Windswept - Visionaire [EP] (2018)

Дивна річ: не згадаєш такого календарного року, коли представники цього чи не найвідомішого харківського культу не тішили шанувальників своїм новим хоча б одним релізом, але кожного разу його (їх) анонс (особисто ж для мене, звичайно) сприймається як грім серед ясного неба – несподівано. Причина цьому, мабуть, одна: вони кожного разу звучать по-іншому (навіть у рамках одного проекту), але завжди впізнавано, мелодійно та… хітово.

2018-ий винятком теж не став, ба, навіть більше: протягом його трьох перших місяців музиканти повідомили, що вразити публіку їм знову буде чим. Так, вже 17 лютого вийшла нова порція імпровізацій та out-take’ів під вивіскою Windswept, у 204-ту річницю з Дня народження Т. Шевченка відбувся реліз чергового блек-метал-саундтреку української поезії (себто новий альбом Drudkh), а влітку та восени триватиме запис нового лонгплею Rattenfänger (такий проект ще пам’ятаєте?). Перший по списку і став об’єктом вивчення цієї рецензії.

Дебютний реліз Windswept - "The Great Cold Steppe" відбувся менш ніж рік тому (відносно 17 лютого), виданий, мабуть, по інерції на звичному Season of Mist, та викликав в цілому доволі неоднозначні відгуки серед слухачів: від щирого захоплення (як-от, наприклад, в автора цих слів) до відвертого непорозуміння та навіть розчарування. Останні, напевне, стали жертвами т.з."планочної завищеності", викликаної стабільно потужними альбомами харків’ян, та якимось чином не дізнались, що одна з головних особливостей релізу – його імпровізаційна основа, бо процес створення та запису зайняв всього лише три дні. Інша ж полягає в його атмосферності – кожна секунда, а їх там зібралось майже дві тисячі (тобто 34 хвилини), пронизує наскрізь своєю холоднечею, жорсткістю та натиском, наче той вітер, що панує в холодному сивому степу всю українську зиму. Тільки через решето сирого блек-металу.

І, чесно кажучи, особисто я зовсім не очікував подальшого розвитку Windswept, особливо після такого прохолодного прийому, думалось, що його настигне доля Old Silver Key, тим більше, що це ж хоч і вдалий, але експеримент, експромт, але, як ми вже знаємо, не тут то було. Нова робота отримала назву "Visionaire" та вийшла у форматі EP (хоча хронометраж у порівнянні зі "…степу" скоротився на якихось 6 хвилин) на німецькому не менш відомому лейблі Ván Records, де свого часу випускались вінілові версії першого та третього лонгплеїв Blood of Kingu. І не знаю, як там з цими перевиданнями вже мертвого культу, але новий міньйон досі офіційно в Україну так і не привезли (хоча в деяких дістро 12-дюймовий вініл можна було знайти в дуже обмеженій кількості), ба більше, ознайомитись з матеріалом досі можна тільки через SoundCloud. Зовсім негарне та незрозуміле ставлення, правда?

Не буду розповідати, як дісталась копія цього опусу мені, але після подальшого знайомства з буклетом (із зображеними там фотопортретами різних людей орієнтовно післявоєнного періоду, оформленому в теплих блідо-жовтих та багряних кольорах та в цілому стилізованому під ретро) та музичною начинкою очевидний натяк на вміст напрошується вже на самому порозі релізу – в назві. Так, візіонер – це особа, яку періодично навідують різного роду образи, картини, бачення, що часто можуть не мати реального та раціонального підґрунтя. І подібне тлумачення вважаю, чи не ідеально співвідноситься до музичної філософії та концепції проекту. Доволі приємне оформлення, яким вкотре займався Sir Gorgoroth, насправді не може не притягувати, залишаючи справу тільки за найголовнішим – за музикою, створеною, як і годиться, за кілька серпневих днів 2017 року.

І якщо минулого разу від музики промерзали кінцівки та виникало відчуття незахищеності перед буремною стихією, "Visionaire" викликає більш осілі, затишні враження. Цьому сприяють в першу чергу загальний, ще більш підвальний та необроблений в студії, саунд інструментів, наявність уповільнених (часом навіть гіпнотичних і розмірених) партій, а також присутністю клавішних - ембієнту, що ще більше згладило зернистість музичного полотна і додало необхідного меланхолічного настрою.

EP складається всього з двох композицій – "Your Bitter Bread" тривалістю 15:13 хв та "The Seeker Will Find" (12:32 хв), які по своїй структурі розділені на кілька секцій (мелодій), що поперемінно змінюються одна відносно іншої, в основі кожної з котрих знаходиться чітко виражений ефектний окремий гітарний риф з поступовими його гармонійними секвенціями та змінами фігури, що об’єднані між собою плавними непомітними бриджами. Варто додати, що у порівняні з "Великим холодним степом" вокал цього разу несе певне змістове навантаження, а його лірика є частково віддрукованою на задній обкладинці буклету та, на перший погляд, стосується питань справедливості та рівності всіх в очах смерті. Сам же спів звучить незвично придавлено та глухо.

В цілому, реліз парадоксальним чином не тільки виявився відмінним від попередника за настроєм та подачею, але й навіть змусив повернутись думками до ранньої творчості Drudkh, особливо до "Forgotten Legends". Можете порівняти самі: тривалі композиції, майже недоступний вокал, тепле візуальне оформлення альбомів, чітко виражений гітарний рифаж, який активно підтримується пронизливим гарячим ембієнтом, – усе це ми вже чули на лонгплеї 2003 року, а тепер і на свіжому релізі Windswept. І не знаю, як і чим вже "Visionaire" може цього разу комусь не сподобатись, окрім як його недоступністю до нормального прослуховування та купівлі на носіях, тому з мого боку залишається тільки вкотре подякувати харків’янам.

Посилання: 

Label store - http://www.van-records.de/advanced_search_result.php?MODsid=e75f4476417b...
SoundCloud - https://soundcloud.com/v-n-records/sets/windswept-visionaire
YouTube - https://www.youtube.com/watch?v=AZ0zG1iNh28
Bandcamp - https://windswept-vanrecords.bandcamp.com/