Keepleer 18 - Relictum (2018)

Сладж – димна зброя дивного покоління для того, щоб вистрелити з життя біль і поринути у гедонізм. Просуваючись поміж вухами та легенями, жанр в Україні має дуже мало представників як серед слухачів, так і серед гуртів. Бо мало хто готовий до болючого збоченого кайфу, хоча вся країна так і живе, здається, останні років 90. Та перед нами ідеальний саундтрек буття, яким його мав би бачити середньостатистичний сладжер.

Keepleer 18 – гурт з міста Чернігів, котрий є головним недооціненим і, взагалі, чи не єдиним справжнім представником української сладж сцени, випустив свій другий повноформатний альбом "Relictum". За випуск на фізичному носії відповідає московський лейбл Bad Road, що спеціалізується на випуску фізичних релізів найкращих представників зарубіжної повільної важкої музики, таких як Fistula, Midmourer, Ketamine, Gangrened, Sithter та інші. Лейбл, до речі, кілька років тому випустив на CD і перший альбом чернігівців "Vammifiaa".

Альбом починається таким собі ранковим саундтреком, коли після пробудження відчувається, що вся кімната намертво просякнута димом, крізь який ледве пробиваються тьмяні сонячні промені. Замість підлоги – рідини невідомого походження, у яких плаває ледь живе тіло твого кращого друга, котрого в тебе наче ніколи не було. Зрештою, розплющивши очі, ти думаєш "Хоч би впоратись...", а звідкись чути голос-бензопилу невдоволення і приймаєш рішення тікати, та не знаєш куди.

Стан то покращується, то погіршується, у голові лунає в’язкий пентатонічний флегматичний потік думок, а внутрішній голос кричить тобі мовою грибів щось те, до чого ти маєш звикнути протягом усієї довжини альбому. Ні, справді. Голос вокаліста – фірмова фішка, що додає ще більшої всратості, як звучанню гурту, так і твоєму буттю. Для ніжних вух упереджених снобів прослуховування не передбачене.

Відомо, що через цей факт для більшості так званих сладжерів з коворкінгів зі смузі та іFалафєлєм в руці Keepleer 18 знаходиться поза зоною уваги. Хтось навіть порівнював це із Johnny Winter – Serious Business. Але ті, хто розуміє значення слів Upsidedown Cross, Killslug, Adolf Satan, Burning Witch, Throat, Jail., зрозуміє значення кожного слова у "Relictum". У музиці гурту вокал використовується радше як інструмент (бензопила для реліктових дерев, дриль для середнього вуха, відбійний молоток від похмілля). Зі слів, власне, вокаліста Сергія Сенчука:

"Все народжується як імпровізація і поступово стає текстом, повторюється знов і знов, наче імпульси і коливання, які передаєш через музику".

Щодо музики, то це справжній сладж as is: пентатоніка та бородаті нагнані хардкорщики, які її ганяють на своїх інструментах, повільно і впевнено. Це ритм, під який хочеться перекочуватися за своїм пузом, навіть якщо його нема, тримаючи бокал тієї самої невідомої недопитої рідини, червоними очима споглядаючи реальність, про яку розказують чернігівці. Фірмовий, але якісний звук, до зведення і мастерингу якого доклав зусиль гітарист гурту Артем Меркулов: середньотемпові гімни огидному буттю змінюються хардкорними бойовиками ("Savreetpar"), - все як треба, без балад і шмарклів.

Підсумовуючи, при всій своїй звуковій флегматичності з автоматичною посмішкою, альбом просякнутий ментальним тягарем того, що все найкраще навколо нас нищиться: найкращі представники людства, світлі розуми, як і будь-які представники рослинного світу, вся планета знищує себе сама людськими руками і, зрештою, все перетворюється на "Kompoozzt". Якщо цього не винести з глосолалії, то можна зрозуміти з оформлення релізу, на обкладинці якого красується старовинна фотографія лісорубів на фоні гігантських реліктових дерев. Воно, звісно, не зовсім в’яжеться до червоноокого споглядання всесвіту, але хто знає: може, чим більше мирних неупереджених червонооких флегматиків народить планета, тим більше залишиться рослин і світлих розумів?

Keepleer 18 у соцмережах:

https://www.facebook.com/Keepleer18/
https://vk.com/keepleer18
https://keepleer18.bandcamp.com/
https://twitter.com/Keepleer18
http://youtube.com/keepleer18