Kulshenka — Хто захистить від повені дерева? (2020)

Київському тріо panivalkova вистачало, здається, абсолютно всіх компонентів, щоб стати ідеальним гуртом для української інді-сцени. Вони вміли писати мелодійні хіти, як "Крейзі Нікіта". Вміли створювати багатошарові мультижанрові композиції з латинськими і африканськими мотивами, як "Let Me". Навіть така амбіційна річ, як пісня "космополітік" в стилі східної духовної пісні і з одночасним живим записом 15 музикантів, виявилась їм під силу. Вони ідеально вміли спілкуватись з публікою і зі сцени, і через соціальні мережі. Підбирати ефектні костюми і створювати яскраві образи на відео – це теж про них. Про них схвально відгукались і фани неформатної музики, і Андрій Данилко з Костянтином Меладзе. Навіть свої локальні меми на кшталт вигаданого слова "уатамана" і грубої валізи з екзотичними інструментами, яку вони з собою возили – все це було. Чого їм не вистачило, так це проіснувати трошечки довше. 19 березня минулого року, майже через 3 роки після виходу свого повноформатного альбому "Донтворі", panivalkova оголосили про розпад і стали історією. Але нам з вами рано сумувати з цього приводу, бо Іра Лузіна, Даша Пугачова та Іра Кульшенко обіцяли нам ще багато хорошої музики. І перша ластівка – це міні-альбом "Хто захистить від повені дерева".

Якщо в контексті panivalkova Ірина Кульшенко представляла серйозно-ліричну сторону їхньої музики, то в першому сольному альбомі співачки ми бачимо одночасно і глибше розкриття цієї ліричності, і розвиток її в зовсім нову якість. Як у структурі пісень, так і в побудові альбому добре проглядається, наскільки сильно авторці притаманний перфекціонізм. Кожна пісня має доволі чітку задачу і думку, яку вона втілює з хірургічною точністю. В "Інтро" співачка попереджає нас, що вона – не така, як ми звикли сприймати, і наступні треки крок за кроком наближають нас до розуміння тої позиції, яку KULSHENKA хотіла до нас донести. За формою всі пісні – це фортепіанні балади з джазовим і барочним обрамленням, що, разом із загальним настроєм, очікувано викликає порівняння з Vivienne Mort. В цьому випадку я б не став виділяти кращі в музичному плані треки – вони всі повільні, милозвучні, мінімалістичні та мають хорошу мелодійну основу. Хоча, на мій смак, основні мелодії у двох останніх піснях дещо сильніші, ніж всі інші.

Два перші номери – "Ліра" і "L’amant de minuit (Опівнічний коханець)" – еталонно ліричні пісні про, відповідно, болючий і солодкий процес творчості та романтичну історію любовних зустрічей, що можливі лише опівночі. Два наступні – виражають уже більш активну позицію стосовно реальності. В однойменній до альбому пісні героїня раз за разом сама рятує себе із досить тяжкої ситуації, а у пісні "Quarrel" приходить до висновку, що без старої доброї бійки черговий конфлікт вирішити не вийде. Фінальна "Фата Моргана" – свого роду синтез всього, що ми чули раніше: під пронизливі клавішні в дусі Аліни Орлової лірична героїня спершу сумнівається у своїх силах, але приходить до висновку, що необхідно вірити в себе і не зважати на зовнішні перешкоди.

"Хто захистить від повені дерева" – коротка, але продумана і деталізована історія про шлях до себе і ствердження власної волі до життя і творчості. Хтось може винести з неї для себе натхнення для власної боротьби, а хтось – просто відчути знайому меланхолію чи заслухатись хорошою мелодією, яких тут вдосталь. Спостерігати за цією історією – цікаво. Яке буде в неї продовження? Ми з вами обов’язково дізнаємося, якщо до того моменту нас не здолають щоденні турботи, економічна криза або коронавірус.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

KULSHENKA в соцмережах:

https://kulshenka.bandcamp.com/
https://www.facebook.com/kulshenka.official
https://soundcloud.com/kulshenka/