Drudkh/Grift - Зраджені сонцем / Hägringar (2016)

Так вже склалося, що сьогодні будь-яка згадка про харківський блек-метал проект Drudkh найчастіше зустрічається у словосполученнях з прикметниками типу «культовий» чи «легендарний», а його музика так чи інакше згадується або в якості одного з орієнтирів і натхнення, або в контексті банального порівняння, зважаючи, яку нездоланну планку харків’яни задали кожним зі своїх релізів, коли мова йде про нові блек-метал формування (або альбоми) особливо в Україні. І це зважаючи, що історія гурту починається відносно недавно – всього лиш в 2002 році. З тих пір колектив встиг випустити цілих 10 повноформатних альбомів, останній з яких під гучною і грізною назвою Борозна Обірвалася побачив світ в 2015 році.

Так, дійсно, даний колектив, який, до слова, ще з 2007 року зберігається у стабільному складі (Саєнко, Благіх, Кречет та Петров), фактично кожного року умудряється дарувати шанувальникам по релізу (як мінімум), підбираючи тільки необхідну вивіску одного зі своїх справді численних проектів, головним з яких після смерті влітку 2016-го міфологічного Blood of Kingu, залишається Drudkh. Для останнього цей рік же став куди більш позитивним, адже вже в першій половині березня французький видавець Season of Mist, який з 2010 випускає альбоми українців, та норвезький лейбл Dark Essence Records анонсували спліт-альбом Drudkh з одними із піонерів норвезького блек-металу як явище - Hades Almighty, студійної роботи від яких чекали добрих 14 років.

Правду кажучи, даний спліт окрім звичного благоговійного очікування нової роботи харків’ян відразу видався дещо незрозумілим, зважаючи, що анонсована сторона Hades Almighty мала бути представлена трьома треками, які ще в 2015 році  на тому ж норвезькому лейблі були видані як окремий міні-альбом. Втім, шанувальникам Drudkh подібні ексцеси вже були знайомі, коли, наприклад, на початку зими 2014 року в один день виходить спліт-альбом із музикантами з Манчестера Winterfylleth та збірник Eastern Frontier in Flames, в якому були зібрані композиції як з вищезгаданого спліту, так і з інших двох міні-альбомів – Slavonic Chronicles та Anti-Urban. Зрештою, це вже питання та претензії до видавця. Сама ж робота отримала назву Той, хто говорить з імлою, тим самим продовжуючи використання дієслів в назві, як це помітив свого часу оглядач останнього лонгплею харків’ян Максим Солодовник. Примітно, що в музичному та інструментальному плані вона також стала продовженням Борозни…, при чому навіть перевершивши її, ставши фактично найагресивнішим релізом за всю історію проекту, але в ліричному гурт відійшов від гостросоціальної, викликаної військовими вторгненням та похідними подіями, дещо прямолінійної площини, звертаючись до містичного сюрреалістичного символізму, використовуючи поезію представника «Розстріляного відродження» Володимира Свідзинського. Крім того, варто взяти до уваги, що вся поетична творчість Свідзинського була далекою від реалій, відчуженою, і це сприяло негативній критиці з боку радянської влади. І як ми знаємо, подібна ідеологія відстороненості, усамітнення, самозабуття проходить віссю крізь всю багату дискографію українського гурту. В якості обкладинки, до слова, була використана ілюстрація Вія відомого харківського ілюстратора книжок Едуарда Новікова.

Справжнім же сюрпризом 2016 року став анонс співпраці Season of Mist та шведського видавця Nordvis Produktion 7 липня у вигляді ще одного спліт-альбому Drudkh– цього разу з шведським one-man-band проектом Еріка Гердерфорса Grift. Цього ж дня була представлена перша і композиція українців – «Його двадцять четверта весна» та усі деталі майбутнього релізу, особливістю якого стала відсутність видання на CD, що особливо допекло автору цього огляду, та лімітований (всього 700 штук) випуск на вінілах. Дещо пізніше видавці опублікували композицію зі сторони Б – «Källan» у виконанні Grift. Дата релізу Зраджені Сонцем/ Hägringar - 16 вересня.

