Колекціонери чи пірати: чому музику досі завантажують на фізносії
Історія споживання культурної продукції багато говорить про суспільство, такою ж промовистою є звичка до завантаження музики чи звичка щомісяця платити за її прослуховування. І все-таки, чи стримінги прищепили нам звичку платити за контент і, якщо так, чому люди досі нелегально завантажують музику на фізичні носії? Шукаємо крапки для "і" у цьому матеріалі.
Ведення папок із музикою, заповнення всіх полів з інформацією про неї, вибір обкладинки в гарній якості та в потрібному форматі, аби її не перетискало на маленькому екрані старого mp3-плеєра, й, нарешті, збереження на портативних пристроях — більшість тих, хто дііійсно любить музику, знайома із цими процесами на рівні чогось рутинного. Проте є дещо непристойне в тому, звідки іноді походили вражаючі музичні колекції раніше — вони були завантажені зі сторонніх сайтів, куди зазвичай потрапляли піратськими шляхами.
Теплі спогади про мертвий нині ex.ua, про Zaycev.net, який нещодавно перетворився на стримінгову платформу, та навіть про встановлений у ста мільйонів людей uTorrent вкупі із різними додатками для браузерів, що дозволяють завантажувати музику й не тільки, обіймають чудову епоху, у якій платити не треба було ні за що, а отримати можна було все. Існування таких зручних ресурсів ну просто не могло не сформувати в меломанів шкідливу звичку, але шкідлива вона насамперед не для правопорушників, як це в ідеалі прописав закон, а для артистів.
В Україні питання піратства регулює Закон України "Про авторське право й суміжні права". За порушення його норм передбачені адміністративна та кримінальна відповідальність. Однак, згідно з дослідженням Soundbuzz, станом на 2020 рік в Україні з використанням контенту без дозволу стикались майже 39 % авторів/виконавців пісень і лише 15,6 % з них змогли обстояти свої права (тобто кожен шостий автор, чиї права було порушено). Загалом же автори цього документу описують ситуацію з авторськими та суміжними правами в нашій країні як катастрофічну.
Масла у вогонь підливає Telegram, третій за популярністю месенджер в Україні та найпопулярніший саме серед молоді, який міжнародна організація IFPI нещодавно додала до переліку сайтів, що сприяють піратству. І дійсно, ми особисто ознайомлені з діяльністю деяких музичних оглядачів, що просто завантажують музику файлами у свої канали, де сучасна молодь, начебто свідома таких цінностей, як авторське право, оплата праці тощо, безкоштовно споживає культурний продукт.
Переходячи від "чорного" до "білого", скажемо, що авжеж є й легальний спосіб завантажувати музику — купувати її. Також улюблені композиції можна слухати онлайн чи завантажувати по підписці прямо в додатках стримінгів, після чого музика залишається доступною в офлайн-режимі. Але тут, як і у всьому, є свої нюанси, які якраз склали основу для деяких причин із нашого переліку.
То чому люди досі крадуть музику?
Ми провели невеликий моніторинг різних форумів з обговореннями на цю тему, тих самих Telegram-каналів, поспілкувалися з окремими людьми, дізналися думку власника піратського ресурсу та виокремили для вас основні причини такої поведінки у 2022 році.
— Завантаження музики дає слухачеві гарантію на володіння треком, який не зникне в разі закінчення підписки на стримінг
Дійсно, завантаження треку зі стримінг-сервісів загрожує вам тим, що в разі відмови від підписки ви ризикуєте втратити можливість слухати всі свої додані треки. Більше того, бувають випадки, коли артист йде з якоїсь платформи й забирає звідти свою творчість як, наприклад, це було із Нілом Янгом, його друзями Crosby, Stills & Nash та кількома іншими артистами, які були незгодні із політикою Spotify.
"Попри ризик втрати, у 2022 році все ще є багато вагомих причин зберігати цифрову колекцію на локальних хард-дисках, а не через службу підписки, що базується на хмарному сервісі. Найважливішим є контроль: отримавши запис, ви володієте ним назавжди, незалежно від того, чи залишиться видання доступним на фізичній копії або як підуть переговори між юристами обраного стримінгового сервісу та правовласниками музики", — йдеться в матеріалі Pitchfork про колекціонерів музики саме в цифровому форматі.
