Music Meets Art Vol. 4

Найшвидша і найбільш строката пора в музиці припала на кінець ХХ століття, і саме в 1990-і різноманіття стилів і напрямків досягло свого апогею. Тоді змішувалося все, що можна було змішати та синтезувалося все, що можна було синтезувати. До багатьох на наших широтах у будинок прийшло кабельне ТБ, а з ним і MTV. Інтернет поступово почав захоплювати нашу свідомість.

Обкладинки альбомів робили все яскравішими. Процес оформлення релізу став його невіддільною частиною. Виходило вже цілих три формати різного розміру: платівки, касети, диски. І, відповідно, вимог до верстки та розміщення зображення ставало все більше.

У цьому десятилітті просто неможливо скласти ТОП по album art і залишитися об'єктивним. Тому ось тільки деяка частина того, що стало класикою і, на наш погляд, залишило слід в історії. Ці обкладинки і дотепер впізнають абсолютно різні покоління.

Безумовно, одним з символів 1990-х у всьому світі стали The Prodigy. Вони тоді й самі не очікували такої популярності. Колектив назавжди залишив слід в історії електронної музики, що може звучати, як жива. Ба більше, це гурт з чотирьох учасників, де тільки один є музикантом. Але, ми більше про картинки, тому погляньмо на обкладинку The Prodigy "Experience" і "Music for the Jilted Generation".

Перший - це просто тотальний і безповоротний мінімалізм, за яким ховається справжній рейв кінця 80-х - початку 90-х. В "Experience" важлива не візуальна частина, а його звукове нутро, при цьому його обкладинка асоціюється саме з електронною складовою десятиліття і не потребує будь-яких доповнень.

З "Music for the Jilted Generation" - інша справа. Другий за ліком LP гурту оформлений похмуро, з наркотичним підтекстом і прямою відсилкою до андеграундних вечірок того часу. Досить згадати кліп на пісню "No Good" з цього альбому. На обкладинці зображене обличчя, швидше за все, вокаліста Кейта Флінта, який виривається з павутини. Але тільки ось куди він прагне і з якою метою?

У 2008 році автори техно-видання Magazine Dataside порівняли обкладинку з терміном "persiflage", який на нашу мову дослівно не перекладається й означає презирство до серйозних тем, ставлення до них з посмішкою. У ті часи наркотичні й "брудні" мотиви були на піку популярності. Досить згадати фільм "Trainspotting" або ж кліп "Poison" з цього ж релізу The Prodigy, де Кейт Флінт борсається в болоті.

Ще одним важливим проривом того часу стала обкладинка Pantera "Vulgar Display of Power". Та сама, на котрій якийсь чувак отримує в обличчя з кулака. Ця обкладинка на довгі роки стане одним із символів грув-метал піонерів металевої естради. Оформлення платинового альбому Pantera 1992 року досі продовжують використовувати у якості мемів і вставок у комікси та фільми.

Знімок для обкладинки зробив Brad Guice, фотограф, який працював з гуртом під час виходу "Cowboys From Hell". З чуток, а вірніше за словами Vinnie Paul, ударника гурту, якомусь Sean Cross заплатили 10 доларів і дали в табло 31 раз, щоб вийшов вдалий знімок для оформлення. Однак сам фотограф стверджує, що людину під час зйомок жодного разу ніхто не вдарив.

До речі, назва альбому взята з фільму "Той, що виганяє диявола", більш відомого у світі, як "The Exorcist". Саме там була вперше використана фраза про "грубу (вульгарну) силу". Альбом двічі ставав платиновим. Також його йменням названа книжка "A Vulgar Display of Power: Courage and Carnage at the Alrosa Villa", присвячена трагічній смерті Dimebag Darrell, застреленого на концерті гітариста гурту. Багато назв пісень колективу використані як заголовки до розділів книги.

