Культура:війна. Олександр Капука (More Music Club)

12.05.2023

Презентуємо подкаст із Олександром Капукою, організатором концертів і співзасновником More Music Club. У ньому говоримо про життя клубу, одеські гурти й зрушення в культурному середовищі міста, а ще про музику, яка допомагає долати життєві випробування.

У новому спецсезоні подкасту "Культура:війна" Анаід Агаджанова завітала на музичну конференцію Neformat Music Unity: Рух попри війну, яку ми нещодавно проводили. У серії з шести епізодів Анаід спілкується зі спікерами, відвідувачами та організаторами конференції на культурні й навколомузичні теми.

Герой третього епізоду — Олександр Капука, один із засновників знакового одеського музичного закладу More Music Club. Ця локація, а отже й сам Сашко, значною мірою відповідає за розвиток місцевого андеграунду. Він допомагає локальним гуртам із записами, репетиціями, концертами, возить їх в інші українські міста й просто намагається вистояти за складних умов, що розпочалися для клубу ще під час пандемії.

Подкаст також можна послухати на Apple Podcasts i Google Podcasts

— Почнемо з того, що відбувається вдома, в Одесі, зокрема в плані музики за період повномасштабного вторгнення.

— Насправді все відносно нормально в Одесі. Не враховуючи деяких останніх прильотів, взагалі все було спокійно. Навіть не хочеться казати, що люди забувають про війну, але так і сам, буває, живеш, і наче все норм…

— Звикаєш просто, напевно.

— Мабуть, і так, але діяльність наша не дає про це забувати. Ми постійно робимо концерти й отак наш клуб живе. Зупинялись тільки на два-три тижні, як то кажуть, а далі весь час працюємо. Дев'ятого березня був перший наш онлайн, де ми збирали гроші на підтримку збройних сил.

— Які події взагалі відбулися за цей рік? Можливо, якісь були знакові саме для тебе?

— Мабуть, найважче було зібратись і відновити концерти. Було таке враження всередині навіть, що ще не до того. Але в нас ціла команда, всім треба якось жити, всім треба зарплата, робота. Ти не можеш просто зупинити музичний клуб, який дійсно був осередком андеграунду й, у принципі, ним залишається. Тому тиждень-два ми посиділи з цими великими головами, і до нас звернулися музиканти з конкретним запитом — зробімо концерт, назбираємо грошей. Оскільки в нас ютюб-канал уже був трошечки розвинутий, бо ми робили онлайни під час ковіду, ми відразу включилися. І вже там, на концерті я, як завжди, виходжу на сцену, говорю якісь важливі слова, й тоді я зрозумів, що треба продовжувати.

А з 18 березня ми відновили повністю роботу — вже по три-чотири онлайни на тиждень робили.

Один із перших онлайн-концерів More Music Club після повномасштабного вторгнення

— Якщо говорити про настрої аудиторії в Одесі, як загалом звучить місто зараз? Чи змінилося щось і наскільки радикально, чи відчувається оцей попит на українське?

— Це, мабуть, найголовніше, тому що ми відразу почали це ламати, весь цей російськомовний "мір" одеський. Ще насправді багато роботи є, багато залишається і з'являється навіть музикантів, які себе [інакше] не мислять, вони от не можуть українською писати чи іншою мовою, крім російської. Але вони розуміють, що в них немає зараз ні ринку, ні можливостей. Тому дехто перекладає свої старі тексти, а дехто взагалі пише нову програму, новий матеріал, українською мовою або ж англійською. В Одесі зараз ця двіжуха дуже й дуже активна, я би сказав навіть, гіперактивна. Усім у кайф спілкуватися українською мовою й багато знайомих одразу ж перейшли на українську.

— Ти відчуваєш, що це дало тобі якесь нове дихання? І загалом, наскільки цей попит, новий, неочікуваний, тебе мотивує?

— Ну, видно, був якийсь бар'єр, який треба було просто переступити. І коли ти це робиш, то тобі в кайф — це наче нова сторінка твого життя, чи ніби навіть якусь нову мову вивчаєш. А потім стало зрозуміло, що треба це доносити до молодих музикантів, бо є такі, що до цього часу вважають прийнятним на концерті, наприклад, зіграти кавер на Кино якесь. Був просто недавно такий момент, то хлопця ледь не побили.

