Garden Krist - Change of State (2018)

Що може бути краще, ніж потонути у багряних хмарах, які уособлюють твої мрії, які ростуть з глибин тебе самого, а провідником до них є спокійна і приємна музика київських молодят?

Дивним чином кілька років тому мені до вух потрапив дует Garden Krist, невідомо як і чому, але одразу ж було зрозуміло, що на хвилі моєї цікавості до української "хочбитрохи" психоделічної музики без цього гурту нікуди. Хоча насправді музика цих киян є психоделічною з великою натяжкою, тим не менше якась невідома сила змусила мене кілька разів прослухати повністю лонгплей "Контуры Будущего".

Цей київський гурт має різноманітну дискографію, сповнену дивних релізів. Здається, що вони випадково чи спеціально затисли клавішу "Insert" на своїй ментальній клавіатурі та кожним новим релізом стирають попередній. Так з "дискографії" зник перший альбом, різні техно/харшнойз/індастріал-компіляції, які доступні тепер хіба що музичним археологам (або їхнє існування взагалі може бути піддане сумніву). Сам мультиінструменталіст гурту Кирило каже:

"Ми завжди фокусуємося на новому матеріалі і намагаємося звернути увагу слухача на нове і не заплутувати його, не грузити великою кількістю матеріалу і т.д.".

Проте ми маємо перед собою чудовий альбом "Change of State". І це дійсно зміна станів. Якщо намагатися порівнювати новий лонгплей із першим, то композиції стали набагато більш придатними для тріпів, а атмосфера всього альбому яскраво підкреслює певний рівайвал, що виріс з ностальгії по 1990-х та початку 2000-х.

"Bright Trace" був би ідеальним саундтреком для якогось хіпстерського напівартхаусного кібернуару. Слухаючи його, одразу чомусь виникають асоціації з OSTами Матриці та фільмів Рефна. Людина, яка не дуже сумує за цим часом або не знає що таке "знайти у батька в шафі VHS-касету з якимось дуже дивним фільмом, який дуже подобається, але невідомо чому, бо в ньому нема нічого такого", як каже Кирило, не здатна зрозуміти енергетичного посилу цього альбому.

Так перші три треки, доволі одноманітні, викликають асоціації з рейвом для аутистів, актом кохання Velvet Underground і The Brian Jonestown Massacre та розроблені спеціально для того, щоби відкисати та чілити. Але "Without the Past", що раптово починається з чіптюну, дає зрозуміти, що таке музика для мрій. Хотілося б назвати саме це дрім-попом, бо слухається легко і уява малює забуті приємні образи.

Зрештою, у своїй другій половині, альбом стає куди сумнішим і аутичнішим. Так, "Getting Closer" є найбільш танцювальним треком, але це сумні танці, що передують бедтріпу. І дійсно, кінець альбому – це ідеальна симфонія переходу до якогось блідого стану, щоб безпечно почати слухати, скажімо, The Angelic Process, особливо після доволі кріпового "Fade Out".

Обкладинка ж релізу доволі проста, виконана без зайвих роздумів і якоїсь об’єднуючої ідеї. Можливо, це специфічний підхід гурту, щоб звертали увагу на суть, а не на обгортку, але саме з нею кияни підкачали. Хотілося б бачити щось інше, що набагато краще передасть суть тих самих 90-00-х, за якими ностальгує молоде подружжя музикантів і вся українська молодь, яка не пам’ятає той час взагалі або тоді ще навіть не народилася.

Семпли, сінти, всі звуки та вокал Регіни просто пронизані все тими ж нульовими. Тут нема до чого докопатися, дух переданий правильно, особливо у драм-партіях. Видно, що ці люди знають, що вони роблять зі своєю творчістю. Тому трохи диким і егоїстичним здається їхнє висловлювання:

"Ми не зацікавлені у популяризації власної музики, тому можемо дозволити видаляти будь-який новий матеріал".

Але хто ми, щоби засуджувати подібні дивацтва?

Garden Krist у соцмережах:

https://soundcloud.com/garden_krist
https://vk.com/garden_krist
https://www.facebook.com/groups/garden.krist/