ТОП-5 pop релізів 2019 року від Юрія Касьяненка (Bastard Disco)

Тематичні топи вітчизняних музикантів продовжуються. Сьогоднішній наш герой - Юрій Касьяненко, який зараз співає у польській команді Bastard Disco і якого ми попросили назвати п'ятірку найкращих поп-релізів 2019 року. Трактування сучасної поп-музики в Юри доволі широке і тим цікавіше ознайомлюватися з цим переліком. 

Vanishing Twin — The Age of Immunology (psychedelic-pop, UK, Fire Records)

Британський колектив з міжнародним складом, для поціновувачів Stereolab, Broadcast і Heliocentrics, також йдеться про вплив Sun Ra, Can, Velvet Underground, the Stooges і Енніо Морріконе та library music. Рівною мірою чарівна та космічна музика.

Fenella — Fehérlófia (ambient, psychedelic, electronic, UK, Fire Records)

Це Jane Weaver і її саундтрек до культової анімації "Fehérlófia" угорського режисера Марцелла Янковича (у нас називається "Син Білого Коня", 1981 рік). Це неймовірної краси космічний ембієнт аналогового походження. Потрібно визнати, що продуктивність Уівер за останню п'ятирічку вражає, при цьому, чим далі — тим цікавіша її музика.

Káryyn — The Quanta Series (idm, ambient, avant-pop, USA, Antevasin)

Це дебютний альбом американки сирійського походження, яка, до того ж, втратила кількох членів сім'ї в Алеппо. Це вражаючої сили та краси сумний idm, що сильно відрізняється від усієї нової деконструкції клубної музики... своєю людяністю та відсутністю понтів. Для любителів ARCA, Bjork і тих, кому новий альбом FKA Twigs занадто нудний.

Föllakzoid — I (krautrock, electronic, techno, Chile, Sacred Bones Records)

На новому альбомі чилійці відмовилися від усього хіпарства і заграли техно. Не те, щоб це техно було якимось винятковим і вражаючим фантазію, але хід, як мені здається, красивий: і як логічна подальша редукція їх музики, яка вже мала місце раніше, і як тролфейс усім любителям психоделії та стоунера, які, звичайно ж, вважають, що техно — це і не музика взагалі.

Billie Eilish — When We All Fall Asleep, Where Do We Go? (pop, USA, Interscope)

Подобається вам це чи ні, Біллі — це альтернативний рок сьогодення. Ймовірно, вона, Ліл Піп та Ghostmane — це ті, завдяки кому молоді люди взагалі дізнаються про існування мазафаки, панку та іншого андерграунду. У Біллі мені подобається її явна анти-beyonce сутність. Це анти-rnb — як противага вульгарному rich-and-beautiful нульових і ритм-енд-блюзу — як багатому музичному спадку. Біллі не намагається здивувати своїми вокальними вміннями, своєю творчою натурою (привіт FKA Twigs, як музиці саме мілленіалів, але не покоління Z) або багатим продакшеном (немає речі, що би потрапила під девальвацію сильніше). Словом, це музика, зроблена на коліні братом, для своєї сестри — крутої малої... або, скажімо, музика, що намагається так виглядати.

Інші статті серії тут: https://www.neformat.com.ua/rubrika/top-5-inozemnih-reliziv-2019