Balance Interruption - Door 218 (2016)

1 квітня 2017 року відвідувачам київського клубу Bingo було явно не до сміху: було радше до радощів, адже їм пощастило побачити на власні очі легендарних грецьких блек-металістів Varathron, які вперше за свої майже 30 років існування відвідали Україну. Даний захід окрім ганебно низького рівня відвідування відзначився також участю в ньому ряду вітчизняних гуртів, наприклад Daemonium (Кривий Ріг), Deathincarnation (Черкаси), Hellhate (Київ/Лисичанськ) та Balance Interruption (Київ), останні з яких восени 2016 року розжились своїм вже третім повноформатним альбомом — Door 218, виданого в результаті співпраці між російським та бельгійським лейблами — Satanah Records та Abstruse Eeire Radiance відповідно.

Як відомо, Balance Interruption ще зі свого першого концептуального релізу Nuclear War for Rescue, випущеного Possession Productions (Мінськ) в День Незалежності України в 2007 році, грали не зовсім «канонічну» форму блек-металу, постійно заграючи з дисонуючими, технічними і на перший погляд зовсім хаотичними і немелодійними ходами. Подібні рішення відверто вже тоді виділяли гурт серед всього вітчизняного контингенту колективів в даному або суміжному жанрах, принаймні переважної більшості з них, але навряд чи тоді хтось про це здогадувався, окрім справді вузького кола слухачів.

Їхній другий альбом — Era II: Desert of Ashes —, випущений аж через чотири роки, не просто продовжив почате дебютником, а досягнув якісного стрибка вгору. Все так же зачіпаючи апокаліптичну тематику в своїй ліриці музиканти зуміли розвинути або навіть відшліфувати власне звучання до нового рівня, заодно місцями наситивши музику індустріальними, ледь не танцювальними, макабричними елементами. І якщо після Nuclear War for Rescue ще можна було сказати, що відчувається вплив культових французів Deathspell Omega чи навіть Mayhem зразка альбомів Grand Declaration of War та Chimera, то Era II: Desert of Ashes — зразок того, що кияни, здається, знайшли свою нішу в жанрі, як би це голосно не звучало.

Успішний новий альбом звернув увагу на гурт, і вже в 2013 році Balance Interruption виступили на відомому чеському open-air’і — Brutal Assault, після чого про киян на півтора роки не було ні слуху ні духу: вони в знову оновленому складі (NK-47 – гітара, вокал, семпли; Lucifer – бас, вокал; Kim – ударна установка) записували новий альбом.

І як це було з релізами попередніх двох альбомів, виходу нового повноформатника, котрий, як згадувалось вище, отримав назву Door 218, передувала презентація 22 січня 2015 року EP Morbid Soul Shelter з деякими композиціями з анонсованого альбому: такий собі аперитив. Сам же повноформат побачив світ 28 вересня наступного року.

Основна ж на перший погляд відмінність Door 218 від попередніх релізів гурту — присутність саксофону. При чому вже в першій композиції «Last Sunset Without Sun»; і його поява з першого разу, відверто кажучи, здивувала, хоча сам прийом далеко не новий, якщо пригадати його активне залучення для альбомів хоча б таких відомих експериментальних метал-проектів, як Sigh, Ihsahn, Pan.Thy.Monium («Kronos», 2009), Subterranean Masquerade («Suspended Animation Dreams», 2005), maudlin of the Well, Kayo Dot, при умові, що останній взагалі можна характеризувати як «метал-проект». В нашому випадку саксофон дивним чином чудово вписується в цілковито неживу хтонічну атмосферу альбому, наділяючи її своїми короткими  і вульгарними партіями певним шизоїдним нездоровим присмаком.

Крім того, Door 218 характеризується певним відходом від апокаліптичних видінь: в ліричному плані музиканти стали зачіпати більше гостросоціальні теми сьогодення, про що свідчить наявність в якості intro/outro композицій характерних аудіо-семплів («Door 218», «Suicidealer», «Not Survived to the Sentencing»). На жаль, на самі тексти зіслатись не вдається, адже вони опубліковані взагалі не були навіть на фізичних носіях. В цілому ж звучання альбому приблизно тотожне з попереднім: з постійно рваним ритмом, скаженими переходами між куплетами, булькаючим басом, який періодично виходить на перший план, і крутими «жирними» гітарними рифами. Частка індастріалу та якогось машинного ембієнту теж відчутно зросла, апогеєм чого, вважаю, можна назвати найбадьорішу композицію всього альбому — «Incubatum Conveyor».

В якості завершення хочеться сказати, що Door 218 — справді найкращий альбом гурту, як це і має бути згідно законів логіки. Дана робота виділяється не тільки серед дискографії гурту, а, мабуть, серед всього, виданого в світі взагалі в 2016 році в даному жанрі, своєю еклектичністю та наявністю специфічної атмосфери (хоч і нездорової). Альбом чудово записаний і зведений, в результаті чого чути чітко кожен інструмент, кожну партію вокалу. Ідеальний хронометраж (39 хвилин) не встигає набриднути і втомити слухача, зате дозволяє переслухати зайвий раз найбільш цікаві для себе треки. Словом, недарма ж деякими виданнями Door 218 був визнаний як найкращий альбом року.