Нарівні з підйомом грув-металу у 1990-і дуже популярним став брутал-дез із найбільш продаваним гуртом цього напрямку - Cannibal Corpse. Звичайно, оформлення їх альбомів неможливо залишити без уваги. Все почалося, коли Chris Barnes привів у колектив художника Vince Locke. Саме цей творець винен у створенні всіх шокуючих зображень на релізах гурту. Окрім обкладинок, Locke є одним з авторів серії коміксів Deadworld і співавтором "Виправданої жорстокості" (A History of Violence), на яку пізніше зняли фільм.

У те десятиліття була створена добра частина скандальних оформлень Cannibal’ів. Можна брати будь-яку для аналізу - не помилишся. Ми вирішили зупинитися на "Tomb of the Mutilated". Ця робота цікава з графічної та концептуальної точок зору.

Обкладинка присвячена некрофілії та садизму. На оформленні зображене жорстоке вбивство зґвалтованої дівчини, після якого маніяк продовжує свій страхітливий акт. Також з піснею "Entrails Ripped from a Virgin's Cunt" пов'язана брутальна історія про двох братів, викрадену ними дівчину і вішалку, про яку можна прочитати в англійській Вікіпедії, але її підтверджень в офіційних джерелах не знайдено. Є в епізодах з цим релізом і веселі моменти - "Hammer Smashed Face" звучить в першій частині Ейса Вентури.

Під час буму на дез-метал мистецтво оформлення альбомів процвітало і грало божевільними палітрами практично на кожному альбомі довговолосих виконавців. Можна взяти будь-яку обкладинку того часу і не помилитися. Хороший тому приклад - Obituary і їх "Cause of Death" 1990 року.

На самому арті немає звичної для жанру кривавої каші, але присутня мертвечина з черепами. А також нічне зловісне небо з традиційним для такого підходу "всевидячим оком". Обкладинку малював художник Майкл Велан, також відомий своїми роботами для Sepultura. Але знаменитий він тим, що малював ілюстрації до фантастичних і хоррор романів відомих авторів. Наприклад, оформлення "Темної вежі" Стівена Кінга - його рук справа.

А зображення з "Cause of Death" використовувалося як ілюстрація до збірки оповідань Говарда Ф. Лавкрафта "Криваві розповіді жаху і мороку". До речі, цей арт спочатку мав бути використаним для оформлення "Beneath the Remains" Sepultura, але тоді б він не увійшов до огляду 1990-х, оскільки альбом бразильців вийшов роком раніше.

У всій важкій металевій агонії, описаній вище, брати Кавалера займають особливе місце. І після інциденту, пов'язаного з обкладинкою Obituary "Cause of Death", Майкл Велан запропонував самостійно намалювати оригінальне оформлення для наступного альбому гурту. Так на світ з'явився album art до "Arise"

Платівка є останньою в епосі треш і дез релізів колективу. Відомо також, що Ігор Кавалера довго точив зуб на художника, за обкладинку, яку той віддав Obituary. Але при цьому, неймовірна істота, зображена на передній частині LP, міцно асоціюється тепер з першим періодом творчості бразильської важкої групи.

Але не дезом єдиним прославилася епоха MTV і мультикультурних рейвів. У те десятиліття розцвів і пішов на підйом industrial з його більш мейнстрімовими та гітарними складовими. Перші місця у цьому багатогранному напрямку тоді зайняли NIИ (Nine Inch Nails) і Marilyn Manson. Одним з найбільш важливих альбомів жанру є "The Downward Spiral" - твір Трента 1994 року. Про цей альбом "цвяхів", напевно, написана вже не одна дисертація, але це не заважає говорити про нього і сьогодні. Досить згадати пісню "Closer", щоб навіть недосвідчена людина зрозуміла, наскільки це важливий реліз.