Власне, після бронебійного та агресивного попереднього спліту українців Той, хто говорить з імлою та віддаленого знайомства із дискографією Grif tнапрошувався більш розмірений настрій музики, ліричний, характерний середині нульових і такий звичний для Drudkh, але, звісно, зі звучанням, витриманим в дусі Вічного Оберту Колеса та Борозна Обірвалася. І ця думка знаходить своє підтвердження вже з першої композиції, яку раніше видавці представили в якості промо – «Його двадцять четверта весна». Дев’ятихвилинний трек починається доволі несподівано жорстко, зустрічаючи слухача активним гітарним рифажем та доволі «каструльним» звучанням барабанів, але вся ця поверхнева нерозторопність розтає, коли з уст Туріоса долинає лірика, написана весною 1933 року, в голодний для України рік, відомим львівським поетом Богданом-Ігорем Антоничем, котрий прожив зовсім коротке життя – 28 років, але чий творчий спадок здійснив неймовірний вплив на подальшу українську літературу. В якості основи музиканти обрали вірш «Вечір», абсолютно точно відтворивши його злегка містичний, більше романтичний, інтимний, а місцями навіть піднесений настрій в музичній формі, зберігаючи усі інтонації та прийоми, включно т.з. «кільцеву композицію» або обрамлення, коли фінал твору повторює його початок. «Його двадцять четверта весна» настільки приємно побудована, що її навіть було б звично почути на альбомі Пригорща Зірок 2010 року, а мелодії надійно закарбовуються в пам’яті. Подібна ж містичність подання зберігається і в другій композиції – «Осінь в сепії», в основу якої ліг вірш «Кроковеє коло» харківського поета Майкла Йогансена, який як і Володимир Свідзинський є представником «Розстріляного відродження». В народі поняття «кроковеє колесо» не має чіткого поняття, але судячи по текстах різних веснянок, кроковим колесом часто виступає Сонце, тоді як у Йогансена воно, крокове колесо, стала чимось на зразок надії на весняне оновлення землі, переосмисленням буття, переходом від реального до ідеалізованого. У Drudkh же «Кроковеє коло» набуло ще більш містичного зловісного відтінку, перш за все через інструментальну складову композиції, і якщо певні надії на весняне оновлення є, то тільки крізь призму нинішньої злоби. Крім екстремального вокалу Туріоса, композиція ускладнена також і чистим голосінням, за які відповідають запрошені музиканти – Кріс Нотон з Winterfylleth та відомий піаніст з Ньюкасла Марк Дікс, який чомусь в розвороті вказаний як учасник манчестерського гурту. Емоційно «Осінь в Сепії» звучить ніби на противагу першій композиції, і на заміну кульмінаційній майже ейфоричній піднесеній музичній складовій приходить більш приземлена та злостива, періодично огризаючись моторошними гітарними програшами.

