The BeatChess — Tuboculimanica (2020)

Наприкінці минулого року харківський хард-роковий гурт презентував четвертий повноформатний альбом "Tuboculimanica". Розповідаємо, чи варто його слухати та чому. 

Ви взагалі уявляєте собі, щоби в епоху пост- і мета-, коли пишуть або некрологи, або меми й часто лише розбирають уже сказане/написане/зігране кимось на цитати, — так от, ви уявляєте, щоб у ці часи постіронії і смерті супероснов хтось узяв і написав музику й тексти про любов? А от хлопці з харківського тріо The BeatChess минулого жовтня подарували-таки нам альбом про любов у всіх — навіть незвичних — її проявах. Вважайте це транссентиментальним поверненням до вічних цінностей, але саме любов у всіх її сенсах — чи не найактуальніший меседж для кожного з нас зараз.

The BeatChess почали свій шлях 2012-го року в Харкові. Заснували тріо Анатолій Яковлєв (бас-гітара, вокал) та Артем Глушков (гітара). Барабанщики з плином часу мінялися, з 2016-го за ударні в команді відповідає Андрій Серьожкін. The BeatChess співають англійською, проте в активі гурту є й аранжування української пісні "Висока верба" ("Orgy of Our Minds", 2019).

Власні творчі ідеї The BeatChess почали втілювати з 2016-го. Саме тоді вийшла перша платівка під назвою "From Drop to Top". Це був більшою частиною міцний, не позбавлений потенціалу й автентичної харизми хард-рок із потужним вокалом. З часом експериментів — зокрема в бік прогресив-року, гранжу та стоунера, — більшало. Наступним у дискографії став амбітний і місцями більш агресивний реліз "Hypnodream" (2016). Потім — трирічна перерва і вихід "Orgy of Our Minds" у 2019-му.

"Tuboculimanica" — реліз кінця попереднього, 2020-го року. Який сенс закладено в його назву й що за музична начинка ховається за цим малозрозумілим слівцем, я спробую розповісти прямо зараз. Як і має бути в хард-рок альбомі, тут є потужна "відкривашка" — "I Found Love" (хоча термін "хард-рок" тут досить умовний). Композиція чітко транслює настрій релізу, до того ж риф засідає в голові так, що дуже довго ви просто не зможете змусити його звідти вийти. У цього треку вистачає потенціалу, щоби шикарно розкачати великий стадіон. "Outside/Inside" — знову чіпкий риф, доволі простий текст, що ніби сам запам'ятовується, і його починаєш наспівувати вже після пари прослуховувань. Лампово і водночас драйвово.

До слова, про назву релізу. Як каже нам інстаграм-сторінка гурту The BeatChess, "Tuboculimanica"— це вчення про Любов та Свободу. Тубокуліманіка всеосяжна, нею просякнуте все навколо, проте навіть її треба захищати. Посланцями (і охоронцями) вчення є Повнобаттли. Саме вони борються з Протибаттлами та протистоять їхньому невігластву та захищають мистецтво від їхніх підступних лап.

Отож реліз має чіткий меседж — любов. Як сказали самі хлопці в інтерв'ю Radio ROKS:

"Ми вважаємо, що головне в будь-якій творчості — це її послання. Наше послання — любов. Любов не тільки в романтичному сенсі, а і всеосяжна любов. Любов у всіх її проявах: іноді ніжна й тендітна, іноді дивна й навіть страшна. У наш неспокійний час дуже важливо якомога більше говорити про любов. Саме це й робить "Tuboculimanica".

Втім, коли ви вважаєте, що "реліз про любов" — це щось про квіточки й банальні рими на кшталт "fire-desire", то — я вас розчарую — тут цим не пахне. Серйозний аргумент сказаного — це трек "Fire Walk with Me", присвячений Девіду Лінчу. Пісня не лише виділяється на тлі всього матеріалу своєю зловісністю, а, на думку авторки цих рядків, могла би стати основою для нового концептуального релізу, присвяченого якимось "скелетам у шафі", "темній стороні кохання" або особистим "сороміцьким" таємницям, про які якщо з ким і поговориш, то лише інкогніто, як на сповіді, не відкриваючи обличчя. Словом, шматочок внутрішніх кошмарів ми з цього треку точно вхопили. Як кажуть, той, хто це чув, уже не буде колишнім. З тим, хто не чув, нема про що говорити.

Сюди ж можна додати трек "Samy`s Wife" про чувака, який перепрацював на заводі, спіймав бед тріп, а чи просто шизу, та й порізав мисливським ножем свою невірну жінку разом із коханцем, з яким її застукав, повернувшись додому після важкого робочого дня.

У чому хлопців точно не можна звинуватити — це в одноманітності, легковажності, браку фантазії та передбачуваності матеріалу. В арсеналі ефектів та інструментів, що їх використовує тріо, є, наприклад, скляні пляшки, монети, що дзенькають у хай-хеті, мантри та азбука Морзе. Що ж до жанру, то навіть самі The BeatChess не беруться точно визначити його, особливо тепер, після появи нового релізу, якому запросто можна дати десять "ламп" із десяти. Прекрасний продукт, що здебільшого розрахований на поціновувачів лампового хард-року, втім, навіть для аудиторії, схильної до чогось міцнішого, "Tuboculimanica" — це надзвичайно поживна штука.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

The BeatChess у соцмережах:

https://www.facebook.com/thebeatchess
https://soundcloud.com/thebeatchessrockband
https://www.instagram.com/the_beatchess/