З оформленням "The Downward Spiral" теж не все просто. Арт альбому - це фрагменти картини художника Рассела Міллса, яка отримала назву "Рана". В оригінальній роботі, окрім стандартних матеріалів для образотворчого мистецтва, творець полотна використовував листи металу, які зазнали корозії, дерев'яні елементи, а також власну кров. Первісна робота у фізичному вигляді виставлена ​​зараз у школі мистецтв шотландського міста Глазго.

Варто зазначити, що до моменту виходу Halo 8 (офіційна нумерація альбомів NIИ) компакт-диски вже щосили використовувалися як носії, і тоді вже з'явилися "складні" обкладинки з буклетами, вставками та різного роду оригінальними оформленнями - від вкладок і значків, до спеціальних сувенірів або секретних символів, які потрібно було шукати в коробці від CD.

У записі альбому взяв участь Адріан Белью, один з найбільш недооцінених гітаристів. Він відомий своєю роботою з King Crimson і сольними проектами. Саме завдяки йому Трент Резнор став згодом звертати увагу на живі інструменти й додавати у релізи їх звучання.

Паралельно із "The Downward Spiral" в індустріальному жанрі варто відзначити альбом Marilyn Manson "Antichrist Superstar", який вийшов на два роки пізніше, у 1996-му. Альбом став однією з ікон шок-року і є повністю концептуальним твором. Оскільки тоді про просте оформлення диска не могло бути й мови, "Antichrist" складається з шубера (він же сліпкейс - картонний футляр для більш надійного зберігання CD) і jewel-кейса.

На передній частині картону намальоване коло з чотирма словами Malice, Mind, Heart Complacent, а всередині, на самій коробці, Менсон зображений у вигляді Антихриста з цифрами IX, VI, III і VII. Їх значення, швидше за все, простий тролінг з боку виконавця, щоб ввести в оману або ще більше заінтригувати. Лідер гурту славиться своїм нестандартним підходом і поглядами, які випадають зі звичного укладу середньостатистичного прихильника демократії і традиційних релігійних цінностей.

Крім того, в буклеті до альбому можна прочитати цитати з Біблії та вивчити медичні діаграми. Також, в буклеті англійською мовою написані слова подяки Менсона творцеві церкви Сатани Антону Лавею і його книзі "Satan Speaks", які сильно вплинули на шок-рокера в період його ранньої творчості. Логотипи релігійної установи та гурту періоду трилогії "Antichrist Superstar", "Omega and the Mechanical Animals" і "Holy Wood (In the Shadow of the Valley of Death)" дуже схожі за графічним і змістовим виконанням.

В оформленні альбому також можна знайти прямі відсилки до символіки СС, Бойда Райса, Алістера Кроулі, тетраграматон і масу інших окультних речей. Менсон тим самим хотів свого часу показати суперечливість суспільства з його численними взаємовиключними стандартами.

Жоден огляд епохи 1990-х не зможе обійтися без Курта Кобейна, гранжу, гімну втраченого покоління й оформлення альбому "Nevermind". За версією Music Radar від 2011 року, цей арт посів друге місце серед обкладинок всіх часів і народів. Ми нагадаємо, що на ньому зображене немовля під водою, яке пливе в напрямку доларової купюри, насадженої на вудку.

Фотографом для передньої частини "Nevermind" виступив Роберт Фішер, за сумісництвом знаменитий американський художник і скульптор. З цією обкладинкою пов'язаний скандал через зображення голого немовляти, у якого на фото видно пеніс. Пуритани США довго намагалися заборонити обкладинку. Курт і товариші жодним чином не погоджувалися друкувати цензурний варіант альбому, пояснюючи це тим, що тільки латентного педофіла можуть образити подібні фото.

У цілому, зображення на альбомі критикує споживацький спосіб життя, який тоді набирав обертів у розвинених країнах. Через роки, герой обкладинки, вже не тримісячне немовля на ім'я Спенсер Ельден, знявся у такій самій фотосесії в 2016 році, на 25-річчя виходу релізу. Раніше він робив те ж саме в 2001, коли "Nevermind" виповнилося 10.

