The Black Dahlia Murder - Deflorate (2009)

Дуже часто популярність гурту стає синонімом деградації його творчості. І якщо у футболках з його логотипом ходять десятки тисяч підлітків по всьому світу, це змушує музикантів розслабитися та сконцентруватися більше на власному промо, мерчі, але ніяк не на музиці. Як же все-таки чудово, що іноді популярність ніяк не впливає на музику гурту, а найпомітніший і найяскравіший приклад — це, звичайно ж, The Black Dahlia Murder!

Сформувалися хлопці на початку 21 століття і, я не побоюсь цих слів, стали головним новим надбанням метал-музики останнього десятиліття. А їхній новий, уже четвертий за ліком альбом під назвою "Deflorate" лише доводить це. Не думаю, що варто особливо заглиблюватися в історію TBDM, тому я згадаю лише кілька моментів, що вже передували безпосередньо релізу нової платівки. По-перше, це вихід першого DVD гурту, який отримав назву "Majesty". На диску хлопці виглядають звичайнісінькими хлопцями, любителями повеселитися, пожартувати, випити, покурити та, звичайно ж, пограти метал! Нульовий відсоток чванливості, награності та інших атрибутів багатьох гуртів, що вже зуміли заявити про себе, ще більше привертають до себе нові та нові натовпи шанувальників. По-друге, гурт покинув гітарист Джон Кемпейнен (John Kempainen), який виконує гітарні партії на всіх попередніх альбомах гурту. На щастя, це не стало ні затримкою, ні зупинкою, а можливо, навіть навпаки, оскільки новим гітаристом став Раян Найт (Ryan Knight), який до цього грав у technical death metal гурті Arsis. І прихід нового гітариста не міг не позначитися на звучанні команди.

На щастя, всі зміни стали лише прогресивними та приємними. Перше, що впадає у вічі — це дещо пом'якшені аранжування, якщо порівнювати з попереднім альбомом "Nocturnal". На попереднику високі частоти подекуди занадто різали слух, настільки філігранно був вичищений звук на релізі. На "Deflorate" з цією проблемою впоралися і звук на альбомі вийшов трохи бруднішим, такий собі реверанс у бік старого дез металу, на якому учасники Далії виросли та на який рівняються, створюючи свою власну історію. Гітарних соло на релізі трохи поменшало, якщо порівнювати з минулими альбомами, зате це неймовірно позитивно відбилося на їхній якості та складності. Фанатам тепер доведеться не одну годину ламати голову над тим, що ж там такого награв Раян. Ну а в цілому звук залишився таким самим упізнаваним і фірмовим.

Можливо, "Deflorate" не такий хітовий, як, скажімо "Miasma", але чим частіше його слухаєш, тим більше западають в душу як окремі моменти, так і цілі пісні. Особисто для мене відразу ж виділився трек "Christ Deformed", а з наступними прослуховуваннями все нові й нові частини пісень посилили вироблення гормону задоволення. Упевнений, що у всіх шанувальників гурту як новий реліз, так і всі зміни в команді викличуть захват, а багатьох змусять просто ознайомитися з колективом ближче, адже він того вартий.

В одному з інтерв'ю один із босів лейбла Metalblade сказав, що Далія відрізняється від багатьох гуртів тим, що вони думають на кілька десятків років уперед і намагаються писати музику, яка буде популярна і тоді, а не лише тут і зараз. І це справді так, а новим релізом The Black Dahlia Murder закріпили та помножили свої позиції.

А найрадісніше – те, що самим альбомом хлопці натякають, що це ще далеко не все, а лише початок. Епічна сага "I Will Return" ідеально закінчила і так щільний і шикарний реліз.