Minenwerfer / 1914 - Ich hatt einen Kameraden [split] (2016)

Напевно всім, хто слідкує за українською метал-сценою, є очевидним, що львівська команда 1914 після випуску свого дебютного альбому в грудні 2015 лише набирає обертів, розширюючи зокрема географію своїх концертів і виступаючи на найрізноманітніших фестах (від "цивільних" Файне Місто і Західфесту до, наприклад, тематичного й легендарного Kilkim Žaibu). Як я вже писав торік зі схожого приводу, випуск спліту — високоефективний піарний прийом, який дозволяє кожній з груп-учасників розширити коло своїх слухачів, залучивши на свій бік частину аудиторії партнерів за релізом. Особливо корисною ця затія є в тому разі, якщо група-напарник є досвідченішою — солідний контекст і відповідні асоціативні ряди позитивно впливають на сприйняття нових слухачів.

Походження назви спліту львів’ян із каліфорнійським тріо Minenwerfer (з нім. «міномет») неочевидне для тих, хто не надто обізнаний у німецькій мілітарній культурі, тож вона потребує деякого коментаря. Отже, назва є цитатою першого рядка німецького військового похоронного маршу "Der gute Kamerad" (з нім. "Добрий товариш"), написаного у першій чверті ХІХ ст. Цей марш досі відіграє важливу роль у похоронних церемоніях полеглих солдатів; нерідко його знають саме за першим рядком.

На бендкемпі львів’ян міститься змістовна і варта наведення тут анотація щодо концепції і тематики платівки: 

"Вийшов новий спліт потужних військових машин з Нового і Старого Світу: militant black metal від Minenwerfer проти blackened death-doom-металу від 1914. (…) "Ich hatt einen Kameraden" — це не тільки вісім музичних доріжок; це історія, історія боїв на Східному фронті у 1914-1915 роках, під час Карпатських і Мазурських кампаній. Це історія людей, які жили, любили, боролися і вмирали. Ця картина Великої війни, яка забрала життя понад 40 мільйонів людей, змінивши світ і зруйнувавши найбільшу з імперій Старого Світу".

"Американська" сторона спліту складається з трьох нових пісень і перезаписаного треку "Iron Cross", перша версія якого фігурувала на дебютному демо "Kaiserreich" (2007).  Відверто кажучи, до спліту з 1914 я був практично не знайомий із творчістю Minenwerfer (попри те, що група існує вже добрий десяток років і їхні релізи інколи траплялося бачити у Мережі), тож було реально відрадно відкрити для себе таку плідну й цікаву команду, що грає один з найулюбленіших різновидів блеку. Перші три треки досить схожі між собою: помірно "сирий" саунд, швидкісні барабани, лютий і досить високий вокал, агресивні рифи, які неодмінно змінюються (або підсилюються) шаленим гітарним соло. Усе це присутнє і в четвертому треку ("Second Battle of the Masurian Lakes"), але він не лише відчутно довший за попередні, а й складніший композиційно: маємо тут і прозоро-акустичні програші, і шикарне перетікання нойзового гітарного соло у "блекенрольне" прикінцеве. Одне слово, знайомство з цими піснями мотивувало мене зацікавитися дискографією Minenwerfer в цілому.

Сторона українців розпочинається зі старовинного запису виконання духовими мелодії гімну Австрійської імперії, створеної Йозефом Гайдном у 1797 р. Такий хід є цілком логічним, адже обидва нові треки 1914 інспіровані участю Українських Січових Стрільців (УСС) у Карпатській Зимовій Операції. На відміну від заокеанських колег, матеріал львів’ян є композиційно складним і — попри наявність у потрібних місцях досить швидких елементів — атмосферу в ньому задає саме мінорна в’язка розміреність думу, що особливо помітно у гіпнотичних високих рифах, що звучать у прикінцевій частині обох пісень. Перша з них запам’ятовується не лише завдяки своєму м’ясистому саунду, а й цікавим "орнаментальним" деталям: наприклад, композиція починається з німецькомовного архівного семплу, а в середині її звучить уривок зі знаменитої пісні УСС ("Хлопці, підемо, боротися будемо…"). Кінець першої пісні міг бути ще переконливішим, якби лідер і вокаліст 1914 Дмитро Кумар вимовляв без акценту її назву (яка є там рефреном) — тоді замість українського слова "шлях" (що звучить чи вчувається де-факто) ми б чули належне німецьке "Schlacht" (з нім. "битва"). Втім, зважаючи на практично суцільну англомовність репертуару 1914, цей огріх не можна вважати значним мінусом, особливо на фоні того, що інших слабких місць у треку нема. Другий пісенний трек "колективу осколково-фугасної музики", як напівжартома називали себе 1914, спершу мав робочу назву "Blood Red Dot", але в результаті був названий іменем австрійської гвинтівки, що відрізнялася високою скорострільністю. За словами лідера групи, пісня розповідає історію українського снайпера у складі австрійських військ, який лежить у своїй засідці й одного за одним "знімає" росіян. Попри те, що ця пісня коротша за попередню, хронометраж її все одно солідний — майже вісім хвилин. Останній трек львів’ян на цьому спліті є відверто необов’язковим бонусом, який являє собою електронний ремікс одного з треків дебютного альбому. Порівнюючи ж між собою дві сторони цього непересічного спліту, потрібно констатувати: саунд українців, несхожий на умисне "сирий" почерк Minenwerfer, "підкуповує" мене як слухача більше, проте кожен з них крутий по-своєму.