Це не єдина поява "фотомоделі" на арті музикантів. У 2003 році Ельден знявся для обкладинки "The Dragon Experience" - сольного альбому лідера Skinny Puppy з Evin Key.

Ще одна ікона того часу, яку не можна залишити без уваги - це Beck "Odelay" зразка 1996 року. Цей арт вважається одним з кращих у світі, і це при тому, що нічого особливо видатного у собаці, яка стрибає через огорожу, немає. Хіба що це рідкісна угорська порода собак Комондор.

Однак варто зазначити, що автором колажу до релізу став дідусь Бека - американський художник Al Hansen, який за сумісництвом ще є батьком Bibbe Hansen, матері виконавця, яка у 1960-ті була однією з фавориток Енді Ворхола. Також, вона відома тим, що записала альбом з Джеком Керуаком, в складі гурту The Whippets.

При цьому альбом став не тільки двічі платиновим індикатором епохи. Його оформлення впізнають абсолютно усі меломани. Назва "Odelay" - це фонетична переробка сленгового іспансько-мексиканського "Orale" (наголос на перший склад), що у вільному перекладі означає "слухай" або ж "what's up?".

Є в самому релізі частка хорошої іронії, тонкої і з посмішкою, як це вміє робити Бек Хансен. Його оформлення, по суті, дійсно не таке вже й видатне, але, якщо говорити про зміст ... напевно, через нього альбом постійно і ставлять в усі можливі рейтинги, зокрема, пов'язані з album art.

Одні з першопрохідців змішання стилів funk, rap & heavy metal. Кожен альбом - це концептуальний маніфест, що ставить перед собою конкретні цілі. Їдкі тексти та вдалі рифи задали вектор, підняли планку для альтернативної сцени 90-х, яку так ніхто і не зумів подолати. Самі ж RATM тактовно і делікатно відхрещувалися від nu metal сцени своєї епохи, кажучи, що звичайно ж цінують і поважають сучасні групи а-ля Limp Bizkit, але несуть у світ інші ідеї, маючи за плечима інший філософський бекграунд. Якщо взагалі це слово може повністю охарактеризувати Rage Against The Machine з їх ідейним наступом під червоною п'ятикутною зіркою.

 Їх перший альбом, тотожний з назвою гурту "Rage Against The Machine", розбурхав людей, викликав фурор, зібрав стадіони, покрив степи, поля, мегаполіси, касетні магнітофони та розпорошив "ультралівий вірус" капіталістичним світом.

Але у нас видання музичне, а матеріал про album art, тому розповідаємо: на обкладинці першого альбому колективу зображений буддійський монах Тхіть Куанг Дик, який вчинив акт самоспалення посеред Сайгону в 1963 році. Цією акцією він висловив свій протест проти гонінь на буддизм, які тоді культивував перший президент В'єтнаму.

Фотографія палаючого ченця була надрукована у великій кількості іноземних видань і викликала божевільний резонанс по всьому світу. Можливо, це був один з перших моментів у другій половині ХХ століття, коли Захід зосередився на Сході. Автор знімка Малькольм Браун отримав за нього Пулітцерівську премію. Ченця згодом кремували, але є у цій історії вражаючий факт. Його серце після самопожертви вогнем залишилося цілим і не згоріло. У поєднанні з творчістю першого альбому RATM, їх лірикою, обкладинка виробляє кумулятивний ефект. Після першого треку вже виникає відчуття, що десь палає вогнище опору.

Дуже знаковою тусовкою того часу були Korn & Co, куди входили і Limp Bizkit. Це тепер, років зо три, як гурт у наших краях не люблять, гноблять і всіляко не поважають. Але тоді, в 1997-1998 роках їх "Three Dollar Bill, Yall" став шалено знаковою платівкою, яка вплинула на голови мазафакерів, здатних аналізувати.

