Stay Tuned! Джерела "Sanctuaires" від Леся Виноградова (a noend of mine)

09.06.2021

Лесь Виноградов відомий як учасник гуртів Vin de Mia Trix та KAUAN, а ще він — творець надзвичайно цікавого проєкту a noend of mine, що цього року випустив другий повноформатний альбом "Sanctuaires".Цей реліз відзначається неймовірною кількістю впливів, навіть жанр єдиний для нього визначити складно, тому цілком логічно, що у своєму плейлисті Лесь розповів докладніше, яка музика посприяла тому, що "Sanctuaires" звучить саме так різноманітно й експериментально.

Лесь Виноградов

культурний менеджер, музикант

Лесь Виноградов поєднує захоплення музикою (a noend of mine, Vin de Mia Trix, KAUAN) з роботою проєктного менеджера: він голова напряму “Візуальне мистецтво” Українського інституту — державної установи, що просуває українську культуру в світі. У вільний час пише статті для свого улюбленого видання ВОНО.

Мій останній альбом "Sanctuaires" є присвятою моїм двадцятим. Не тим двадцятим, що оце тільки почалися, а моєму особистому десятиліттю, що недавно скінчилося. Тому альбом всотав у себе багато різної музики, яку я слухав за цей час. Та у цьому невеличкому плейлисті я хочу поділитися лише тими треками, які, на мою думку, найкраще передають атмосферу, яку я намагався схопити на Sanctuaires. Тут є трохи духовної музики (у лапках і без), багато джазових впливів, крапля авангарду і море меланхолії осіннього надвечір’я.

Плейлист також доступний на Deezer, Apple Music i Youtube Music.

Дисклеймер: майже всі зібрані тут треки вирвані з контексту своїх альбомів. А отже я наполегливо раджу після цього міксу звернутися до витоків і послухати альбоми повністю.

Bark Psychosis — The Loom

Я відкрив Bark Psychosis цілком випадково, а тому, певно, вони досі посідають у моєму житті якесь особливе місце. У часи, коли інтернет перейшов уже до наступної після dial-up фази, але ще задовго до всяких стрімінг-платформ, мій тато вишукував на якихось сайтах різну музику і записував її у великій кількості на CD-Rки, щоб потім слухати на музичному центрі. Один із цих дисків потрапив мені до рук, і перше, що я там почув, був альбом "Hex". Я мало що з нього зрозумів, це для мене звучало як якась дивна фонова музика. Але як це часто буває, саме через первинне несприйняття мені закортіло альбом переслухати. А далі все як у тумані… Я закохався у Bark Psychosis до нестями, і на довгі роки "Hex" став для мене музичним ідеалом. Найбільше мені завжди подобалася у ньому якась спонтанність і майже випадковість: цієї музики наче могло би ніколи й не бути. Коли думаю про те, що построк починався з Talk Talk, Tortoise і Bark Psychosis, то ловлю журбинку, згадуючи, на що він перетворився.

Kayo Dot — Aura on an Asylum Wall

Тобі Драйвер — певно, один із моїх улюблених сучасних композиторів, і якщо мене попросять назвати найнайцікавіший музичний колектив евер, я з великою ймовірністю скажу: Kayo Dot. Я не насмілюся сказати, що anom у чомусь схожий на Kayo Dot, але вони ніколи не перестають мене надихати. Для мене урок Kayo Dot у тому, щоб розповідати історії, не обмежуючи себе будь-якими структурами. Не цуратися грати метал, коли хочеться металу, джаз, електроніку і постпанк — коли хочеться джазу, електроніки й постпанку. А коли хочеться все це одразу — то робити це зі смаком і глибиною.

Dead Can Dance — The Host of Seraphim

Я не хардкорний фанат Dead Can Dance, але альбоми "Within the Realm of a Dying Sun" та "The Serpent’s Egg" явно вплинули на "Sanctuaires", а цей трек мене незмінно відносить кудись в емпірей. Крім того, мені імпонує підхід Лізи Джеррард до мови у музиці.

