VOVK — Lair (2019)

Колись зображення вовка на футболці чи іншому мерчі могло б видати вас як дуже обмеженого любителя темної романтики самотності. В одного виникли б асоціації з фентезійниками, в іншого — з металістами з поганим смаком. І це ще м’яко кажучи. Та всі б мали упереджене ставлення до вашої персони. Зараз — тим паче. Втім, тріо киян вирішило змінити цей факт, реабілітувавши статус санітарів лісу, спотворений минулим.

Промовиста назва дебютного альбому "Lair" киян Vovk каже сама за себе. Уяви собі, що ти загубився в інформаційному лісі, де сплутались поняття й усе чуже, хоча наче й близьке. Варто було ступити не туди, ти втратив багато часу і пропустив найважливіше. І тут ти зустрічаєш свого поводиря. І це є Вовк, що впускає тебе до свого лігва, розповідає абсолютно дивну історію.

Під час інформаційної зливи, ви переховуєтесь в лігві, відчуваючи лиш те, що в українському андеграунді щось змінюється: це в повітрі, у соцмережах і всюди, де тільки можна зрозуміти, що Вовк — нині прогресивна тварина. Тварина, наче й проста в інстинктах, але складна у структурах висловлення. І ця нагнана математика веде до того, що треба лише обчислювати варіанти, як потрапити на їхнє найближче шоу.

Так-от, альбом "Lair" ("Лігво") — один з показників, що сучукрандеграунд рухається в правильному напрямку, хоча, може, й із запізненням. Колись пост-хардкором називали щось зовсім не те, чим він є насправді, а тепер він з’явився тут. У правильних пропорціях і логічно, як прогресивний рок після ейсід року. Очевидно, це законна еволюція, коли людина прогресує подібним чином, так і прогресують гурти та їхня музика.

Ми чуємо неймовірно якісний матеріал, який чудово слухається як в домашніх умовах, так і вживу — можна згоріти дотла. Вовча суміш дивного сприйняття Fugazi, крізь призму Mars Volta, із запахом євростонеру. І ця суміш має ідеальний звук, що його викували майстри Вадим Лазарєв з LipkyZvukozapys, який несе відповідальність за запис і зведення, та Джон Девіс, який працював із Led Zeppelin, Gorillaz, Foals а зараз робив мастеринг і для киян.

Три з шести треків ("Ancient Times", "Something" та "My Own Private Thoughts"), що увійшли до альбому, вже були доступні у якості синглів, і за ними можна було уявити, чим вистрілить вовча гармата. Утім, це аж ніяк не спойлери кращих моментів фільму; це ключі до того, щоб налаштувати на перегляд фільму і краще зрозуміти повну картину.

"Forest" — новітня балада, яка чудово поєднується з концепцією альбому і водночас максимально вибивається з неї. Доволі спокійний трек, участь в якому взяла Катя Гапочка, що змушує і забитися у власне лігво, і тікати з нього якнайдалі. Так і з кожним треком альбому. Все будується на гармонійних дисонансах: прямий стонер дає тобі повністю впасти у повільний потік, ламаний пост-хардкор, не вириваючи тебе з цього потоку, прокачує і змушує не тільки перекочуватись за бородою та пузом, а й поринути у дивні танці, кричати сингалонги. Наприклад, один з "мурашкових" з треку "Something": "something in the air, something in the water, something in my brain I was led to the slaughter".

Зрештою, краще, ніж володар лігва, ніхто не розповість про його важливу роль у житті та українському андеграунді. Вокаліст Олександр Куц дав відповіді на дивні питання, пояснив, чому і навіщо саме художниця Рене Берген, звукорежисер Джон Девіс, а також музиканти Катя Гапочка, Ігор Черепанов, Ігор Сидоренко доклали зусиль до створення арту, додаткових шарів розуміння та справжнього джентльменського коктейлю з шести максимально міцних інгредієнтів.

— Поясніть за назву (хто, як, навіщо)?

О: Спочатку ми просто шукали українське слово, яке вдало б виглядало латиницею, але згодом ця назва сама сформувала наш характер. Вовки — дикі та непередбачувані тварини, сповнені неприрученої енергії, яка поєднується з їхнім розумом та вірністю зграї. Вони живуть і полюють разом, проте кожен залишається самостійним.

Лігво — це місце всередині нас, де народились наші композиції, це ті приміщення, де вони були зіграні та записані, це данина анімалістичності нашої назви й те місце, в яке ми хочемо запросити наших слухачів.

— Поясніть за концепцію (наскільки відображає ваше особисте бачення всього і нічого)?

О: При створенні гурту першим нашим бажанням було зібратися в одній кімнаті, грати те, що у нас вийде, та шукати точки перетину між нами та своїми смаками. Ми намагаємось бути максимально чесними з собою, залишаючись тими, кому подобається різна музика і кому хочеться різну музику грати, не занурюючись з головою в один жанр. Кожна композиція має своїх ліричних героїв, у яких є спільні риси — вони сильні, але мають слабкості, вони чесні, але не завжди чесні з собою, вони цілеспрямовані та розгублені водночас. Бо справжні люди неідеальні, й основні битви завжди відбуваються всередині нас. З самим собою. У нашому внутрішньому лігві.

— Поясніть за арт (чи є прихований сенс і чи відображає концепцію)?

О: За словами авторки Рене Берген, вона підходить до полотна з певною емоцією і виплескує її на полотно поки не відчує, що це почуття не увібралось в картину. Цей процес уподібнюється до занурення у певний транс. Наша музика досить хаотична та експресивна і має багато спільного з цим підходом. Ми просто знайшли одне одного.

— Поясніть за спешлґестс (чому вони, і чи задоволені співпрацею)?

О: Ігор Черепанов — один з перших, хто повірив у нас, і багато зробив задля поширення нашої музики в колі київської тусовки клубу "Теплий Ламповий". Коли ми вирішили додати терменвокс у пісню "Ancient Times", то наполягли, щоб Ігор особисто зіграв на записі.

З Катею Гапочкою ми знайомі уже декілька років. Окрім власної музичної кар'єри вона дає уроки вокалу, і тому ми запросили її допомогти нам у записі. Катя була присутня майже на кожній студійній сесії, давала поради — що виділити, як урізноманітнити. Беки у кульмінаційній частині "Forest" — ідея Каті, а її голос просто чудово все підкреслив. Вона справжня профі.

Думка запросити Ігоря Сидоренка заспівати у "My Own Private Thoughts" виникла доволі спонтанно під час запису, коли ми всі зійшлись на тому, що його голос ідеально пасуватиме в одному з куплетів. Дещо хвилювались, чи пристане він на нашу пропозицію, але будучи відкритою і контактною людиною, відразу погодився. У студії Ігор заспівав партію по-своєму і нам це настільки сподобалось, що ми не вносили жодних коректив і весь процес зайняв десь близько 15 хвилин. Для нас було дуже корисно побачити, як кожен з гостей налаштовується, підходить до мікрофона і звучить. Люди завжди дають поради та діляться власним досвідом, якщо не соромитись питати.

— Поясніть за те, шо далі буде?

О: Як тільки завершиться тур Україною, почнемо писати нові пісні, ідей для яких назбиралось уже чимало. Не збираємось робити велику перерву на відпочинок і будемо творити, поки вистачає сил та натхнення.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Vovk у соцмережах:

https://vovk.bandcamp.com
https://soundcloud.com/vovkband
https://www.facebook.com/vovkband/