Tchornobog - Tchornobog (2017)

«— А ты не торопись — самые счастливые люди те, кто никогда не задавался этими проклятыми вопросами.

— Вопрос — это всегда желание познать, а для сохранения простых человеческих истин нужны тайны: тайна счастья, смерти, любви.

— Может быть ты и прав, но попробуй не думай обо всём этом.

— А думать об этом всё равно что знать день своей смерти. Незнание этого дня практически делает нас бессмертными» 

«Соляріс», 1972 р., реж.: А.Тарковський

Марков Сорока — ім’я абсолютно чуже і невідоме для більшості з нас — металхедів, але з величезною долею ймовірності наші шляхи як слухачів могли неодноразово перетинатись з головним героєм даного огляду як музикантом. 

Про Сороку відомо, як це годиться для блекового андеграунду, вкрай мало. Невідомо навіть, чи це його справжнє ім’я, але в багатьох оглядах та промо фігурує саме воно, як і те, що музикант є вихідцем з України. Більше за Маркова говорить його працелюбність та талант: 21-річний американець вже встиг запам’ятатись в ряді наступних і, не побоюсь цього слова, видатних проектах, серед яких Slow (ф’юнерал-дум), Eternium (симфо-блек/дез) та Aureole (ембієнт-блек). В рамках останнього, наприклад, Сорока в 2016 році випустив спліт-альбом із ще одним феноменальним космічним one-man-band’ом зі США Mare Cognitum — Resonance: Crimson Void, прослуховуючи який, думаю, і відбулось принаймні моє перше несвідоме знайомство з творчістю нашого земляка.

В 2017-му Марков Сорока вистрілив знову, але вже презентуючи свій новий проект з однойменним альбомом Tchornobog, який ось третій день поспіль (на момент написання статті) знаходиться в ТОП-10 бест-селлерів Бендкемпу та утримує друге місце в жанрі «метал», поступаючись в обох випадках лише новому міньйону ісландців Sinmara — Within the Waves of Infinity. Погодьтесь, як для дебютника, то дуже навіть солідно, але якщо зважити, що робота над ним тривала цілих шість років (з 2009-го), то дивуватись тут мало чому, залишається лиш аплодувати. 

Попри слов’янську етимологію походження назви проекту, Tchornobog є музичним проектом, основною концепцією якого виступило далеко не язичництво племен Східної Європи, якби це могло здатись на перший погляд, а процес пізнання власного «Я» в контексті боротьби з власними демонами, або, якщо слідувати трактуванню самого Сороки, з «персональним Чорнобогом». І хоч тут музикант уточнює, що мова йде більше про його особистий досвід, не відкидає, що кожен з нас втягнутий в подібну боротьбу з власними демонами, проти яких діють індивідуальні методи та підходи. Свої ж Сорока принаймні спробував відобразити крізь призму музики, форма якої, благо, допомагає слухачеві отримати необхідні бачення — інакше подібний результат назвати важко. 

Дебютний альбом американця виявився вкрай насиченим та багатим на емоції та відчуття. Їх палітра може змінюватись від кататонічної психотропної ейфорії до почуття смертельного хтонічного жаху та паніки і навпаки за рахунок такого ж жанрового різноманіття як в цілому крізь весь альбом, так і протягом однієї композиції. Стилістично Tchornobog відіграний на зламі таких екстремальних жанрів, як блек-, дез- та дум-метал та їхніми відгалуженнями під впливом психоделії (або навіть ритуал-ембієнту) та джазу, що особливо відчувається в третій по рахунку композиції «III: Non-Existence’s Warmth (Infinite Natality Psychosis)» — найспокійнішій та найтеплішій серед усього того 60-хвилинного дикого та звірячого психозу. Хоча й вона за рахунок своїх мінорних гітарних партій в певний момент часу натякає на те, що краще не озиратись, інакше за плечима можна побачити самого Харона, який відвозить тебе по Стіксу до царства Аїда. Даний трек, до речі, закінчується символічно цитатою, прочитати яку можете з епіграфа перед даною статтею. 

Решта ж композицій — це свого роду відчайдушна втеча від комплексного уособлення жаху, індивідуальний слухач котрий сприймає по-своєму, під нелюдський та агресивний у відношенні до нього шум, гуркіт якогось вселенського катаклізму. Агресія гітарних ходів та ритм-секції періодично змінюється неспішними погребальними мотивами, але ненадовго, змушуючи задуматись, що така в Чорнобога шизофренічна гра: відпускаючи, ловить, змушуючи пізнати пекельний біль та тугу за існуванням. І так по колу. Постійне утробне та диявольське ревіння Сороки та Грега Чендлера (Esoteric, Lynchgate), яке долинає, таке враження, звідусіль, у цьому виснаженому та спустошеному світі Чорнобога, доповнює й без того перманентний стан безвиході та приреченості в слухача. 

Уявний «чорнобожий» пустельний або навіть космічний, позаземний світ доволі непогано зображений на гротескній обкладинці альбому та його артах всередині, автором котрих виступив ілюстратор з Портленду Адам Барк, але попереднє ознайомлення з концепцією проекту постійно повертає свідомість до «Сатурна, що пожирає свого сина» Гойї, що, на мою, думку, також непогано вписується до запропонованого Сорокою контексту. 

Всього ж повноформатник містить лише 4 треки загальною тривалістю понад 1 годину. Окрім звичних релізів на CD та Bandcamp (I, Voidhanger Records), Tchornobog має видаватись і на 12-дюймових вінілових платівках на Fallen Empire Records, серед послужного списку яких можна натрапити на такі гурти як Lluvia, Hermóðr, Death Fortress, Tardigrada, Vorde, вже знайомі нам Mare Cognitum і Aureole та ін.

Альбом був записаний та зведений в Ісландії в Studio Emissary, яка, можна сказати, здійснила величезний внесок в народження ісландського блек-металу. Клієнтами студії свого часу були такі гурти як Gone Postal, Sinmara та Svartidauði.  Барабанщик останньої — Магнус Скуласон — між іншим, записував партії ударних і для Tchornobog. Альбом також ускладнений звучанням таких інструментів як саксофон, труба, віолончель та рояль, більшість з них зустрічаються, щоправда, лише в третій композиції. Втім, це абсолютно не робить альбом прохідним, затримуючи дихання слухача від першої до останньої секунди лонгплею, не звертаючи його увагу на те, що деякі композиції дозволяють собі тривати довжелезних 20 хвилин.

Facebook - https://www.facebook.com/Tchornobog/