The Dops — Panic Attacks (2019)

Hey ho, let’s go!

Пройшло вже 40 років з виходу культового фільму "Rock n Roll High School", у якому Dee Dee Ramone не міг запам’ятати 5 слів тексту, тому його репліку скоротили до двох слів, а реальні фанати Ramones, яких запросили бути масовкою під час зйомки концертної частини для кіно, до нестями налякали своєю неконтрольованою поведінкою виконавицю головної жіночої ролі P.J. Soles. З того часу панк-рок зазнавав незліченну кількість пертурбацій, а футболки з класичним дизайном Ramones почали продаватися у масмаркетових магазинах одягу і побачити таку на дівчатах модельної зовнішності, які б навіть не поглянули на лузера з гітарою у блакитних skin-tight джинсах та косусі, стало звичайною справою.

Попри це, рок-н-рольний панк не думає вмирати. До прикладу, щоб далеко не ходити, в Україні The Stinx випускають два EP за рік, любов до минулорічного релізу The Troubled – "Spacing Away" лише посилюється, Exult зробили реюніон, а харків'яни The Dops випуском альбому "Panic Attacks" викликають сильне бажання запитати в панк-подружки, чи не хоче вона потанцювати.

Активні з 2015 року, The Dops заявляють на своїй Bandcamp-сторінці, що "Panic Attacks" – це перший повноформатний альбом, хоча я був певен, що їх дебютник — це "Aw Shucks!" 2016 року.

"Так, "Panic Attacks" дійсно вважається нашим першим повноформатником, бо "Aw shucks!" трохи не дотягнув до цього формату. Там всього 8 пісень. Але насправді це спірне питання" — пояснює Paul із The Dops.

Обожнюю панк за те, що вісім пісень – це замало для альбому. Але давайте про "Panic Attacks". На альбомі 12 пісень, при чому на двох з´являються запрошені гості, і до того ж цікаві! Так, зрозуміло, що насправді набагато крутіше вважати "Panic Attacks" дебютником, адже коли на твоєму першому повноформатному альбомі на фітах аж цілий Джо Квір з The Queers, легенда олдскульного (поп)панку, відомий своїм суворим характером та fuck you attitude – це, як СТБ, вражає.

"По-перше, хочу сказати що Джо Квір чудовий чєл, як мінімум, тим, що попри свій мега статус у світі панк-року, він допомагає реалізовувати мрії таких невідомих гуртів як ми. Насправді все було так. Я просто запропонував йому взяти участь в одній з наших пісень і розповів, звідки ми. На що Джо відповів: "Взагалі-то я більше не займаюся фітами, але оскільки ви з України, я хочу допомогти". Ха-ха. Якби хтось сказав мені 12 років тому, що коли-небудь у моїй пісні візьме участь один із найбільш топових на мій смак музикантів, я б просто не повірив. Нам пощастило, що так вийшло", — пояснює той же Paul.

Але не везінням єдиним. The Dops і справді гарно звучать та будуть до смаку як любителям Ramones, так і тим, хто пам’ятає про Green Day, який було не соромно слухати. І це точно краще ніж Біллі Джо та компанія на Revolution Radio. Треки "9x12" та "She´s The One" – це пісні, які приємно поставити для дівчини, яка тобі подобається.

Проте, крім очевидних інфлуенсів (Ramones, The Queers, Green Day), на альбомі знайшлося місце і для експериментів. Так у треці "Shit Outta Luck" з’являється несподівана скрипка, а другий фіт на альбомі "My Heart Is A Mess" – світлий і приємний трек, на якому вокальну партію виконує Марія Surfbird.

"З Марією теж круто все вийшло, практично так само. Я запропонував Маші написати текст і заспівати пісню повністю. З нас же була музика. Як на мене, вийшла досить таки непогана баблгам поп-панк пісенька у дусі The Queers і Beach Boys. До речі, раджу зацінити її гурт Surfinbird", - розповідає Paul.

Трек і справді вийшов цікавим, танцювальним та додає альбому різноманітності.

Як було вже згадано вище, інтернет надає можливості для всього. І у світі панк-року, де завжди на першому місці була дружба та бажання гарно проводити час (можна, звичайно, сперечатися і казати про політичну складову панку, проте я з тих, хто вважає, що батьки – це Ramones, а не Sex Pistols, і протест — наслідок, а не причина), інтернет дає можливість невеликим гуртам, про які не всі знають у їх рідному місті, бути відомими навіть далеко за межами континенту. Так, наприклад, обкладинку для альбому малював бразилець Paulinho Tscherniak з гурту Flanders72, з яким це було узгоджено за пивом у Музеї Ramones в Берліні, а схвальні відгуки про альбом гурт отримував зокрема з Японії, США, Латинської Америки... Як згадують The Dops, більшу частину мерчу теж було продано за кордон.

Загалом, "Panic Attacks" – це альбом, на якому знайшлося місце і цікавим рішенням, і тому самому old school pop punk або bubble gum, у якому особливо нічого не потрібно видумувати, а просто вміти його грати від душі. Приємно, що ця музика знаходить своїх слухачів, незалежно від того, де і як вона написана, головне, щоб зіграно було як треба. Сподіваюсь, поціновувачі знайдуться і на Батьківщині.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

The Dops у соцмережах:

https://thedops.bandcamp.com/
https://www.facebook.com/thedopspunkrockband/
https://vk.com/thedopspunkrockband