Власне, а тепер трохи про шведський проект Grift, чиї два треки лягли в основу сторони Б даного спліту. Дана формація була заснована зовсім недавно – в 2011 році двома його подальшими учасниками - Еріком Гердерфорсом (вокал, гітара) та Йоаном Хальбаком (ударні), останній з яких грав буквально до початку запису єдиного повноформатного альбому – Syner («бачення») 2015 року. З тих пір Grift– це one-man-band проект Еріка, який запрошує музикантів лише під час виступів наживо. Тут, чесно кажучи, цікаво інше: гурт з самого початку надихався творчістю відомих шведських митців (художників, поетів, письменників), аби правильно сформулювати власне відчуття туги, меланхолії, втечі від публіки, роздумів людського буття (найчастіше навіть людської нікчемності) як через лірику, так і завдяки, перш за все, музиці. Думаю, наводити паралелі з творчістю Drudkh зайвий раз не варто. Шведська сторона даного спліту отримала промовисту назву «Hägringar», що в перекладі на українську означає «марева». Звісно, мені як не носію шведської мови і навіть не як її знавцю досить складно вловити справжній глибинний її настрій, який зазвичай криється між рядків, тому навряд чи зможу об’єктивно оцінити посил Еріка слухачеві. Представлення даних «марев» починається з «Джерела» - «Källan», в якій Ерік осмислює пошук людини сенсу свого життя, надії та майбутнього. Композиція починається зі шепоту, наче в якомусь одинокому гроті, підземного струмка, на заміну якому приходить приємний акустичний програш. Дане інтро займає приблизно третину композиції, після чого до інструментальної партії включається істеричний скрімінг, характерний більше депресивному блек-металу, такому поширеному в Швеції. Сама ж композиція до свого завершення набирає оборотів, досягаючи місцями то кульмінаційних яскравих моментів, то знову неспішних акустичних програшів, але у порівнянні з українською стороною спліту, темп композиції все ж спокійніший. Завершує альбом трек під назвою «Cirkeln» - «коло», розповідаючи про циклічність людського існування, сповненого парадоксальних, на перший погляд, обставин, які замість знищити особистість, змушують її вистояти і терпіти біль надалі. Подібний настрій, злегка сповнений якоїсь неявної надії, проглядається й в інструментальній частині, досягаючи певного ствердного, впевненого настрою, особливо при підключенні партій електрогітари та ударних, але мінорний та пригнічений її настрій перманентний.

В якості обкладинки використана картина фінського художника-символіста Магнуса Енкеля «Прогулянка Смерті», написана 1986 року.

Отже, що можна сказати про спліт Зраджені сонцем / Hägringar? В контексті Drudkh, оскільки для мене як українця робота харків’ян виявилась ближчою з багатьох причин,  цей реліз в ліричному плані став свого роду продовженням попереднього спліту. Музиканти після виразного і дещо прямолінійного повноформату Борозна Обірвалася прагнуть до морального оновлення. Вони звертаються до містичних тем, ніби демонструючи свою втому від соціального оточення, подій в Україні. А після останнього лонгплею в тому, що доля Батьківщини їм не байдужа і музиканти слідкують за подіями у ній, можна не сумніватись. Мабуть, нема нічого дивного в тому, що в якості лірики були використані вірші поетів, котрі не прожили повноцінного життя, і у двох випадках були знищенні системою через свою відчуженість та незалежність від ідеологічних оков (Свідзинський та Йогансен), а вся їхня поетична творчість наче втікала від реальності, шукаючи порятунку в природі, в язичницькій міфології та навіть сюрреалізмі. Паралелі з самим музикантами так і напрошуються. Та й, в принципі, з будь-ким із нас теж, адже втомились не тільки вони.

В цілому ж  спліт Зраджені сонцем / Hägringar виглядає дуже гармонійно, якщо порівнювати з попереднім. Ерік, наприклад, про даний реліз говорив, що «цього разу намагався розвинути Grift далі до більш спокійного вираження, але зберігаючи характерне  зловісним почуттям уразливості і самотності. Обидві пісні були написані в досить сумнівному часовому проміжку для мене, і я думаю, що досить чітко виражена в ліриці.
Для мене було абсолютно природно, аби організувати співпрацю з українцями Drudkh, тому що ми обидва дуже ставимось з пошаною до традицій наших країн, їх писемності та літератури, які багато в чому надихнули нас, щоб створити те, чим ми і займаємось». Думаю, тут насправді нічого добавити, якщо ви слухали даний реліз: він слухається цілісно, органічно, незважаючи на певний піднесений, сповнений примарної надії, початок від українців та пригнічене депресивне завершення від Grift.

Bandcamp GRIFT - https://griftofficial.bandcamp.com/album/drudkh-grift-betrayed-by-the-sun-h-gringar-split-lp

Bandcamp DRUDKH - https://drudkh.bandcamp.com/album/betrayed-by-the-sun-h-gringar

Bandcamp NORDVIS - https://nordvis.bandcamp.com/album/h-gringar

Facebook GRIFT – https://www.facebook.com/Griftofficial

Facebook DRUDKH - https://www.facebook.com/Drudkh.Official