви можете прочитати самі знаєте в якому кібердовіднику. Тільки краще в англійській його версії.

• На оформленні присутній нічний клуб Sand Dune. Пісня гурту "To Tame A Land" написана за мотивами книг про планету Дюна. А треба сказати, що тоді на епопею Френка Герберта був шалений попит, що не дивно, бо наукова фантастика.
• Ще один факт, присвячений фантастиці, - в лівому нижньому кутку, далеко зображений кінотеатр імені Філіпа Діка. А над ним на вході анонсується "Той, що біжить по лезу" у вигляді напису "Live After Death / Blade Runner".
• Над клубом “Rainbow” приземлилася TARDIS з "Доктор Хто?", А навпроти неї під баром Tehe's стоїть Бетмен. Наче щось повинне ось-ось статися. Правда, ще не було подібного кіно або коміксів, в яких би Повелитель часу зійшовся у протистоянні з Людиною-кажаном.
• Є два написи російською: "Кефір" і "Мене нудить" (взаємозв'язок простежується) і на івриті: "Джин" і "Ім'я Бога", яке не можна вимовляти вголос.

Цей album art малював відомий Дерек Ріггс. Цього разу Едді перетворився в персонажа з майбутнього і став схожим на щось середнє між бойовим андроїдом і термінатором. Необхідна данина тим часам.

Але не фантастикою єдиною. Веселощів у музиці теж було хоч відбавляй, а оскільки це була епоха музичних відкриттів, то простору для експериментів "на грані" було більш ніж достатньо.

Без гумору і синтезу стилів не було б "Licensed to Ill" від Beastie Boys. До сих пір його справжня назва "Do not Be a Faggot" викликає посмішку на весь рот. Оскільки у нас стаття не англомовна, то можна дозволити собі не закреслювати деякі слова в назві.

Звичайно, лейбл Def Jam Recordings, який випускав реліз, попросив змінити назву на більш нейтральну. Звичайно, біла хіп-хап трійця це зробила.

На диво, при цьому, компанія погодилася випустити обкладинку з розворотом. У повному вигляді на ній зображений літак, який врізається в поверхню і схожий при цьому на сигаретний недопалок. З цікавих фактів в оформленні - зверніть увагу на хвіст повітряного судна, цифри на ньому в дзеркальному відображенні читаються як "Eat Me". Автора всього цього візуального хуліганства звати David Gambale, більш відомого як World B. Omes.

А ще (зі смішного) до створення альбому долучився Керрі Кінг - гітарист Slayer, які в той самий час писалися в тій же самій студії, що і Beastie Boys. Крім того, репери заміксували у треці "Rhymin 'and Stealin'" Led Zeppelin і Black Sabbath - від одних вони взяли барабани, а від других гітару і порізали на семпли.

Наступних героїв на семпли в той період ніхто ще не різав, оскільки металісти були тоді суворі й могли вдарити кулаком. А з урахуванням того, що шкіра, косухи, "болти" на пальцях і вся атрибутика могли навіть в душі не зніматися, то можна уявити собі рівень суворості, наприклад, шанувальника Motörhead.

Що, власне, і видно з обкладинки альбому, де є стиснутий кулак з болтами у вигляді черепів. Суворість і прямолінійність очевидна (або відчутна фізично). Цей реліз не можна було не згадати, бо практично кожен Motörhead - це щось культове і своє, окремий відбиток епохи в музичній субкультурі. Група за весь час не змінювала своєї лінії й це робить їм честь.

Після 2015 року (вокаліст Леммі Кілмістер помер 28.12.2015 - ред.) гурт взагалі став вкотре культовим, і з'ясувалося, що у нього в два, а то і в три рази більше фанатів, ніж здавалося. Якщо судити про популярність по принтам на одязі, їх можна порівняти хіба що з Ramones ...

І, оскільки ми в цій статті намагалися збалансувати дві півкулі, дві країни, Старий і Новий Світ, то на противагу Motörhead із Західної півкулі голосно і безкомпромісно заграла Metallica зі своїм "... And Justice for All". Як і у перших героїв частини три про Музику й арт, у Metallica в цьому альбомі дебютував Джейсон Ньюстед, що прийшов на зміну трагічно загиблого в 1986 басиста Кліффа Бертона. Тобто події, що супроводжували вихід релізу, не навіювали оптимізму.

В Америці 1980-х років політична і соціальна структура суспільства піддавалися жорсткій критиці з боку представників важкої сцени (див. Dead Kennedys вище - ред.). Це пов'язано з перегонками озброєнь, ядерними і космічними програмами, перемогою суспільства споживання, рівнем злочинності. Тому нічого дивного, що Metallica вирішили використовувати політичні мотиви в оформленні свого четвертого LP.

Сам альбомний арт малював Стівен Горман за начерками Ларса Ульріха і Джеймса Хетфілда. На платівці зображена Феміда, яку зіштовхують з постаменту. На її терезах лежать долари, а груди оголені. Саму назву альбому музиканти спеціально написали шрифтом, який нагадує графіті. Фраза "... And Justice for All" є частиною клятви прапору США.

В альбомі гостро зображена військова тематика. Особливо, це стосується пісні "One", історія якої безпосередньо пов'язана з книгою Далтона Трамбо "Джонні взяв рушницю". По ній згодом зняли фільм, а про пісню, кліп і концепції, з усім цим пов'язаної, були написані праці й, можливо, навіть дисертації.

Матеріал вичитували, доповнювали\урізали, коментували: Філіп Добров, Валерій і Юлія Корнєви, Олександр Масовець, Ярина Денисюк, Велике їм спасибі!

To be continued… in 1990's

Усі частини матеріалу тут:
https://www.neformat.com.ua/rubrika/music-meets-art

All images are copyrighted by their respective copyright owners.