То чи можна завадити подібній ситуації? Будьте певні — так. Більша частка артистів все-таки зацікавлена в заробітку грошей своєю музикою, тож є безліч місць, де її можна купити й завантажити на власні пристрої легально та назавжди — серед них, наприклад, відомі всім iTunes, Amazon чи Bandcamp.
— Інтернет зникне
Вам не привиділося — це побоювання досі існує серед людей, які живуть у 21 столітті. Багаторазово спростоване, це припущення займає голови тих, хто оточує себе улюбленими мелодіями, ніби ідолами, які от-от підуть із їхнього життя. Тим не менш, ця причина є, на неї ми натрапили на форумах з обговоренням цієї теми.
Користуючись із нагоди, повторимо очевидне ще раз — весь інтернет і одразу не може хтось відключити! Проте реальнішою ця причина виглядає, якщо ми говоримо про регіони із поганим інтернет-забезпеченням, мешканці яких не можуть насолоджуватися підпискою на стримінги, або ж навіть звернемося до цілком свіжого досвіду окупованих українських територій, де росіяни відключали увесь зв’язок.
Звісно, у випадку форс-мажорних обставин підготуватися не вийде й бажано, аби така потреба й не виникала, але до першої категорії можна застосувати попередню пораду — музику до душі можна просто придбати. Не в один день, а поступово купувати та завантажувати найулюбленіше.
— Доступ до рідкісних файлів
Регулярною причиною для завантаження музики й, напевно, найваліднішою з усіх наявних, люди називають те, що деякі альбоми чи окремі композиції, або версії композицій, загублені навіки для сучасних музичних платформ, але залягли в zip-архівах якихось старих форумів чи сайтів, про існування яких знають лише ті, кому це важливо. А ті слухачі, які колись встигли урвати певні музичні рідкості, легально чи ні, іноді діляться своїми знахідками на торрент-обмінниках, і як тут втриматися?
Поширеною також є практика заливати рідкісні релізи на Youtube.
Часто це єдине місце, де можна знайти українські релізи 70–80–90-х і навіть 2000-х
Але, зважаючи на цей очевидний недолік сучасних сервісів, ми припускаємо, що кількість подібних мисливців за рідкостями не така велика. Так само є невеликою й роль розшукуваних файлів в економіці музичного ринку, оскільки останні, можна сказати, просто знаходяться поза ринковою системою.
До слова, архів рідкісних старих релізів є й на форумі Неформату, але оскільки подібні файли там перемішані з цілком доступними легально, ми поки тримаємо його закритим.
— Нездатність оплачувати задоволення
На жаль, не всі люди у світі й в Україні в тому числі можуть собі дозволити купувати музику. І нехай чимало слухачів оплачує підписку, окрема купівля альбомів чи навіть синглів у доповнення до цього б’є по кишені. Особливо ця фрустрація стосується підліткової аудиторії та студентів, які формують левову частку активної фанбази сучасних виконавців — роблять репости, носять мерч, малюють фанарти та іншими способами поширюють образ своїх кумирів. Але підписка таки може задовольнити не всі потреби.
Що ж, тоді єдиним правильним вирішенням цього питання, що спадає на думку, буде розділити суму бажаного релізу між кимось — однодумцями з якогось форуму чи між друзями. І нехай ви поділитеся цим альбомом між собою, все-таки бодай один свіжий грошовий внесок буде кращим за багаторазову крадіжку одного й того ж, придбаного 10 років тому, файлу.
— Цифрова силогоманія
Якщо ви завантажуєте настільки багато музики, що не може йти й мови про те, щоби платити за таку її кількість, ми маємо для вас погані новини… Цифрова силогоманія — така ж патологія накопичення, як і у світі фізичних речей. Щоправда, у випадку неконтрольованого завантаження файлів із відкритого доступу, у тому числі музичних, ви заощаджуєте, тоді як фізичне накопичення майже неможливе без жодних витрат.
Терабайти музики в приватній колекції на комп’ютері мають більше спільного із "володінням", аніж із реальним споживанням. Тож, якщо це про вас, пропонуємо прочитати наступний матеріал і зробити відповідні висновки.
