Прощавай, 2022: підсумки року від редакції

2022-ий добігає кінця, топ року готовий, тож наша редакція вирішила виділити кілька основних віх, якими нам цей рік запам’ятається.

Продуктивність

До 24 лютого всі музичні процеси рухалися у звичному темпі, але одразу після повномасштабного вторгнення росії все завмерло. Заплановані релізи переважно були скасовані, а люди певний час взагалі не могли нічого слухати. У якийсь момент здавалося, що для української музичної культури цей рік буде втраченим. Однак уже за кілька тижнів ми почали спостерігати активне пожвавлення, що швидко переросло в лавину нових пісень. Станом на цей момент у наших табличках зафіксовані понад 1200 синглів, альбомів та збірок, випущених українськими виконавцями після 24 лютого, але це число можна сміливо множити мінімум на три!

Це наш плейлист музики воєнного часу. Шукайте його на Spotify, Youtube Music, Deezer 

Отож, попри найгірші очікування продуктивність українських музикантів не те що зменшилася, а навпаки масово зросла за цей рік. Однак змінився і характерів цих релізів — найбільше вийшло синглів, а альбоми та EP переважно стали коротшими, наприклад, було чимало двотрекових мініальбомів чи півгодинних лонгплеїв. Багато музикантів у наших новинах розповідали, що просто завершували свої старі великі релізи, а на нові великі не було снаги.

Трошки постраждало промо, часом кульгала якість, але за тих умов, коли люди вимушено переїхали до інших міст чи навіть за кордон без жодного обладнання, або ж сидять годинами без світла та зв’язку, чи записувалися прямо в бомбосховищах, зайве нарікати на такі дрібниці.

Ініціативність

Напевно, найбільше війна вплинула на творчість молодшого покоління. Дуже швидко слухати російських виконавців стало недоречно, а потребу в актуальній музиці та близьких сенсах ніхто не скасовував. Отож, раптом на музичних теренах почали з’являтися і дуже швидко рости вже знайомі нам молоді виконавці як-от SadSvit чи діти інженерів, або ж геть нові на кшталт Структури Щастя або хейтспіч. І вся ця молодь, що важливо, співає українською!

Отож, за якихось 10 місяців Україна відростила собі повноцінну нову молодіжну музичну сцену з доволі широким спектром жанрів і тем. Не будемо приховувати, що кількість пісень тут не завжди переростає у якість, але можна вважати це духом часу, адже характер цієї нової сцени радше реактивний, а робота над собою і самовдосконалення — це вже наступний етап розвитку. До того ж на кількість прослуховувань наразі це майже ніяк не впливає!

Важливо також, що чимало вже більш досвідчених молодих виконавців переорієнтувалися на українську мову й тепер збагачуватимуть нашу, а не сусідську культуру. Декому би не завадило переглянути ще й музичні референси, але такі зміни потребують уже глибшої роботи, а отже, часу.

І суперчудово, що з цим молодшим поколінням у рок-музиці помітно побільшало дівчат. Прекрасний тренд, на який ми давно чекали.

Важливу роль у масштабах та оперативності розвитку молодіжної сцени відіграли сучасні канали зв’язку, насамперед соцмережа Тік-Ток, звідки переважно зараз і виходять усі нові виконавці, а ще актуальні медіа, на кшталт ковтка, які базуються в тих же соцмережах і орієнтовані насамперед на молодшу авдиторію.

Видимість

Не можна сказати, що до 24 лютого світ не знав про українську музику, але як для такої великої країни з такою кількістю доволі якісних музикантів, згадували нас у тематичних медіа порівняно мало. Ситуацію після вторгнення змінили насамперед збірки. Вони виявилися не лише добрим способом зібрати кошти (наприклад, "Liberty" від Ігоря Ялівця та лейбла Flaming Pines зібрала понад 4 тисячі євро), але і просто максимально вдалим механізмом залучення українських виконавців до міжнародної сцени.

Збірки Side-Line Magazine також збирали чимало грошей на Бендкемпі

Насамперед збірки виявилися практичними, адже записати один трек, навіть за таких складних умов, куди легше, ніж великий реліз, не кажучи вже про те, що часто до збірок входили просто найкращі старі треки тих чи інших виконавців. Схоже, що подібна практика вже принесла додаткові бонуси деяким гуртам і надалі буде сприяти їхній впізнаваності за кордоном.

При тому збірки стали лише одним зі способів взаємодії закордонних лейблів та медіа з нашими музикантами. Українські імена потрапили в матеріали IDIOTEQ, Rolling Stone, Pitchfork, а видання на кшталт A Closer Listen чи The Quietus взагалі поставили собі мету глибше зрозуміти українську сцену через цілі серії статей або інтерв’ю.

Переважно успішно проходили й закордонні тури наших виконавців, де вони могли не лише поспілкуватися особисто з тамтешніми меломанами про українські реалії, але й зібрати значні кошти на підтримку нашої армії! Наприклад, спільний тур Stoned Jesus і VOVK приніс 4500€ на потреби українських військових.

Українські музиканти також ініціювали серію благодійних сесій Jam For Victory

Трохи прикрощів створили звинувачення в начебто нацизмі гурту The Hypnotunez та окремі скасування концертів, наприклад, Жадана й Собак в Італії, але російська пропаганда не спить, а люди піддаються фейкам, на жаль, і в розвинених європейських країнах.

Солідарність

Поки одні музиканти якось справлялися із ситуацією — вивозили родини з-під обстрілів, писали музику для самозаспокоєння, лагодили житло чи прямо йшли на фронт, інші музиканти змогли створити цілий фонд, аби їм допомагати фінансово. Musicians Defend Ukraine варті згадки як окреме явище, адже їм справді вдалося об’єднати навколо себе усю музичну спільноту — і тих, хто може донатити, і тих, хто підтримки потребує. Ми й самі закидували трохи грошей на цей фонд, але можливим це стало виключно завдяки дуже активним та щедрим відвідувачам наших концертів!

І якщо ми вже про це говоримо, то варто згадати, що й концерти війна не припинила. Лунали різні думки, однак на практиці живі заходи, по-перше, дозволяють зібрати непогані гроші на армію чи допомогу цивільним, а по-друге, є способом психологічної розради для відвідувачів. Це й історія про відчуття єдності, залученості до певної спільноти, і про повернення частинки старого звичного життя, і про безмежну любов до музики, звісно.

Варто додати, що активним волонтерством зайнялися й інші музиканти на своїх місцях, наприклад, ми писали про Дмитра Самсонова (Заводь) чи про Ксендзу з La Horsa Bianca. Доречно згадати й активну допомогу армії вже, на жаль, недіючого видання Daily Metal або інших музичних волонтерів з HMV.UA. Словом, наша музична сцена проявила закономірну солідарність з усім українським народом та активно включилася в захист країни на всіх можливих рівнях.

Попри всі труднощі ми справилися! Сподіваємося, однак, що наступний рік для нашої країни та для нашої музики буде кращим, а виклики, які перед нами усіма постануть, не будуть настільки драматичними.