BayatRip — EtoYad (2020)

This world is a useless place and i hope this life would be the last (світ — марне місце, і я сподіваюсь, що це життя буде останнім) — пише дніпровський продюсер BayatRip в описі свого саундклауд-профайлу. Попри такий песимістичний вступ, музикант у жовтні минулого року  випустив гіпнотичний та мрійливий альбом "EtoYad". Подивимось, що являє собою український IDM у сучасних реаліях.

BayatRip — відносно новий проєкт: першим релізам немає і року. Незважаючи на статус фрешмена, музикант робить продукт, котрий язик не повернеться назвати аматорським: у двох своїх лонгплеях та одному EP продюсер майстерно поєднує хаотичний broken beat з механічними прямими техно-ритмами, брутальний монотонний бас з безтурботними синтезаторними хаус-пасажами та схожими на маршмелоу педами, котрі викликають неминучу асоціацію з Boards of Canada. 

"EtoYad" з'явився на Саундклауді автора восени минулого року, а у квітні 2020-го вийшов на київському Someone Records — саме цей лейбл з 2011 року радує нас релізами таких флагманів вітчизняної "інтелігентної" електроніки як r.roo та troxellemott. Лейбл виступає таким собі знаком якості для IDM-сцени. Чи гідний носити цей знак свіжий лонгплей BayatRip?

Автор заявляє, що у своєму саунді він перебуває у пошуку музичних дисонансів, намагаючись не перетинати межі з брутальним нойзом. Чесно кажучи, прослухавши "EtoYad" кілька разів, дисонансів я там не знайшов — реліз звучить глибоко, мелодійно, гіпнотично, не йде врозріз з музичними канонами. Більш того, у 2020 році такий саунд важко назвати експериментальним — мейнстримна електроніка давно взяла на озброєння глітчі, ламаний ритм та інший спадок ветеранів жанру "не для всіх". 

При прослуховуванні, перше питання виникає до структури релізу: чомусь забористе ambient-techno першого треку "Maxi Null" перетікає у безликий нудний вейпорвейв "Sleeping Soft". Після цього непорозуміння, структура альбому кардинально змінюється, перетворюючи, на перший погляд, рандомну композицію на цілісну, хоч і дещо еклектичну IDM-текстуру, сповнену меланхолії та суму за  за золотою епохою рейву. "EtoYad" за настроєм — це ідеальний саундтрек під інтровертну вечірку для інтелекту. Попри невпевнені загравання BayatRip з танцювальним техно- і хаус-саундом, треки з релізу явно не призведуть до вакханалії на танцполі. Але, думаю, автору це і не потрібно — не дарма ж він називає свою танцювальну музику інтелектуальною. "EtoYad", очевидно, більш спрямований до розуму, ніж до тіла. 

Окремо варто відзначити кліп на трек "Cadillac" — вийшло актуально і стильно.

Але, як-то кажуть, в бочці меду трапляються менш бажані інгредієнти. У нашому випадку такий інгредієнт — вторинність, професійна хвороба майже всіх сучасних айдіемщиків. Жанр давно вариться у звуковому бульйоні, винайденому в дев`яностих резидентами Warp Records. Не став винятком і "EtoYad", що місцями майже дослівно цитує саунд Aphex Twin. Формула "шизоїдний ламаний біт + тягучі педи = експериментальна електронна музика" була актуальна в кінці вісімдесятих та на початку дев`яностих, зараз це більше схоже на постмодерністську насмішку від піонерів IDM. Хоча, це не вина BayatRip — це глобальна маніфестація стагнації жанру. 

Незважаючи на певну наївність та відсутність радикально нових ідей та рішень, "EtoYad" вийшов цілісним та гідним ознайомлення релізом. Так, він навряд поповнить собою плейлист музичного гурмана, навряд вийде за локальні масштаби, але точно подарує пів години задоволення тим, хто тільки починає знайомство з жанром і поки не готовий сприймати хаотично-шумові опуси Aphex Twin та Autechre. 

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

BayatRip у соцмережах:

https://someonerecords.bandcamp.com/album/etoyad
https://soundcloud.com/bayatripplease
https://www.youtube.com/channel/UCftU5nwzMtEUP6rjnsz6GIA