Asthme - Asthme (2017)

Як би хто не намагався робити пост-метал з моменту появи безлімітного інтернету в Україні, у кращому випадку виходила суміш Amenra та другосортного металкору - відбиток духу часу. Та чи інакше все у випадку з дебютним однойменним міні-альбомом гурту Asthme?

З того часу пройшов добрий десяток років. Людина сучасна змогла привчити себе слухати не тільки те, що слухали однолітки чи старші товариші, але й опинилася в епіцентрі неймовірної музичної лавини вагою в 50 років, що була заблокована для мас державою, яка колись, на жаль, існувала, і наразі ця лавина призвела до перенасичення.

Намагаючись привернути увагу до свого жанру, існує багато гуртів, що слідують за грандами, граючи все, що було зіграно до них, не додаючи майже нічого нового. На відміну від них, гурт Asthme існує для того, щоб поєднати жанри у доволі приємну для вуха еклектику, яку можна назвати сучасним, але аж ніяк не прогресивним, пост-металом.

Вже з заголовного треку "New World" чути, що зазначеного в тегах дез/дум металу немає, хіба що за версією зразка пізньої Anathema, коли ті заграли щось схоже на пост-рок. Проте, загалом реліз, віщуючи цікаве, купує не своїми тегами, а поважним складом, до якого входять Юрій Дубровський (Nug, Octopus Kraft) та Сергій Нестеренко (Anna, Latur, Sawsoer) і їхнім синглом "Мертві Сади", з якого відносно недавно почалася історія цього студійного проекту.

Перше, що кидається у вуха — надзвичайно якісний, європейського рівня, звук, який дозволяє зосереджено сприймати музичне полотно. Грамотно розставлені акценти та правильно сформовані структури треків, що доволі нестандартно звучать та для свого стилю є досить канонічними. Та й подекуди все ж чути відбиток мейнстрім-металу, в якому колись були помічені композитори, особливо це чути у заключному треці "Void".

Утім, найбільш сумнівна ланка у цілісності сприйняття альбому — звучання вокалу. Так, відомо, що обидва учасники гурту мають впевненість у своєму голосі, знають, як правильно використати його у творчості. Але в суцільному потоці звуку він зовсім не передає тієї енергії, що в нього закладена. Мабуть, саме через це у першій композиції не одразу було зрозуміло, чи не запросили хлопці даму на гостьовий вокал. Хоча солодкий тонкоголосий спів, як не сумно, чи не єдиний оригінальний хід на всю платівку.

Головна проблема в тім, що через якусь дивну обробку майже неможливо розрізнити слів, на відміну від інших проектів учасників. Подекуди чути обривки фраз українською, що вкупі з обкладинкою та музикою, вказують на дуже поетичний особистий і, звісно, філософський зміст, який зрозуміти та відчути можна лише прочитавши їх.

Відлітають мрії у вир ілюзій
Вмирають там вони щодня
Забирають усмішку мою
Роблять це без вороття

"Іскри"

Також цей альбом — один з небагатьох прикладів ідеальної сумісності музики та арту. За його бездоганне виконання відповідальний пан Sadan, що відомий в українському андеграунді як автор постерів для фесту Electric Meadow. Гармонійна сюрреалістична композиція чітко підкреслює настрій, який можна видобути з поєднання гітарних моментів відчаю і солодкуватих пауер-рифів. На обкладинці зображене догори ногами оголене тіло з зіркою замість половини голови, що тримається за нитку, перебуваючи у просторі без гравітації, схожому на забруднений космос, а в нижньому кутку чудово вписується оригінальне лого гурту. А в поєднанні живопису, музики й лірики атмосферний зв’язок відчувається сильніше.

Можливо, через політику Loneravn Records або самих музикантів цей альбом, на жаль, загубився серед величезної кількості інших релізів. Але якби й не загубився, все одно, супер успішним його назвати навряд чи можна було б. Не в останню чергу, через те, що бракує моментів, які б звертали на себе увагу: дисонанси та вихід за 4/4 давно відомі пост-металу, тож не дивують так, як мали б, і загалом альбом слухається здебільшого на фоні.

Хоча, щодо рівня виконання і звуку нарікань і питань нема взагалі, але є питання з композиторської точки зору: "Маючи такий досвід у музиці, як можна було у такому складі створити такий фоновий альбом з таким крутим артом?" Час покаже, і, можливо, у своїй самобутності, майбутня робота хлопців зможе потіснити Neurosis, якщо Натхнення раптово знайде їх.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua