Casa Ukrania – Ouroboros (2017)

Empires will ruin and cities will burn
From ashes we're made and to ashes return

Український неофолк — явище малодосліджене. Започаткований на межі тисячоліть Георгієм Чарським з його проектом Nekraїna, цей напрямок з самого початку був в глибокому андеграунді. Видана в 2005 році жанрова збірка Полин квітне стала прощальною піснею цього химерного явища. Оскільки жанр сам по собі налаштований на вузьке коло слухачів, продовження українського неофолку навряд чи хтось чекав. 

Символічно при цьому, що тепер ми спостерігаємо вихід нового альбому одеського дуету Casa Ukrania, який відмічає зміну стилістики їхньої творчості від кібер-етніки в сторону більш темних і езотеричних музичних матерій. Смерть українського неофолку закономірно перетікла в його повторне народження.

Назва Casa Ukrania (Український Дім) відсилає нас до творчості чилійського містика, письменника і режисера Алехандро Ходоровськи. Батьки Алехандро, євреї родом з України, тримали в далекому чілійському містечку магазин з такою назвою, яка була для них єдиною згадкою про покинуту батьківщину. 

До музики, яку грають Casa Ukrania, така алегорія пасує дуже влучно: культура предків витіснена електронною повсякденністю, рідну мову заміняє космополітична англійська, але глибинна пам'ять повертає нас в темне царство минулого знов і знов.

Дует, що складається з подружжя Наталії і Леоніда, раніше базувався в Києві і починав з електронної музики, в яку часом закрадались елементи української етніки. Уже після першого релізу давнє захоплення неофолком перемогло і визначило подальший напрямок роботи.

Новий їх альбом Ouroboros — це уже зріла концептуальна робота, присвячена давньому містичному символу смерті і переродження, осмислення якого проходить основною темою всіх пісень.

Перше, що припадає до уваги — високий рівень продюсування нових пісень, яке здійснював учасник дуету Леонід Жданов. Можна впевнено сказати, що батьки неофолку в складі Дагласа Пірса і Тоні Вейкфорда не посоромились би такої якості композицій і звучання.

Маючи коріння в електронній музиці, дует тим не менше демонструє тут успішний перехід до пісенної творчості: всі треки крім одного мають тексти, об'єднані спільною темою єднання смерті, любові і жаги до життя. Тут знайшлось місце і одам небуттю, й історіям про нещасну любов, і ствердженню себе через містичний пошук. 

Ряд треків зберіг електронну природу, але з'явились і живі інструменти: акустична гітара, флейта і мелодіка. Вокал Наталії Гриценко відійшов від народної стилістики і міг би нагадувати жіночу версію вокалу Девіда Тібета з Current 93, якби Девід вмів дійсно гарно співати. 

Деякі треки мають практично рок-н-рольний дух, як «Another Train Passing By», інші — нагадують то розслаблений електропоп, як «Sacred Within», то енергійний сінт-поп, як відкриваюча «The Path», то жорсткий електропанк, як «Far and Beyond». 

Більше всього я хочу похвалити треки, в яких багато гітари і духових. Саме вони більше всього прийдуться до душі любителям неофолку. Маршеві мілітарні барабани в «The Rest is The Dust», войовничі вокалізи Наталії у приспіві «Faces of Death», флейта і мелодіка в пісні «Дерево» — це те що робить Ouroboros для мене особливим альбомом.

Ouroboros не тільки показує нам нову сторону Casa Ukrania, а і відкриває новий розділ в історії української дарк-фолкової сцени. Можливо, нові проекти цієї сцени, про яких ми уже знаємо зі збірки Ноктурналія, вже зараз готові подарувати нам близькі по силі і якості релізи. Історія покаже!

Ложкою дьогтю залишається тільки той факт, що альбом не буде виданий на носіях і доступний лише в цифровому форматі. Зате ви завжди можете скачати його безкоштовно з їхнього bandcamp, а при бажанні — допомогти музикантам матеріально.