Straytones — Magic Green River Swimmin’ & Stunning Tarzanka Experience (2021)

Straytones повертаються із новим літнім альбомом, що захоплює концепцією, але не завжди тішить музичним наповненням. 

Київське психоделічне тріо Straytones, на рахунку якого дебютний альбом, два EP і кілька євротурів зі Stoned Jesus i Somali Yacht Club, випустило на лейблі RobustFellow нову платівку, натхненну київським літом. Будучи одними з найпомітніших представників вітчизняної незалежної сцени, Straytones завжди мали репутацію фірмачів, адже у складі гурту знані у вітчизняному андеграунді музиканти, відомі за участю у Backchat і Cape Cod. До того ж звучання колективу — це філігранне відображення американського психоделік/гаражного року із душком 60-х без тіні впливу пострадянщини. Коли такий важливий для незалежної сцени гурт випускає у світ новий реліз, неможливо не очікувати чогось мегакрутого — як мінімум, цікаво, чи не опустили кияни планку, яка із самого початку їхньої діяльності трималася на найвищому рівні.

Окрім довгої психоделічної назви альбому, що відсилає до найкращих гуртів і релізів 60-х, під час першого прослуховування в очі одразу кидається різнобарвна і креативна обкладинка. Ось як пояснюють її зміст Straytones: "На обкладинці зображена типова картина київського літа, яка відклалася в пам’яті ще з часів дитинства, і, варто відмітити — наразі небагато змінилося!..… ці спогади мають дуже теплий відтінок безтурботності, тож дуже хотілося передати цей настрій і музикою, й обкладинкою".

"Magic Green River Swimmin’ & Stunning Tarzanka Experience" і справді звучить, як відпочинок на літньому київському пляжі. Сонечко світить, теплий пісок розсипається під ногами, якісь відчайдухи стрибають із тарзанки в зеленкувату воду Дніпра, а ти насолоджуєшся безтурботним літнім днем і наспівуєш собі під носа хітові приспіви нових треків Straytones. "Чому б тобі не дозволити собі просто бути? Просто дозволь собі бути щасливим і вільним, залишивши наші страхи й сумніви позаду" — співає в пісні "Oh Sweet Seeds" фронтмен гурту Артем Дудко.

Straytones вміють писати причепливі й хітові мелодії. Майже кожна композиція на новому альбомі виділяється хуком чи рифом — як приспіви у "Fire-Fire!" i "Super Hot!", вибухова кульмінація у "Broken Clock", нестандартні музичні розміри у "The Key" чи цікаві гармонії у "Delusion". Гурт, утім, не ставить собі завдання робити легкі й доступні для сприйняття бенґери, перемежовуючи звичні структури пісень довгими психоделічними програшами. Їм, буду відвертим, інколи бракує розвитку.

Масивного стоунерівського звучання (якого було найбільше в ЕР "Beware, Dark Lord! Here Comes Bell-Man!") на новому альбомі Straytones істотно поменшало — натомість гурт радше відійшов у бік канонічного гараж/блюз-року в дусі Thee Oh Sees чи навіть The Black Keys. Оглядаючись на попередні релізи киян, відчувається також і більша лоуфайність нового альбому — зведення звучить сухо (той же дебютник Straytones був набагато приємнішим для вуха), барабанні збивки місцями зіграні незграбно, а вухам бракує масного звучання фузу на максимальному ґейні. Цікаво, що Марина, колишня ударниця гурту, яка встигла записати із ними цей альбом, у більшості пісень відмовилася від бек-вокалу, натомість заспівавши лише в останній (і дуже потішній) композиції "Magical River".

Концепція нового альбому Straytones, направду, дуже тішить і гріє серце. Вона зовсім невибаглива, однак самої назви релізу, ілюстрацій і змісту пісень, об’єднаних однією тематикою, вистачає, аби надати альбому киян унікальності. Straytones оспівують рідні місця, намагаючись передати через музику естетику літнього Києва — Дніпро, пляж, тарзанка, шашлики, тітонька із пиріжками, катамарани, баржі; виходить така собі суто українська версія серф-року. Такого підходу дуже бракує українським гуртам, які інколи взагалі забувають про поняття концепції, випускаючи альбоми, що є радше набором треків, а не повноцінним твором, який буде асоціюватися із певною історією чи явищем.

З іншого боку, питання в тому, чи доречно взагалі оспівувати естетику літнього Києва англійською мовою. Хіба заради того, щоб ознайомити із цією естетикою іноземців, бо вітчизняним слухачам така концепція хоч і буде приємною, але не викликатиме щирих почуттів через мовний бар’єр і загальну віддаленість психоделічно-гаражної музики від загальноукраїнського музичного мейнстриму. Довгий час будучи популярною у світі (Thee Oh Sees, Ty Segall, Black Lips), збираючи мільйонні прослуховування на стримінгах, будучи в ротації на радіо, гаражна психоделіка в дусі вищеперерахованих гуртів, на жаль, майже не торкнулася України — українцям наразі набагато зрозуміліші Антитіла й Без Обмежень, ніж якісний психоделік-рок. Доказ тому — пасивна реакція публіки на виступ Sinoptik, що розігрівали Океан Ельзи у 2016 році.

А все-таки із "Magic Green River Swimmin’ & Stunning Tarzanka Experience" можна сміливо їхати у європейські тури й завойовувати закордонну аудиторію. Бо, незважаючи на всю критику, киянам вдалося записати цілісний і захопливий реліз, після прослуховування якого стає надзвичайно легко. Так, наче щойно купив у тітоньки на пляжі пиріжок і їси його, задивляючись на хмарки. Випустивши в останні дні літа такий ідилічний альбом, Straytones наче відпускають безжурні спекотні дні позаду, даючи можливість слухачам повертатися до них, коли про київський пляж, тарзанку й тіток із пиріжками можна буде тільки мріяти, заповнюючи Excel-таблиці в невеселих офісних стінах.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Straytones — психоделічне пауер-тріо з Києва, Україна. Їхня музика — це коктейль, що складається переважно з психоделічного, гаражного та сьорф-року. Просякнуті духом гаражного року та хіпі 60-х і натхненні сучасною неопсиходелічною атмосферою, Straytones близькі до The Brian Jonestown Massacre, Night Beats, Froth, Wand, Ty Segall, Fuzz та Oh Sees. Дискографія нараховує два повноформатні альбоми та два ЕР.

Straytones у соцмережах:

https://straytones.bandcamp.com
https://www.facebook.com/Straytones/
https://soundcloud.com/straytones