Severoth – Самітність (2016)

Один із найбільш плодовитих вітчизняних музикантів Severoth, здається, про відпочинок навіть не думає, адже ось зовсім недавно,21 березня цього року, в рамках проекту Severoth, видав другий повноформатний альбом, який отримав назву «Самітність». І це від нього вже шостий по рахунку альбом в цілому, починаючи з 2015 року, якщо врахувати окремі сайд-проекти, участь в EndlessBattle та запрошення для запису альбому Zgard. І кожен з них отримав власний огляд, які свого часу публікувалися на Неформаті.

Якщо читач пам’ятає огляд попереднього альбому Severoth- Winterfall, то згадає, що минулого разу лейтмотивом усієї роботи виступили внутрішні переживання та тривоги умовного героя під час гіпнотично безкінечного снігопаду та вічного безмежного царства безсмертної Нюкти. Власне, самі переживання вдалось розпізнати, прочитавши лірику авторства самого музиканта в буклеті, а от з музикою вийшло куди насиченіше та відвертіше, образніше, незважаючи на перманентні загравання блек-металевого скреготу з синтетичним ембієнтом, який поступово перетягнув всю увагу на себе. Практично, ось така негримуча на перший погляд суміш є актуальною і для Самітності, але трохи з іншим відтінком та декораціями.

Процес запису Самітності відбувався в студії Nordlys восени 2015 року, що цілком і повністю легко зрозуміти, зазирнувши в буклетик, виконаного в присмеркових тонах із зображенням тьмяного силуету хвойного лісу. Як зізнається музикант, «лірика альбому відіграє ключову роль в подорожі під назвою Самітність», і під час її написання він надихався українською поезією, наприклад Василя Симоненка, Олександра Олеся і Тараса Шевченко (в українському блек-металу без останнього нікуди, правда?). Severoth додає, що «хоч лірика і писалась в різний період часу, тому у віршів різний настрій, але музичний супровід до неї спрямований передати не тільки її настрій, але й дух всього вітчизняного класичного письменництва, а також відголоски культури, історії».

В інструментальному плані, як вище згадувалось, новий альбом є логічним продовженням Winterfall. Це все ті ж тривалі композиції з виведеним на передній план готичним ембієнтним полотном, яке подеколи поступається місцем блековому злегка сирому звучанню, крізь тенета якого пролітають надривисті крики (а іноді навіть шепіт), які, правда, розібрати можливо, знову лише тримаючи буклет під рукою, що цілком нормально для жанру. Місцями Severoth «оживив» і до того тужливий загальний настрій музики звуками природи, карканням вороння, потойбічним перекликанням пугачів і шумом дощу, наприклад, що тільки додало глибини необхідній атмосфері.

Як і попередній альбом, Самітність складається з відносно агресивного початку в першу чергу за рахунок використання неживої ударки («Гроза», «Самітність»), який плавно переходить у медитативний середньотемповий блек-метал («Дихання осені I», «Останні птахи»), який в свою чергу розчиняється у вогкій імлі ембієнту під завершення. До слова, певного роду сюрпризом для мене виступила композиція саме «Дихання осені I», у якій чітко прослідковується схожість із «The First Snow» зі знакового альбому Autumn Aurora у виконанні самі знаєте кого. Решта ж композицій виконані у схожому між собою ключі.

Очевидно, що незважаючи на певного роду схожість із дебютним альбомом, Самітність став все-таки кроком уперед в творчому доробку Severoth’а. В першу чергу це стосується більш впевненого і вивіреного підходу до створення композицій, з кожної з яких йому вдається вижати всі необхідні емоції та враження до останньої краплі, результатом чого стала вражаюча загальна тривалість альбому, яка досягла добрих 70-ти хвилин. Власне, чи є це в той же час недоліком, вирішувати слухачу. З іншого боку варто розуміти, що даний проект – Severoth– єдиний серед усіх, який дозволяє і навіть зобов’язує музиканту йти на певного роду експерименти та ризиковані кроки, які, чесно кажучи, було б дуже цікаво почути. Мова, звісно, йде про застосування акустики у різних її формах та варіаціях, а також живих ударних, а, можливо, навіть гостьового жіночого вокалу, оскільки втретє слухати вищеописану варіацію синтезаторів та гітари може бути не так цікаво, якою би оригінальною не видавалась його нинішня творчість.