Ворождень – Агні (2015)

Так склалося, що коли деінде починається розмова про найсильніші та найцікавіші українські рок-команди, рідко кому спаде на думку згадати заснований навсені 1998 року Ворождень, що пройшов складний і надзвичайно цікавий шлях розвитку і трансформацій, будучи водночас дуже плодовитим: 16 (!) номерних студійних альбомів говорять самі за себе, лишаючись водночас маловідомими для масового слухача. Зрештою, самій групі від такої андеграундності, на мою думку, більше користі аніж шкоди, адже подібна «голодна» свобода – це можливість займатися власне музикою, а не шоубізом (і тим, що його супроводжує), а Ворождень – далеко не та команда, яка звикла марнувати можливості й час. В ніч на 23 червня 2015 року в нас з'явилася ще одна розкішна нагода на власні вуха в тому переконатися.

16-й повноформатник Ворождня вийшов по тривалій паузі і навіть більш ніж дворічній «заморозці» проекту. Раніше такого з групою ніколи не траплялося. Тож коли 31 січня 2013 р. засновник, мастермайнд і незмінний лідер Ворождня Володимир Кучинський, вважаючи, що «проект себе вичерпав», повідомив про саморозпуск тодішнього складу команди, це прозвучало як грім із ясного неба, адже незадовго перед цим музиканти мали амбітні плани на створення двох стилістично інноваційних для Ворождня альбомів (які звалися Брухт та Somnambulant), були анонсовані навіть обкладинки майбутніх релізів і пара демо-треків з них. Проте це був саме той випадок, коли не так сталося, як гадалося.

Одночасно з цим прикрим для фанів повідомленням був оприлюднений сингл, який мав стати прощальним. Але, на щастя, таким не став і рішення про розпуск стало лише тимчасовим маневром. А невдовзі після того як, образно кажучи, осів пил від цієї інформаційної бомби, Володимир Кучинський представив слухачам 5-трекове демо нового проекту, який дістав назву АГНІ (на честь бога вогню в індоарійській традиції). Лишалося, щоправда, незрозумілим, чи буде цей лонгплей першим у майбутньому ряді наступних, чи єдиним. Хай там що, але абсолютно всі пісні зі згаданого демо врешті перекочували до наступного альбому Ворождня. Зібравшись у частково оновленому складі, в умовах повної секретності група записала лонгплей, який, поза всяким сумнівом, належить до топових у її насиченій дискографії.

І це загалом не дивно, адже якісний саунд і якісна, щира, небанальна музика давно є неодмінними атрибутами творчості Ворождня, а окрім того, як зазначають самі музиканти, Агні писався найдовше з-поміж усіх їхніх повноформатників. Враження від альбому відповідні: серед 8 треків немає жодного зайвого. Перше, на що звертаєш увагу при уважному прослуховуванні – наявність у треклісті двох «блоків», відмінних за рівнем експресії (і рівновеликих за кількістю пісень у них), але поєднаних спільним меланхолійним настроєм. І якщо меланхолія перших 3-х треків альбому переважно ховається за гіркотою (само)іронії та не менш гіркими констатаціями («дотягнутись до зірок / не судилося»), то 4-й трек наче кидає виклик усім цим незручним спогадам і візіям – як засобами лексики з риторикою («гори ясним полум’ям»), так і самою манерою виконання, яка недарма нагадує замовляння (нехай і «загорнуті» в індустріально-електронний саунд).

З пісні «Не зви» (фінал якої є одним з найбільш красивих і щемких моментів платівки) починається друга частина альбому, під час слухання якої не раз мимоволі спадаєна думку давній афоризм: як козак співає, то душа його плаче. Власне, ця пісня, а також не менш надривні (в хорошому розумінні) «В руку сон» та «Сон ріки» мають бути добре відомими тим, кому пощастило застати акустичні виступи Ворождня на деяких фестивалях.

Таким чином, у першій половині альбому маємо треки, аранжування яких попри виразну фолк-складову водночас відчутно (хоча й не особливо акцентовано) відгонять гітарним ньювейвом 80-х (окрім згаданого вже «Гори ясним полум’ям»), а в другій стикаємось зі специфічним хитросплетінням даркфолку і тим, що прийнято у нас звати «авторською піснею», яке в останніх двох піснях дещо несподіванооприявнюєдеяку типологічнуспорідненістьізшедевром Alcest«Sur L'Océan Couleur De Fer», водночас виграючи в нього за яскравістю вокалу.

Окремо слід відзначити 6-й трек («Вирячили очі»), який, являючи собою потужний містичний трилер, не лише виділяється своєю зловісністю з-поміж усіх інших на цій платівці, а й є центральним її хітом. Безсумівно, ця пісня вимагає створення для неї гідного відеокліпу.

Особливо рекомендую цей лонгплей як тим,  хто долає наслідки особистої драми. Цей короткий за хронометражем (менш ніж 40-хвилинний) витвір є одним із дієвих засобів цієї ментальної боротьби, гостроту і важливість якої ніколи не варто недооцінювати. У цьому контексті стає особливо зрозумілою влучність і глибина назви альбому, адже одна з провідних ролей Агні у Ведах – посередництво між світом людей та богів. Маючи цей ключ до магічної складової альбому, неодмінно захочеш переслухати його знов і знов.

Підсумовуючи, варто сказати, що недарма саме ця платівка перемогла у моєму традиційному суб’єктивно-новорічному рейтингу за 2015-й в номінації «найкращий український рок-альбом». Відрадно, що в країні, де роками панує істеричний попит на Океан Ельзи, все ще не перевелися музиканти такого рівня. Не менш відрадно те, що «розморожений» Ворождень не зупиняється на досягнутому і  працює над матеріалом для наступного альбому. Наразі про нього достеменно відомо лиш те, що це буде такий рідкісний звір як блюз, замішаний на етніці й індастріалі.


Слухати / завантажувати: https://vorozhden.bandcamp.com/album/--4
https://www.facebook.com/vorozhden