Пиріг і Батіг — Сьпівомовний (2021)
Пиріг і Батіг шукають паралелей між кріпацькою лірикою Руданського та музикою рабського минулого афроамериканців у новому альбомі "Сьпівомовний". Виходить бадьоро, хвацько, похмуро й сумно.
Відколи сольний проєкт львівського автора/виконавця, митця й поета Мар’яна Пирога став повноцінним колективом за рахунок "Батога" у назві й знаних у львівській культурній тусовці музикантів у складі, усім, хто стежить за творчістю Мар’яна, вже не терпілося почути перші студійні записи його гурту — бо ж ковідні записи "пандемічних виступів", де грався новий матеріал, і давніші пісні Мар’яна у повноцінному аранжуванні тільки підігрівали інтерес публіки до бенду цього непересічного й актуального галицького артиста. У вечір перед Новим 2022 роком у соцмережах гурту нарешті з’явилося посилання на такий довгоочікуваний українською музичною спільнотою альбом на вірші Степана Руданського — "Сьпівомовний" (sic!). І він, схоже, став квінтесенцією таланту Пирожка.
Пандемічний виступ проєкту, 2020
Називати цей реліз "альбомом на лірику Руданського", однак, було би занадто просто. Адже творчість Мар’яна Пирога — це набагато більше, ніж музика й слова, а його світогляд — наче маленький мікрокосм, де музичне, мистецьке й поетичне перетинаються у тандемі непідробної щирості й якогось особливого тепла записів. Вони занурюють у чарівливу атмосферу, будучи справжньою "comfort music", до якої повертаєшся у не найкращі миті життя.
"Сьпівомовний" записувався на студії звукорежисера Вадима Возняка, "Хуторі Сміху й Шуму", що й справді знаходиться на Тернопільщині поблизу села Покропивна, у маленькому віддаленому місці серед полів. Накопичували матеріал без метроному — і ця, здавалося би, маленька деталь чи не найбільше вплинула на звучання альбому. Завдяки відсутності надмірно строгого підходу до запису, композиції на "Сьпівомовному" відчуваються живими — дихаючи, спостерігаючи й ніжно розповідаючи слухачу свої тихі скромні історії. Бо Пиріг ніколи не був пафосним у творчості, й на цьому релізі здобув ті вершини легкості й щирості, яких раніше у подібному жанрі досягав, хіба що, Філ Елверум із The Microphones i Mount Eerie.
Маючи у складі гітару, скрипку, тромбон, віолончель і перкусію, Пиріг і Батіг звучать камерно — і хоч концепція "співомовок" викликає асоціації із чимось українсько-фольклорним, тут, натомість, набагато більше блюзу, кантрі, спірічуелу, мало не новоорлеанського джазу, і, звісно, інді-фольку під соусом унікального бачення Пирожка. Воно й не дивно — адже маючи у арсеналі "кріпацьку" лірику Руданського та музичний вплив афроамериканської культури, "Сьпівомовний" шукає паралелей між невільницьким минулим українців і темношкірих. Інколи це звучить, як джазові треки Radiohead, а інколи навіть вчуваються вайби "камернооркестрових" епізодів Sigur Ros.
Альбом доступний на усіх стримінгових сервісах https://linktr.ee/pyrigbatig
Альбом звучить так, наче до українського села забрели мандрівні музики, які почали хвацько грати свої молодецькі пісні, в процесі проникнулися сентиментом до тяжкої долі народу й під кінець затягнули тужливої. Такою і справді є структура "Сьпівомовного", який безтурботно розпочинається "Чорний кольором" і чіпляє мотивом у "Згадай мене, мила", а вже ближче до "Полюби мене" починає звучати, як дарк-кантрі.
Похмурі "Світить місяць", "Голе моє поле" й "Ти не моя" вкупі з переосмисленням народної пісні на слова Руданського, "Повій вітре", підводять до найтемнішої композиції на альбомі, яка складається лише з гітарних флажолетів та голосу Пирожка — "Моя смерть". Такий апокаліптичний трек, на протиріччя назві, все одно звучить, як світлий сум.
Останній трек, "Гей, бики!", є кульмінацією символічного (а може, й несвідомого?) пошуку паралелей між українцями та афроамериканцями, й звучить, як справжня негритянська робоча пісня на кріпацький лад.
Концепція "Сьпівомовного" проста, але робоча. Покласти співомовки на якісну музику й здмухнути з Руданського пил, назбираний за радянські часи — ось і уся задумка Пирога й Батога. Однак завдяки спільному таланту всіх музик гурту та мистецькому таланту фронтмена, така лаконічна ідея грає яскравими барвами — і завдяки креативному лірик-відео на "Згадай мене, мила!" (якесь концентроване добро), обкладинці та інших ілюстраціях, створених для альбому, і завдяки тій самій легкості й теплу, яких нові музиканти не забрали, а примножили у Пирога.
Лірик-відео на "Згадай мене, мила!"
Видавати альбом в останні години 2021 року було поганою ідеєю. Багато людей, на жаль, пропустили цей по-справжньому хороший реліз через нестачу продуманого промоушену, що в цілому є слабким місцем Пирога й Ко. Бо така музика має звучати на одній сцені із ДахаБраха, а не цінуватися виключно галицькою культурною тусовкою.
Хоча інколи замислюєшся: а чи потрібно це Мар’яну Пирогу та його гурту? Чи прагнуть вони слави, яка була би рівноцінною їхньому таланту? А якщо їм комфортно й у образі локальних львівських персонажів? Побачимо разом із наступними релізами.
Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua
Пиріг і Батіг у соцмережах:
https://www.facebook.com/pyrigbatig
https://linktr.ee/pyrigbatig