Scott Walker — It’s Raining Today

Скотт Уокер — ще один мій улюблений композитор. Слухаючи солоденькі пісні The Walker Brothers, типового бойзбенду 1960-х, важко уявити, що Уокер робитиме сорок років потому на своїх останніх авангардних альбомах. Але вже починаючи зі "Scott 3" можна було спостерігати народження поета і справді неординарного митця.

Skepticism — The March and the Stream

Для мене Skepticism — еталонний гурт. Їхній склад не змінився з 1991 року, вони вірні собі й ні на кого не схожі. А ще вони дуже прості й скромні люди. Їхній концерт у Києві у 2009 на Doom over Kiev III досі лишається одним із моїх улюблених досвідів живого виступу. Словом, я би хотів бути більше як Skepticism.

Equilibrium (Mikkel Ploug, Sissel Vera Pettersen, Joachim Badenhorst) — November

Слава інтернет-радіо, завдяки якому я відкрив це неймовірне тріо. Я люблю ECM-джаз, і хоч Equilibrium підписані на канадський Songlines, але вайб схожий. Мікель Плуґ — гітарист із Данії, Сіссель Вера Петтерсен — вокалістка й саксофоністка з Норвегії, а Йоахім Баденхорст — кларнетист із Бельгії. Разом вони створюють прохолодний нордичний різновид аванджазу, в якому є приблизно все, що я зараз шукаю у музиці.

Pyramids — In Perfect Stillness, I’ve Only Found Sorrow

Pyramids для мене гурт-загадка, а їхній останній альбом "A Northern Meadow" — якийсь бермудський трикутник музичного світу. Я не знайшов, хто є учасниками гурту (вони, очевидно, не дуже світяться), не знаю, які їхні музичні орієнтири або як вони прийшли до свого звучання. Але раз почувши Pyramids, уже важко їх забути. "A Northern Meadow" — це сюрреалістичний постблек/шугейз, залитий шарами шумних гітар і електроніки, втоплених у глибокий реверб і присипаних абстрактною драм-машиною (яку запрограмував не абихто, а Vindsval з Blut aus Nord). Альбом плете дивне оніричне полотно, що хоч і послуговується засобами метал-музики, але звучить як що завгодно, тільки не метал.

Olivier Messiaen — L’ascension: I. Majesté du Christ demandant sa gloire à son Père (Hans-Ola Ericsson)

Для мене головне одкровення у релігійній музиці Олів’є Мессіана полягає у новій інтерпретації божественного. Традиційно християнська духовна музика тяжіла до максимальної гармонійності та уникнення дисонансів (у розумінні свого часу), оскільки повинна була надихати прихожан на побожність. І Мессіан як відданий католик, безперечно, так само прагне піднести свого слухача до небес, укріплюючи його віру. Але його авангардні гармонії витворюють цілком новий образ божественного — як щось радикально інше, космічне, недосяжне. Органна музика Мессіана надихнула мене використовувати церковний орган на "Sanctuaires". Але якщо Мессіан писав музику для справжніх католицьких мес, то моя призначена для камерного прослуховування наодинці з собою.

BONUS: ivarin — nwvr

Мій мікс був би неповний без проєкту мого товариша Івана Канівця, учасника легендарного київського построк гурту Coala Pascal. Загалом я мало слухаю електронну музику (всякі Massive Attack не рахуються), але тут виняток — у ivarin є все, що я люблю: загадково-меланхолійна атмосфера, вишукані біти, джазові атавізми і якесь особливе відчуття моменту тут і зараз. Я сприймаю музику anom насамперед як емоційний зліпок певного часу і місця, і тому все, що робить Іван, дуже резонує зі мною: я відчуваю, що ми існуємо в єдиному музичному просторі.