Telema — Lost People Crying Loud (2020)

Наш рецензент Єгор Фелюст продовжує досліджувати молоді команди, що діють у рамках мелодійного металкору та активно випускали релізи минулого року. 

Частина останніх розглянутих мною релізів, була пов’язана з мелодійним металкором (Try Lying Awake, State 62, Everase, Erai, Creators). Досі виникає величезне бажання все це підвести під одну графу й хоча б у локальному масштабі оголосити про рівайвл. Відродження сцени, яка своїх обрисів так і не віднайшла, але звучить же гарно!.

Telema — остання з команд, що торік випустила реліз, який можна підвести під цю ж риску й, певно, це найбільше недооцінений та позбавлений ​​уваги гурт. У Creators, Try Lying Awake, Everase, State 62 або Grayshapes так чи інакше, якщо і прослідковувалися небанальні прийоми, що в композиторському, що в ліричному, що в плані оформлення, то команди все ж були далекі від новаторства та свіжості. Доречно було б відгукуватися настільки критично і про дебютну роботу "Lost People Crying Loud" Telema, якби не підступний портал на 15 років назад. "Lost People Crying Loud" у другій половині 00-х мав би непоганий старт і був би типовим релізом для MySpace-гуртів, які заявляли про себе ледь не щодня. 

З’явися альбом хоча б трьома роками раніше, його б рознесли через другосортність, що слухачі, що хоч трохи обізнані в жанрі оглядачі, і тим більше — досвідчені музиканти. У 2020 році грати так, як робили це blessthefall у 2007-му на альбомі "His Last Walk" або Escape The Fate у 2006 році на "Dying Is Your Latest Fashion", здається свідомо програшним рішенням. Але ні.

Антураж перших робіт майспес-гуртів і часу, коли ще не до кінця спадщина Killswitch Engage змішалося з копіюванням гітари At The Gates, разом із браком чистого вокалу та аматорським екстремальним беруть своє. Про жодну інноваційність і мови бути не може, але стрибни ми в той самий портал, це був би цілком конкурентоздатний продукт.

Отож, єдина цінність альбому — ностальгія. Усе, що відбувається в попкультурі, аналогічно відбивається в андеграунді. Ви тисячі разів чули про повернення синтіпопу, який не зникає з радіо та чартів; у металкорі ж, як бачимо, колесо дало оберт куди швидше, але подібно.Такий звук та сонграйтинг навряд чи буде трендом зараз і найближчим часом, але в цьому й цінність релізу — він потоне в анналах історії та буде підійматися з пам’яті, як той, що випередив свій час.

Понад 10 років тому такий звук дуже часто можна було зустріти в італійських команд на кшталт Hopes Die Last або Helia. Серед більш відомих колег — Confide, якщо до Telema додати чистий вокал або вульгарні загравання з електронікою. Ближчі колеги по цеху — британці Heights, але і їх ставити поруч з Telema варто вкрай віддалено, бо музика перших часто йде з ухилом у постметал.

Усе, від назви альбому, до назви треків, прийомів гри та звукорежисерських рішень, настільки вдало потрапляє в ціль, що слухачі, котрі росли на музиці кінця 00-х років, так чи інакше побачать у цьому флешбек, що завжди радує вухо.

Відразу зрозуміло, що колектив новий та молодий і тільки намагається перевірити свої сили й фактично лише тупцює на місці, не проявляючи якихось перспектив, що вкупі з економічними реаліями, якщо і виллється в новий продукт, то лише через кілька років. Тоді вже можна буде говорити конкретно про далекоглядність або невдалу спробу. Поки що це непоганий ностальгічний старт, за ширмою якого немає абсолютно нічого цікавого.

Лірика

Чи варто говорити, що телема — це релігійне вчення, створене одним із найвизначніших ідеологів окультизму й сатанізму Алістером Кроулі? Отож очікувано побачити в піснях хоча б поверхневі звернення до окультизму, містицизму або магії. Але їх немає. Здебільшого це чергові банальні вигуки про боротьбу, підйоми з колін та тіні, що вічно переслідують головного героя.

Назва альбому так чи інакше розкривається тільки завдяки треку "Loud", у якому особистий досвід втрати рідної людини описаний лаконічно і просто:

how to explain to your brain
that your mother will never wake up
eyes tearing from the pain
___
як пояснити собі
що твоя мама ніколи більше не прокинеться
очі повні сліз від болю
"Loud"

Аналогічно тема лицемірства без якихось перебільшень описана в "Falsehood":

Put masks on your own faces
While your real faces
Were lost
___
Одягайте маски на обличчя
Поки втрачаєте власне

I see millions of fake emotions!
They are always wearing masks. They don’t stop being false.
for social networks, for parents, for jobs, for friends…
…they have another faces. They are always playing roles.
they lose themselves by drowning in falsehoods
___
Я бачу мільйон фальшивих емоцій
Вони завжди в масках і не перестають бути брехливими
Для соцмереж, батьків, роботи, друзів
У них завжди є інші обличчя. Вони завжди грають якусь роль
і втрачають себе, потопаючи в брехні
"Falsehood"
 

Епілог

Часто під кінець рецензії можна побачити одну й ту ж думку — це перший крок, команді потрібно дати шанс, адже відразу мало хто може намацати власне звучання. Йдеться зазвичай про талант, помножений на дуже довгий репетиційний досвід. А такий є не в кожного.
Telema — це сіренький представник жанру, який у дев’яти випадків із десяти загубився б на фоні інших команд 15 років тому. Зараз же на безриб’ї його легко помітити, але важко сприймати об’єктивно через ностальгічні пориви.

Він або в чомусь сподобається вам, якщо 10/15 років тому ви активно стежили за тим, що відбувається зі спадщиною Killswitch Engage, або не сподобається зовсім через асоціативний ряд, що так і залишився на рівні "чолки", вузьких джинсів та футболок із величезними вирізами, щоб показати погане тату сови на грудях.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua


Telema — український мелодік-хардкор/металкор гурт, заснований у 2019 році. Дискографія нараховує один повноформатний альбом.

Telema у соцмережах:

https://telema.bandcamp.com/
https://www.facebook.com/telema.band
https://www.instagram.com/telema_band
https://soundcloud.com/telema-band
https://www.youtube.com/channel/UCwMr5bxwvYTTIiRngYiRbog