Pree Tone — Brekka (2020)

"Brekka" — альбом, який київський гурт Pree Tone записав на просторах Ісландії. Ледь не зірвавшись зі скелі на своєму авто, гурт провів чотири дні в маленькій студії далеко від цивілізації. Сьогодні ж нарешті слухаємо та оцінюємо, що з того вийшло. 

Мені досі складно відповісти на питання: як довгий час робити одну справу, бути в одних стосунках, жити на одному місці й не втомитися, не вигоріти від одноманіття? Поки що єдина виважена відповідь, яку можна дати — ніяк. Маю здогадку, що так само думають і кияни Pree Tone, бо своїм новим релізом вчергове демонструють слухачеві, що тупцяння на одному місці є шлях у нікуди, а єдина невпинна рушійна сила розвитку — це зміни та деструкція будь-яких меж. Знані істини, правда?

Перше, що хлопці змінили — це склад. Попередню повноформатну й концептуально "дитячу" платівку "Kiddy" ("малий") записували вже оновленим складом, до якого наразі входять Вова, Серж та Люн. Друга зміна, яка позначилася на саунді, що став ніби прохолоднішим і колючішим — це локація. Щоби записати однойменний альбом, хлопці поподорожували аж на північ Ісландії, до гірського міста Брекка. Запросив їх туди Яннік Зе Грундіо, засновник лейблу Geertruida. Geertruida відповідатиме за "плівковий" реліз. У цифровому ж форматі реліз почуємо на [addicted label] (на якому релізилися, зокрема, Soom).

Pree Tone не з тих команд, хто має однозначний, передбачуваний вектор розвитку. Проте цього разу ембієнтно-психоделічно-нойзові симфо-експерименти спрямувалися у більш ясний бік. Тобто, з одного боку, відхід від себе попередніх, а з іншого — цілісність і зрілість матеріалу, добре усвідомлені структура релізу та напрямок. І, найімовірніше, як це не парадоксально, таке вдається зробити завдяки свідомій же відмові від умовностей рамок та заданого руху в якийсь заздалегідь намічений бік. Так чи інакше, замість двадцятихвилинних шугейз-епосів часів попередніх релізів ("D-A"), на п’ятитрековому релізі "Brekka" знаходимо п’ять досить зрілих і яскравих перлин у потужних хвилях п’ятого океану психоделії.

Вокальні партії часом звучать десь на тлі, як твій власний голос у голові, що заманює у якусь трансгалактичну подорож, а мандри музичними ландшафтами нагадують перегляд старих світлин, де помітне "зерно" на плівці.Водночас не можна казати, що "Brekka" буде чимось, що добре слухати фоном. Хіба що коли ви в дорозі, або ж перебуваєте в процесі якоїсь більш "вузькоспрямованої" подорожі просторами власної свідомості.

Реліз досить "деталізований", і всі ці дрібнички неодмінно привертають до себе увагу й підживлюватимуть вашу присутність у цій музичній матриці.Внаслідок такої деталізованості, інтимності та проникнення у свідомість, виникає майже інцестний зв’язок зі слухачем, де ви вже перестаєте розуміти, чи чуєте музику ззовні, чи вона — той потік ("Flow"), що ви щойно виявили усередині себе, "намацали", занурившись у желе власної свідомості ("into the jelly of the mind").

Реліз ідеально підходить для того, щоби в ньому розчинитися. Так само як він розчиняється в тобі, як шипуча таблетка вітаміну "С" в склянці води, і вже важко зрозуміти, де межі й чи вони є. Але ця межовість (умовних жанрів), ця водночас без-межність (де немає меж якогось окремого жанру, а є взаємопроникнення й суміш) дає дуже вигідну змогу, поплавивши всі наявні границі, збагатити жанр, яким би умовним він не був.

Pree Tone — нойзрок/шугейз гурт із Києва. Він виник на перетині революції та війни пізньою зимою 2014 року. На рахунку колективу чотири мініальбоми та три LP. Наразі готується документальний фільм про подорож гурту до Ісландії.

Pree Tone у мережі:

https://preetone.bandcamp.com
https://www.facebook.com/preetone
https://www.instagram.com/preetonekiev/
https://www.youtube.com/channel/UCcplA2VAlrqZGi0j9MiFg2w