Творчість Лютомисла – "ворога овечої віри" – почалася для мене з однойменного повноформатника 2010 року; той діджипак із вписаним у коло Люцифером на обкладинці, за цікавим збігом життєвих обставин, став одним із найбільш етапних у моєму досвіді. Звісно, я й раніше не раз чув про цей проект, але до появи певного персонального досвіду приводу заглибитися в його дискографію не виникало. Реліз у 2012 лонгплею "Превозмогая Вавилон" переконав мене у думці, що Лютомисл, можливо, найбільш недооцінений вітчизняний black metal-акт. Водночас мене складно було назвати фанатом (але про це – нижче).
Творчість Лютомисла – "ворога овечої віри" – почалася для мене з однойменного повноформатника 2010 року; той діджипак із вписаним у коло Люцифером на обкладинці, за цікавим збігом життєвих обставин, став одним із найбільш етапних у моєму досвіді. Звісно, я й раніше не раз чув про цей проект, але до появи певного персонального досвіду приводу заглибитися в його дискографію не виникало. Реліз у 2012 лонгплею "Превозмогая Вавилон" переконав мене у думці, що Лютомисл, можливо, найбільш недооцінений вітчизняний black metal-акт. Водночас мене складно було назвати фанатом (але про це – нижче).