Сам по собі альбом вибивається із загального настрою і стилю всього ансамблю. Реліз цікавий тим, що зіграний сиро, органічно, жваво і дуже смачно. Вес Борланд (гітарист Limp Bizkit - ред.) тоді зовсім не сприймав всерйоз цю роботу. На звучання платівки сильно вплинув гурт Tool, що добре чути у масі пісень. І тільки в цьому альбомі гурт дозволив собі п'ятнадцятихвилинну експериментальну імпровізацію "Everything".

До чого ж тут обкладинка? А хто з шанувальників nu-metal і rapcore того часу не намагався змалювати незрозумілу чорну постать зліва на диску і повторити шрифт назви гурту? Пізніше жоден з релізів колективу не буде оформлений, записаний і зроблений, як цей перший і, мабуть, єдиний нестандартний альбом "кульгавих бісквітів".

Другою видатною роботою в album art з альтернативи того часу стали одні з основних винахідників nu-metal - гурт Korn і їх 1998 LP "Follow the Leader". В принципі, всі їхні обкладинки з того 10-річчя можна сміливо ставити у Топи та хіт-паради образотворчого мистецтва про музику. Але ця, мабуть, найцікавіша через цілий ряд критеріїв.

По-перше, на оформленні альбому намальована та частина сюжету з дітьми з кліпу "Freak on a Leash", яка не увійшла до відео. По-друге, всередині буклету зображена маса нюансів, наприклад, картини з голими жінками, які неозброєним поглядом можна і не помітити. А, по-третє, обкладинку до альбому малював Тодд Макфарлейн, який малював сучасні комікси про Людину-павука і став батьком усієї серії про Спауна. А цей антигерой-мисливець на вампірів дуже сильно гримів в 1990-і.

Саме Тодд Макфарлейн визначив цілий стиль для коміксів, який використовується і зараз. Цей стиль можна назвати адаптованою мангою, адже художник детально промальовував великі і яскраві образи, при цьому нестандартно розподіляючи панелі для сюжетів на сторінці і зберігаючи більш американські риси в образах самих героїв.

У тому гучному десятилітті складно хоч щось залишити без уваги, адже поряд з живою музикою, електронна розвивалася настільки божевільними темпами, що стилі винаходили зі швидкістю вильоту куль з автоматичної зброї. Англійський альбомний арт не відходив від своїх сусідів ні на крок. На світ з’являлися все нові й нові шедеври. А оскільки Британія тоді була одним із центрів клубного руху, то без пари електронних імен того часу ми не обійдемося.

Англійці Underworld зі своїм "dubnobasswithmyheadman" сказали нове слово в оформленні танцювальних дисків. Тоді учасники гурти і їх друзі художники створили своєрідне дизайнерське об'єднання Tomato. Ця конгломерація зараз базується в трьох містах: Лондоні, Мельбурні та Токіо.

Мультивекторна компанія виконує різні крос-платформні проекти, орієнтовані на комерційний сегмент. А тоді, в далекому 1994 році, Tomato створили стиль хаотичної графіки, яка стала одним зі зразків для оформлення альбомів електронної музики. На "dubnobasswithmyheadman" серед шрифтів і чорно-білої графічної добірки можна також побачити відбиток долоні в центрі платівки.

Тоді всі намагалися створювати якісь об'єднання і саунд-системи. З однієї такої саунд-системи під назвою The Wild Bunch виросла ще одна легенда електронної сцени - Massive Attack. У 1990-і вони випустили все, що зараз стало класикою, а тоді моментально ставало культовим. Багато меломанів, напевно, вже читали, що за псевдонімом анонімного райтера і художника Бенксі може ховатися Роберт 3D Дель Наджа з гурту.