— Високі вимоги до звучання музики
Музичні сервіси, особливо ті популярніші, лише зараз дійшли до можливості стрімити музику у форматі lossless. Apple Music додав таку можливість буквально нещодавно, а Spotify тільки-но поділився оптимістичним анонсом щодо свого hi-fi сервісу. Раніше ж українські прихильники lossless формату вибору практично не мали й зазвичай надавали перевагу сервісу Deezer.
Бажання слухати музику справді якісно цілком зрозуміле, однак у частини слухачів це спричинило хибне уявлення про те, що формат Mp3 — це якась демо-версія пісень, що не регулюється законом.
Скрін з обговорення доречності поширення музики файлами на Телеграмі
З огляду на таке вільне трактування слова "піратство", ми хочемо нагадати про його істинне значення в контексті неправомірного завантаження музики з інтернету — вчинення будь-яких дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав із використанням мережі інтернет. Тож, незалежно від формату, у якому ви завантажуєте музичний файл зі сторонніх сайтів, ви порушуєте закон та шкодите музичному ринку!
Адмін музичного Телеграм-каналу, на якому ми знайшли подібне трактування і який регулярно викладає чужі пісні для завантаження й тим самим позбавляє своїх підписників обов'язку платити за продукт (хоча водночас закликає підтримувати гурти), пояснив свої дії так:
"Моя мета поширити український андеграунд у маси, щоби він вийшов із тіні. Усі релізи я публікую з усіма стрімінг сервісами, правильним плейлистом, а також зі мп3-файлами в нормальній якості (а міг постити з флак-архівами, но цього не роблю). До чого я це веду — да, я займаюсь так сказати піратством, що викладаю тут треки, но повірте, якщо хтось захоче послухати на халяву, то він знайде їх десь в іншому місці, а я тут для вас роблю вибір слухати на стрімінгах чи слухати в телеграмі". (ред. збережена оригінальна граматика)
Примітно, що цілі Неформату й цього адміна збігаються, а от методи їхнього досягнення — ні. Таку ж політику "trying before buying" частково веде Bandcamp та вів покійний нині Kingdom Leaks, але не для того, щоби ми ними зловживали. Як правило, обидва ресурси мали б заохочувати нас купувати музику, винагороджувати старання виконавців.
На тому ж Bandcamp виконавець має можливість обмежити кількість безкоштовних прослуховувань, але якщо слухач вирішить обійти це налаштування (що доволі легко зробити), то в гурту все одно залишиться хоча б статистика, яка є корисною для розуміння аудиторії. Врешті поширювати чужу інтелектуальну власність довільним способом і без дозволу виконавця просто неетично.
Що далі?
Загалом, стримінги змінили наші звички на краще — ситуація із протизаконним завантаженням музики у світі розвивається на користь артистів. Сьогодні лише 38 % людей продовжують цю темну справу, у той час як тенденція свідомого споживання тяжіє до покращення — більше людей підписуються на стримінги, доєднуються до сімейних підписок та знаходять інші способи легального прослуховування музики, у тому числі її правомірного завантаження, яке залишається актуальним у 2022 році.
За даними дослідження Kantar Ukraine, у квітні цього року Youtube Music вперше потрапив до 20-ки найпопулярніших застосунків на телефонах українців, користувачів Android
Точну статистику користувачів стримінгових сервісів в Україні знайти складно. Але є інші дані. За результатами 2020 року, Україна входила до Списку 301, який фіксує ринки піратства та контрафакції. Єврокомісія в щорічному звіті про захист прав інтелектуальної власності в третіх країнах залишила Україну в списку країн другого пріоритету поряд з Індією та Туреччиною. Це означає, що українці й далі користуються нелегальним контентом. У підсумки 2021 року Україна не потрапила через війну.
Ці дані підтверджує й дослідження GfK Ukraine за 2020 рік, що показує наступну ситуацію:
— 71 % українців завантажують музику з піратських файлообмінників;
— 29 % українців завантажують музику з торентів;
— 13 % українців завантажують музику з платних ресурсів;
— 80 % українців використовують одночасно й легальні, і піратські ресурси для прослуховування музики.
Дослідження GfK Ukraine, 2020 рік
Наостанок додамо, що Неформат проти будь-якої форми піратства, особливо коли йдеться про українських виконавців, й особливо про андеграундних. Якщо ми справді прагнемо розквіту цієї сцени в Україні, то маємо підтримувати музикантів усіма доступними силами та засобами.