MMC Charity Fest у Києві, 2022

— Минулого літа була подібна ситуація в Кременчуці. Там є байкерський клуб, де буквально через декілька днів після цього страшного прильоту організовували кавер-вечір гурту Кино. Це було дійсно таке крінжове відчуття. Мене тоді дуже сильно обурило, те, що місцеві цього обурення ніби й не відчули. Веду до того, що є міста, які, скажімо, не такі відверто російськомовні були, як та ж Одеса, але для яких водночас, навіть попри такі реально страшні події, як-от відбулися в Кременчуці, це усвідомлення було не таким миттєвим.

— Ну, насправді все це можна зрозуміти. Як узяти східну частину України, навіть от Дніпро, куди ми недавно приїжджали, то там теж у багатьох не відчувається це. Тобто вони, видно, вважають, що це їхня мова, на якій вони виросли, і чому в них хтось має її відібрати. А те, що наш ворог — носій цієї мови, то це, типу, не така вже і проблема.

— Як ти вже зачепив молоду аудиторію і нове музичне покоління, то що цікавого зараз в Одесі відбувається, на які імена варто звернути увагу?

— Насправді ситуація непроста, тому що гурти, які були в Одесі, або розпались, або роз’їхалися по інших містах, а тому зібрати їх на концерт неможливо. Було дуже важко відновити діяльність, особливо на початку, бо треба, щоб музика грала, а грати немає кому.

Водночас з'явилося декілька гуртів, які прямо вау. Ми навіть деякі встигли звозити з концертами в Київ. Але от один із них з'явився і вже розпався — Hellenic Blue, такий постблек цікавий.

Відео з виступу Hellenic Blue у Києві

І з'явилась ще одна молода команда — Mørtüi Vūltus, блек-метал більш-менш стандартний. Зовсім молоді хлопці, але грають дуже рівно, дуже потужно. Довго вони сиділи на репбазі, щоби це все зробити, і це було прямо відкриття під кінець минулого року. Ми намагались для них щось зробити, показати їх. Концерти були, багато людей слухали, усім сподобалось. Оце хіба два таких гурти, а все інше — скоріше в гіршу сторону.

Виступ гурту Mørtüi Vūltus у More Music Club, 2023

Але, оскільки наш формат це чотири концерти на тиждень як мінімум, а ще на цих концертах часто декілька гуртів виступає, то сцену ми, в принципі, відновили. В Одесі є десь 60-80 гуртів із авторською музикою (бо про жодні кавери не йдеться), от вони у нас і грають. Потім, коли вже стало трошки краще, можна було когось привозити й ми старались це робити. Так от потихеньку клуб і живе.

— У контексті цих подій, чи думав ти про те, що важка музика зокрема є дуже доречною зараз для нас? Можливо, навіть у чомусь помічною, бо саме з такою музикою легше переживати ті випробування, які нам випали. Можливо, була якась ситуація, коли ти зрозумів, що музика тобі допомогла пережити щось із того, що в кожного з нас, знаєш, є вже в такому рюкзачку…

— Не думав, бо для мене [помічною] була не важка музика. Тобто я, звичайно, слухаю важку музику й у навушниках, і в клубі постійно. До того ж в Одесі є класні представники, наприклад, один із найкращих гуртів White Ward. Це такий рівень… їх я слухаю, й інших також. Але для того, щоби переживати, я слухаю все ж таки іншу музику.

Я — дитина таких, як би це сказати, рок-бардів. З того я починав і мені дуже подоба лося, коли є гарна мелодія і гарна поезія. От я можу переслуховувати того ж Чубая багато разів, Віктора Морозова, чи, звичайно ж, Міська Барбару. Там що останній, що до цього альбоми — хороші. І так я долаю це, скоріше ця музика мені допомагає.

Конференція відбулася в межах реалізації проєкту #ZMINA_2_0 "Субгранти для культурних проєктів" фонду ІЗОЛЯЦІЯ за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО "Неформат Україна" й не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Олександр Капука у соцмережах:

https://www.facebook.com/oleksandr.kapuka
https://instagram.com/kapukaa

More Music Club у соцмережах:

https://www.instagram.com/moremusic_club/
https://www.youtube.com/MoreMusicClub
https://www.facebook.com/moremusicclub

Інші подкасти із конференції за цими посиланнями: 

Neformat.com.ua ©