І так, дійсно 3D з незапам'ятних часів малює картини і робить графічні роботи. У нього була маса виставок і є свій впізнаваний стиль. За деякими даними, знаковий альбом "Protection" оформлений однією з його робіт. При цьому, в офіційних джерелах повідомляється, що дизайном релізу займалася лондонська студія Michael Nash Associates. Але це не взаємовиключні моменти.

Трохи про творчість психів. Творців мат-металу і перших у своєму роді шведів Meshuggah в цьому матеріалі також складно залишити без уваги. У 1990-і вони випустили три альбоми, які стали основою їх творчості. Тоді ще не кожен розумів, до чого музика цих дослідників може привести і куди звернути.

Мозок, закований у сталевий каркас на оформленні "Chaosphere", дуже добре ілюструє те, що їх музика може зробити зі слухачем. Цей дизайн вигадав і втілив у життя ударник гурту Томас Хааке. За версією Modern Drummer, він є ударником номером один у світі. Окрім того, він ще й виконує вокальні партії у колективі.

Говорячи про психів тієї епохи, першим приходить у голову Майк Паттон, який завжди відрізнявся багатогранністю і постійним трудоголізмом. У те десятиліття його найбільш "рівний", на той момент, гурт Faith No More якраз завершував свою кар'єру. Ми не будемо тут вдаватися в подробиці того, наскільки гурт вплинув на ... та, на всіх, хто музику того часу любить.

У 1990-і роки група вирішила завершити свою діяльність і зробила це дуже пафосно, випустивши два альбоми з гучними назвами "King for a Day ... Fool for a Lifetime" і "Album of the Year". Перший реліз ілюстрував один з художників The New Yorker, відомий своєю роботою з фільмом про американського поета Аллена Гінзберга "Howl". В українському перекладі, його поема називається "Крик".

На обкладинці "Album of the Year" зображений перший президент Чехословацької Республіки Томаш Масарик, а всередині буклету його похорон з написом на гробі "Істина понад усе", який зараз є головним девізом Чехії. Подібне оформлення релізу пояснюється тим, що під час промо-туру на підтримку альбому, Faith No More дуже часто виступали в костюмах, можна сказати, "при параді".

Останні музиканти, що виходять за рамки дозволеного, в нашому огляді - це два black-metal колективи Darkthrone з "Total Death" і Burzum "Filosofem".
Darkthrone своєю похмурою космічною обкладинкою і лого вже четвертий десяток років залишається одним з класичних символів чорного напрямку. І якщо їх музика не є зразком для наслідування і захоплення для кожного поціновувача жанру, то оформлення релізу стало практично еталоном для наступних поколінь музикантів, що грають у відповідному стилі.

З Burzum справи йдуть приблизно так само, і вже тоді у Варга Вікернеса підтікав внутрішній дах, бо у норвезькій в'язниці на голову йому навряд чи капало. Альбом був написаний повністю однією людиною, а назви всіх пісень в ньому німецькою мовою. А сам реліз став першим у жанрі depressive black-metal через нестандартний синтезатор на фоні, звук якого занурює в стан глибокого смутку і тлінність буття.

Зрозуміло, це далеко не весь album art, який хотілося б охопити за десятирічний період. Але з кожною епохою, кожним десятиліттям, релізів ставало все більше, і до кожного художники, дизайнери, фотографи та музиканти робили своє особливе оформлення, буклет, спеціальний бокс. У 2000-х почали масово з'являтися цифрові носії, і вектор графічного позначення музики став вкотре змінюватися, але про це вже у наступному матеріалі.

Матеріал вичитували, доповнювали\урізали, коментували: Філіп Добров, Валерій і Юлія Корнєви, Олександр Масовець, Ярина Денисюк. Дуже їм дякуємо!

To be continued…

Матеріал підготовлено за підтримки:

RobustFellow Bandcamp Facebook VK Twitter

Ethereal Riffian Bandcamp Facebook VK

Усі частини матеріалу тут:
https://www.neformat.com.ua/rubrika/music-meets-art

All images are copyrighted by their respective copyright owners