Levegh — s/t (2016)

Їх лірика сповнена чуттєвої поетичності та вистражданого трагізму життєвих перипетій.  Вони оспівують те, про що чоловіки намагаються мовчати, а дівчата розповідають тільки одна одній. 

З першого прослуховування спадає на думку, що це черговий хардкор нової або ще якоїсь там школи, проте це не відповідає дійсності. Пані та панове, знайомтеся — гурт Levegh. Грають шалене screamo з надривним вокалом.  

Якщо ж звернутися до історії жанру, то ми бачимо наступну картину: цей напрямок екстремальної музики зародився у  Північній Америці в 90-их роках 20 ст., та за невеликий проміжок часу зазнав успіху, особливо на теренах хардкор-панк сцени. 

Назва «screamo» прийшла вже згодом, а напочатку свого існування напрям мав назву «chaotic emo». До речі, від емоційного хардкору, скрімо відрізняється вокалом, дещо іншою акордністю та ритм-секцією з більш замислуватими вставками у брейкдаунах. Лірика здебільшого носить особистий характер.

Повертаючись до творчості Levegh, зауважимо, що звук на останній платівці доволі канонічно відповідає вимогам жанру та старому панківсьокму принципу DIY (Do It Yourself), тобто – зроби сам. 

До складу їх останнього «епішнику», виданого у 2016 році, входить п’ять композицій високого емоційного забарвлення. 

«Озираючись довкола»  — так називається одна з пісень Levegh — вони бачать тільки хаос, суєтність та марність усіх життєвих намагань. Такий стан речей по-справжньому наштовхує на духовні та душевні (не переплутайте) поневіряння та емоційні перепади: від любові до ненависті, як то кажуть, тільки один крок.

Серед інших треків варто виокремити «утекти б од себе світ за очі», на слова відомого українського поета-дисидента Василя Стуса. У цьому тексті відчувається пекучий жаль та вселенських масштабів журба, яка залишається після нещасного кохання, немов накип на казані.

Повертаючись до теми Levegh, зауважимо, що на своїх сторінках у соцмережах учасники гурту пишуть, про припинення свого існуваня. Але не варто засмучуватися, тому що наразі триває робота над новим проектом. Цікаво, що цього разу запропонують нам сумчани: журбу, радість чи нову порцію переосмислення української поезії?